Справа № 369/9517/21
Провадження №1-кс/369/1905/21
15.07.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого групи слідчих - начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110210000679 від 19.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , -
18.11.2020 близько 20 години 00 хвилин (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в ході сварки, яка виникла на грунті раптових неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на заподіяння смерті останньому, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою його вбивства шляхом удушення, сів на ОСОБА_7 зверху, обхвативши його тулуб з обох боків ногами, цим самим перешкоджаючи йому чинити опір, після чого однією рукою схватив потерпілого за передню частину шиї та почав її здавлювати, а іншою рукою закрив йому рот та отвори носа, таким чином перекривши доступ повітря в дихальні шляхи ОСОБА_7 утримував останнього в такому положенні протягом декількох хвилин до того моменту, поки він перестав чинити опір та подавати ознаки життя.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер на місці події.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 6/140 від 27.04.2021 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлені множинні садна в ділянці лівої і правої брови, носа справа, зовнішнього кута лівого ока, синець в ділянці тіла нижньої щелепи справа, перелом кісток носу, рана слизової оболонки верхньої губи справа з крововиливом; множинні синці на шиї, крововиливи в м'які тканини шиї, переломи рожків під'язикової кістки і щитовидного хряща; множинні синці передньої поверхні грудної клітки, множинні переломи ребер: 7,8,9,10 по задньо-підпахвинній лінії справа, 11 по лопаточній лінії справа, 2,3,4,5 по середньо-ключичній лінії зліва, 6,7,8,9 по передньо-підпахвинній лінії зліва, 4,5,6,7,8,9,10,11,12 по лопаточній лінії зліва з крововиливами в м'які тканини; множинні синці правого і лівого плеча, правого і лівого стегна.
Смерть ОСОБА_7 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї в поєднанні з закриттям отворів носа і рота.
Даний вид механічної асфіксії має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Закрита травма грудної клітки має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Синці верхніх та нижніх мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
19.11.2020 за вказаним фактом СВ Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110210000679 від 19.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
20.05.2021 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
21.05.2021 підозрюваному ОСОБА_5 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, по 19.07.2021 включно.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом про реєстрацію в ЖЕО за № 8264 від 18.11.2020 повідомлення про смерть ОСОБА_5 , протоколом огляду трупа ОСОБА_7 від 18.11.2020, протоколом огляду місця події від 21.11.2020, в ході якого виявлено змиви речовини бурого кольору, схожі на кров, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , висновком судово-медичного експерта № 140 від 20.11.2020 (закінчено 05.04.2021), висновком судово-медичного експерта № 6/140 від 27.04.2021 (закінчено 28.04.2021), висновком експерта № СЕ-19/111-21/6247-БД від 06.04.2021, іншими матеріалами в їх сукупності.
На даний час у даному кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому.
Однак, закінчити досудове розслідування протягом двох місяців немає можливості, оскільки з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження необхідно завершити виконання призначених судових експертиз - молекулярно-генетичної по вилученому в ході обшуку фрагменту оббивки дивану, де мала місце подія, на предмет походження крові від потерпілого ОСОБА_7 , комп'ютерно-технічних по вилученим в ході обшуку 3 жорстким дискам на предмет видаленої інформації, а також по вилученим мобільним телефонам підозрюваного ОСОБА_5 , експертизи матеріалів, речовин та виробів по вилучених в ході обшуку речовинах зеленого та білого кольору на наявність в них наркотичних засобів, призначити амбулаторну судово-психіатричну експертизу, висновки яких мають важливе значення для остаточної кваліфікації дій підозрюваного, ознайомити сторони кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
На даний час в ході досудового розслідування кримінального провадження задля об'єктивного та швидкого його розслідування у розумні строки, виникла необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що останній може:
- переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений злочин, який за ступенем тяжкості, згідно ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, та покарання за який становить від 7 до 15 років позбавлення волі, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Водночас, відповідно до п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2020 у справі «Москаленко проти України», ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний:
- є місцевим мешканцем, не працює, не одружений, малолітніх, неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, інших осіб, які б перебували на його утриманні немає. Відповідно підозрюваний не має таких міцних соціальних зв'язків, які б втримали його від зміни місця проживання, або переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Крім цього, ОСОБА_5 притягався неодноразово до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів, востаннє за вчинення ряду таких злочинів був засуджений до реального позбавлення волі, що характеризує його як особу, схильну до проявів фізичного насильства. Також ОСОБА_5 є особою, яка має непогашену судимість за вчинення злочинів насильницького характеру.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків шляхом здійснення фізичного чи психологічного тиску, з метою надання під час слідства ними неправдивих показань або їх зміни. Зокрема, одним із свідків вказаного кримінального провадження є ОСОБА_10 , з яким підозрюваний проживає в одному населеному пункті, та який характеризує його негативно як агресивну особу, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, достовірно знаючи місце фактичного проживання свідка може здійснювати вплив на останнього, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу, змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.
Тому підстав для скасування чи зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який немає і саме такий запобіжний захід в даному випадку зможе запобігти усім вище вказаним ризикам та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти Франції»).
У судовому засіданні прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 у задоволенні клопотання просили відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також захисник ОСОБА_4 просив слідчого суддю приєднати до матеріалів справи характеристику ОСОБА_5 та клопотання архімандрита Кирила, який є настоятелем церкви, у якому він просив суд змінити міру покарання підозрюваному ОСОБА_5 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що підозрюваного ОСОБА_5 він знає, по місцю проживання підозрюваний характеризується позитивно.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_5 він знає, підозрюваний людина порядна.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні, зокрема, допити потерпілої та свідків, протоколи пред'явлення осіб для впізнання, протоколи оглядів, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В даному випадку, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, та покарання за який становить від 7 до 15 років позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний може:
- переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Оцінюючи вищезазначені ризики з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне, що підозрюваний не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, даний ризик є обґрунтованим тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість скоєного ним злочину та невідворотність покарання може своїми діями намагатися впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою надання неправдивих показів. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх із метою надання неправдивих показань.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Відповідно до статті 199 КПК України порядок продовження строку тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п. 1 ст. 5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Соловей і Зозуля проти України»).
Слідчим суддею під час судового розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України встановлено, що ризики, які виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 не зменшились. Тобто підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки в останнього відсутні стійкі соціальні зв'язки. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість скоєного ним злочину та невідворотність покарання, перебуваючи на свободі може впливати на свідків з метою надання неправдивих показів.
Також слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, постійного прибутку не має, що свідчить про наявність ризиків вчинення інших кримінальних правопорушень з метою отримання засобів для існування.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України, враховуючи, що слідство по кримінальному провадженню №12021111050000795 від 10.05.2021 року триває, а також те, що постановою керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_15 від 07.07.2021 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020110210000679 від 19.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України було продовжено до трьох місяців, а саме до 19.07.2021 року, то слідчий суддя приходить до висновку щодо об'єктивної неможливості завершення досудового розслідування за час дії попередньої ухвали про тримання під вартою та щодо необхідності продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Статтею 197 КПК передбачено, що строк дії ухвали про продовження строку тримання особи під вартою не може перевищувати 60 днів. Такий строк може бути продовжений в межах строку досудового розслідування.
Таким чином, існують передбачені законом підстави для продовження строку тримання підозрюваної під вартою в межах строку досудового розслідування до 60 днів, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, а саме позбавленням життя потерпілого ОСОБА_7 .
Крім іншого, слідчим суддею враховується, що згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищевикладені обставини та встановлену слідчим суддею ступінь ризиків та характеризуючих обставин, ОСОБА_5 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, до 13.08.2021 року (включно), який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків та, в даному конкретному випадку, відповідає інтересам суспільства.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого групи слідчих - начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110210000679 від 19.11.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка, Чуднівського району Житомирської області, українцю, громадянину України, освіта вища, не одруженому, не працюючого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , судимому 31.07.2017 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 263 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненого 07.06.2018 з заміною на виправні роботи на 1 рік 4 місяці 27 днів з утриманням 20 %, до трьох місяців, тобто по 13.08.2021 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складений 19 липня 2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1