ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
19 липня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дачне, Біляївського району Одеської області, громадянки України, українки, не одруженої, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, -
встановив:
26.04.2021 року автоматизованою системою документообігу Приморського районного суду м. Одеси головуючим суддею у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України визначено суддю ОСОБА_1 .
Матеріали вказаної кримінальної справи надійшли після скасування 30.03.2021 року Одеським апеляційним судом вироку Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2018 року.
Під час попереднього судового засідання прокурор, потерпіла та її представник, вважали за можливе призначити кримінальну справу до судового розгляду.
Обвинувачена та представник цивільного відповідача залишили вирішення питання можливості призначення справи до судового розгляду на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідив матеріали кримінальної справи, суд приходить висновку про необхідність повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України для організації проведення додаткового розслідування з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обвинуваченій ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, події якого відбувались в 2006 році.
30.03.2012 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України надійшла до Приморського районного суду м. Одеси після повернення прокурору Одеської транспортної прокуратури для організації додаткового розслідування, про що свідчить супровідний лист за вх. № 23664/12.
Санкція ч.2 ст.367 КК України (на момент вчинення злочину) передбачала найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, на момент направлення справи до суду у 2012 році, та відповідно до ч.3 ст.12 КК України, злочин, який ставиться у вину ОСОБА_6 , відносився до категорії злочинів середньої тяжкості.
Згідно з п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції, яка діяла станом на день направлення справи до суду) строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі складає п'ять років з дня вчинення злочину.
Отже, на момент направлення до суду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину сплив.
Відповідно до ч.1 п. 5 ст. 7-1 КПК провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до імперативних вимог ч.ч.2,4 ст. 7-1 КПК до направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.
Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині першій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріалами справи та роз'яснити їх права, передбачені цим Кодексом.
Судом встановлено, що з моменту інкримінованого ОСОБА_6 злочину на день направлення справи до суду у 2012 році минув строк більш ніж п'ять років, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України слідчий або прокурор мали роз'яснити їй право на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття справи щодо неї судом. Однак, в матеріалах справи відсутнє письмове роз'яснення прокурора, слідчого обвинуваченій у присутності захисника про можливість, особливості і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за ст. ст.7-1, 11-1 КПК, ст.49 КК України.
Відповідно до вимог ст.246 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду її в суді в тому випадку, якщо в процесі проведення досудового слідства були допущені такі порушення кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, регулюючого повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове розслідування визнається неповним, якщо під час його проведення в супереч вимогам ст.ст. 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово або одностороннє досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при здійсненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпричинно не застосовано норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Так, судом з матеріалів кримінальної справи встановлено, що 08.04.2011 року постановою Приморського районного суду м. Одеси кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, була направлена прокурору Одеської транспортної прокуратури для організації додаткового розслідування. 30.05.2011 року Апеляційним судом Одеської області постанова Приморського районного суду м. Одеси в цій частині залишена без змін.
При цьому, однією з вимог, вказаних в постанові Приморського районного суду м. Одеси при організації додаткового розслідування, було вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та встановлення осіб, які надавали вказівку на установку рекламних конструкцій, а також механізм реалізації виконання вказаних вказівок (ким, кому та яким чином надавались вказівки по установці рекламних щитів), установка осіб, які приймали участь як в установці так і в частковому демонтажі рекламних конструкцій, з урахуванням всіх викладених обставин слід було встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_6 та наслідками, які наступили.
10.10.2011 року Приморський районний суд м. Одеси в постанові зазначив, що після повернення справи на додаткове розслідування питання порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 та інших осіб, причетних до злочину органами досудового слідства не було вирішено, та вимоги Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2011 року виконанні не були, у зв'язку з чим, кримінальну справу відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України знов повернуто прокурору Одеської транспортної прокуратури для організації додаткового розслідування. 20.12.2011 року Апеляційним судом Одеської області постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2011 року залишено без змін.
12.09.2011 року постановою старшого слідчого Одеської транспортної прокуратури ОСОБА_8 кримінальне переслідування відносно ОСОБА_7 за фактом порушення правил безпеки експлуатації будівель та споруд, що спричинило загибель людини, а також за фактом службової недбалості, що потягнуло тяжкі наслідки (гибель людини) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 275 та ч.2 ст. 367 КК України, припинено. На обґрунтування вказаної постанови слідчий зазначив, що в ході розслідування ОСОБА_7 особисто конструкції не встановлював та достовірно встановити, що рекламні конструкції були встановлені особами, які були найняті безпосередньо ОСОБА_7 , не надалось можливим. Встановити осіб, які встановлювали вищезазначені рекламні конструкції, в ході слідства, не надалось можливим.
Крім того, слідчий у своїй постанові зазначив, що ОСОБА_7 , який являється суб'єктом підприємницької діяльності, не зобов'язаний знати правила з установки рекламних конструкцій, оскільки особисто їх не встановлював та не має на це спеціальних знань, а отже не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 275 КК України та те, що у зв'язку з тим, що він не наділений організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими обов'язками, не являється посадовою особою та відповідно не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 367 КК України.
Також, слідчим у постанові зазначено, що встановити осіб, які у ніч з 24 на 25 жовтня 2006 року на огородженні по вул. Середньофонтанської в районі мийки ст. Одеса - Головна, де були встановлені 3 (три) рекламні конструкції встановити не вдалося.
Надалі старшим слідчим були проведені додаткові допити як свідка ОСОБА_7 29.09.2011 року та 14.11.2011 року, які спростовують твердження старшого слідчого у постанові від 12.09.2011 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7 в частині того, що достовірно встановити, що рекламні конструкції були встановлені особами, які були найняті безпосередньо ОСОБА_7 , не надалось можливим, оскільки під час додаткового допиту 14.11.2011 року, ОСОБА_7 описав зовнішність ймовірно причетного до встановлення рекламних конструкцій « ОСОБА_9 », (т.8 а.с.14) та з якого, дослівно, зазначив «він говорив мені це для визначення дати встановлення конструкції». Окрім питань на додатковому допиті свідка ОСОБА_7 щодо невідомої особи на ім'я « ОСОБА_10 », інші питання ОСОБА_7 слідчим не задавались.
Крім того, судом встановлено, що доручення від 03.03.2012 року № 106/91 щодо проведення оперативно-розшукових дій, направлених на встановлення особи на ім'я « ОСОБА_10 », який керував установкою рекламних конструкцій, свідків вказаної установки та пошуку інших осіб, також фірм, які встановлювали рекламні конструкції, не було виконано, у зв'язку з тим, що не було зазначено повних анкетних даних, місця знаходження « ОСОБА_9 » та обмеженим терміном виконання доручення (2 доби), про що свідчить відповідь в.о. начальника ЛВ на станції Одеса-Головна, ОСОБА_11 від 07.03.2012 року № 18/1917.
Вказаний строк пошуків зазначених осіб не продовжувався.
Далі постановою старшого слідчого Одеської транспортної прокуратури ОСОБА_8 від 07.03.2012 року матеріали кримінальної справи № 106/191 та № 011112011000012 були об'єднані та постановою старшого слідчого Одеської транспортної прокуратури ОСОБА_8 від 26.03.2012 року з матеріалів справи № 106/191 матеріали кримінальної справи № 011112011000012 були виділені з підстав того, що не зібрані докази того, що ОСОБА_7 мав взаємовідносини з особами, які встановили вказані рекламні конструкції на заборі залізничного вокзалу ст. Одеса-Головна в районі вул. Середньовонтанської в м. Одеса та проведення заходів по встановленню осіб та факту можливого відношення ОСОБА_7 до монтажу вказаних рекламних конструкцій на огорожі залізничного вокзалу ст. Одеса-Головна, з якого в його діях можуть вбачатися ознаки злочину, передбаченого ст. 275 КК України або інших злочинів, вимагає окремої перевірки та не пов'язаний зі злочином, передбаченого ст. 367 КК України, скоєного ОСОБА_6 .
Вказане виділення матеріалів протирічить вимогам ст. 26 КПК України, так як розгляд в судовому засіданні питання про винність або невинність ОСОБА_6 без вказаних осіб неможливий, що було зазначено в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2011 року та було проігноровано старшим слідчим Одеської транспортної прокуратури ОСОБА_8 при винесенні ним постанови 26.03.2012 року про виділення матеріалів з кримінальної справи та фактично продубльовано постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи від 19.08.2011 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що договір про надання рекламних послуг був укладений між Одеською залізничною дорогою в особі заступника начальника Одеської залізничної дороги та ОСОБА_7 , як суб'єктом підприємницької діяльності.
За таких обставин, висновок органу досудового слідства, викладений в постанові про закриття кримінальної справи від 12.09.2011 року про те, що ОСОБА_7 не може бути суб'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, оскільки не є посадовою особою, є необґрунтованим.( т.6 а.с. 211).
Більш того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 виступає також стороною при укладенні додаткової угоди № 9, якою було визначено місце розташування рекламних конструкцій.
При цьому, відповідно договору та додатковій угоді до нього, на ОСОБА_7 була покладена відповідальність за безпеку осіб при установці рекламних конструкцій.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово вказувалось на необхідність проведення демонтажу встановлених рекламних конструкцій, однак ніяких заходів до демонтажу прийнято не було. Вказані обставини підтверджував і сам ОСОБА_7 (т.4, а.с. 177-183).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.07.2008 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2007 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_7 і скасовано постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області від 07.11.2006 року та 19.12.2006 року про порушення щодо нього кримінальних справ за ч. 2 ст. 275 та ч. 2 ст. 367 КК України, а також ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26.09.2007 року - скасовано та матеріали направлено на новий судовий розгляд. Серед підстав скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій зазначено, що підставою для порушення кримінальної справи були результати перевірки, проведеної безпосередньо прокуратурою області на підставі повідомлення, яке надійшло до чергової частини ЛВ. На ст. Одеса-Головна ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті. За наслідками перевірки було встановлено достатні дані, які вказують на те, що між СПД ОСОБА_7 без надання Одеській залізниці розрахунку надійності конструкцій, без погоджень, передбачених п.2 ст. 16 Закону України «Про рекламу» підписано додаткову угоду про встановлення рекламних щитів на заборі Одеської залізниці, які в зв'язку з невідповідністю вимогам безпеки впали, внаслідок чого був смертельно травмований ОСОБА_12 . При цьому з матеріалів справи вбачається, що органами досудового розслідування не були проведені всі необхідні дії по встановленню, розшуку та опитування усіх осіб, які приймали безпосередню участь в установці рекламних конструкцій на заборі Одеської залізничної дороги.
Враховуючи викладене, висновок слідчого, викладений в постанові про виділення матеріалів перевірки відносно ОСОБА_7 та невстановлених осіб в окреме провадження, про те, що ОСОБА_7 не мав взаємовідносин з особами, які встановлювали рекламні конструкції, а також не мав відношення до монтажу вказаних конструкцій, а встановити осіб, які безпосередньо проводили демонтаж рекламних конструкцій в ході слідства не виявилось можливим, є передчасним, необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин передчасним та необґрунтованим є висновок слідчого про те, що виділення матеріалів перевірки відносно ОСОБА_7 невстановлених слідством осіб, які встановили рекламні конструкції, не вплине на об'єктивність та повноту слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_6 , так як дії ОСОБА_7 та вказаних вище осіб, не пов'язані зі злочином, скоєним ОСОБА_6 .
Серед іншого, однією з підстав для повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 для організації додаткового розслідування, було вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та невстановлених слідством осіб, які надавали вказівку на установку рекламних конструкцій, а також встановленню осіб, які приймали участь як в установці так і в частковому демонтажі рекламних конструкцій та з врахуванням всіх викладених обставин, встановити причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю ) ОСОБА_6 та наслідками, які настали.
Відповідно до згаданої постанови суду, в процесі додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно було встановити всі вихідні дані, з урахуванням показів всіх учасників події. Однак вказана вимога судів першої та апеляційної інстанції не була виконана та проігнорована слідчим вдруге.
На підставі ст. 403 КПК ухвала суду, яка набрала чинності, являється обов'язковою для виконання всіма фізичними та юридичними особами, яких воно стосується.
У відповідності до ч.2 ст.26 КПК України виділення справи допускається тільки у тих випадках, які викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження і вирішення справи.
В даному випадку постанова старшого слідчого Одеської транспортної прокуратури від 26.03.2012 року про виділення з матеріалів перевірки відносно ОСОБА_7 та невстановлених слідством осіб, які установили рекламні конструкції на заборі залізничного вокзалу станції Одеса-Головна, не відповідає вимогам ст. 26 КПК України, так як розглянути в судовому засіданні питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_6 , без вказаних осіб неможливо.
Отже, виходячи з матеріалів кримінальної справи, орган досудового слідства положення кримінально-процесуального закону належним чином не виконав, не встановив з достатньою повнотою дійсні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що в справі не встановлені очевидці та свідки злочину, не встановлено місце проживання (перебування) очевидців. Їх показання при допиті по справі можуть мати суттєве значення для встановлення обставин щодо злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , та мати вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Без встановлення вказаних додаткових даних суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд у справі та надати однозначну оцінку доказам по справі.
З огляду на встановлене, суд приходить висновку, що при проведенні додаткового розслідування, необхідно прийняти всі необхідні дії по встановленню, розшуку та допиту всіх осіб, які приймали участь в установці рекламних конструкцій на заборі Одеської залізничної дороги, після чого вирішити питання про наявність або відсутність в діях вказаних осіб ознак складів злочинів, передбачених ч.2 ст. 275, ч.2 ст. 367 КК України.
Таким чином, суд встановив, що прокурор приймаючи рішення про затвердження обвинувального висновку по цій справі, в порушення п.п. 4, 7 ч.1 ст.228 КПК України не перевірив, чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину та чи додержано органом досудового слідства всіх інших вимог КПК.
Суд констатує, що отримавши від слідчого кримінальну справу з обвинувальним висновком, прокурор перед тим, як направити справу в суд не оцінив матеріали справи в сукупності з позиції виконання органом досудового слідства завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, що не звернув увагу на викриття усіх винних у цій кримінальній справі та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності.
На переконання суду допущена органом досудового слідства неповнота слідства, може призвести до обмеження гарантованих законом прав та свобод учасників процесу, що перешкоджає об'єктивному розгляду справи. Разом з тим суд позбавлений можливості усунути неповноту досудового слідства та усунути допущені суттєві порушення кримінально-процесуального закону у судовому засіданні, тому дана справа не може бути призначена судом до судового розгляду і підлягає поверненню прокурору для організації додаткового розслідування для усунення вказаних недоліків відповідно до ст.281 КПК.
Такий висновок суду узгоджується зі сталою практикою ЄСПЛ (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України») щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ, яка вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту.
Органам досудового слідства по результатам додаткової перевірки необхідно усунути неповноту досудового слідства, провести зазначені вище слідчі та оперативно-розшукові дії.
При проведенні додаткового розслідування, необхідно прийняти всі необхідні дії по встановленню, розшуку та допиту всіх осіб, які приймали участь в установці рекламних конструкцій на заборі Одеської залізничної дороги, після чого вирішити питання про наявність або відсутність в діях вказаних осіб ознак складів злочинів, передбачених ч.2 ст.275, ч.2 ст.367 КК України.
Крім того, при проведенні додаткового розслідування необхідно шляхом додаткового допиту ОСОБА_7 , з'ясувати його права та обов'язки згідно укладеного договору між ним та Одеською залізничною дорогою, а також слід провести інші слідчі заходи, більш повно встановити обставини події, на підставі чого прийняти законне та обґрунтоване рішення та притягнути до кримінальної відповідальності осіб, винних у скоєнні вказаного злочину.
Після проведення додаткового розслідування та виконання інших, передбачених законом слідчих дій, необхідність в яких може виникнути при додатковому розслідуванні, необхідно пред'явити обвинувачення у строгій відповідності з вимогами ст.233 КПК всім причетним до злочину особам і обвинувальний висновок викласти чітко, зрозуміло, з приведенням конкретних доказів по пред'явленому обвинуваченню. Серед іншого, з огляду на те, що строки притягнення у даній кримінальній справі, визначені ст.49 КК України закінчились, обвинуваченій має бути належним чином у відповідності до положень КПК роз'яснено право на закриття кримінальної справи щодо неї.
Керуючись ст. ст. 22, 64, 273, 281 КПК України 1960 р., суд. -
постановив:
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, повернути прокурору Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 для організації проведення додаткового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
19.07.2021
Єдиний унікальний номер справи: №1522/7723/12
Номер провадження №1/522/53/21
Головуючий суддя - ОСОБА_1