24.06.2021м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
за участю прокурорів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
захисника ОСОБА_19 ,
потерпілого ОСОБА_20 ,
при судовому розгляді кримінальних проваджень №1-кп/521/579/15, 1-кп/521/797/15 відносно:
ОСОБА_21 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не маючого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.357, ч.2 ст.355 КК України,
ОСОБА_22 у невстановлений слідством час домовився з ОСОБА_23 придбати транспортний засіб, який належить останньому: автомобіль «TOYOTA CAMRY», державний номер « НОМЕР_1 » та 5 тисяч доларів США. Для Затвердження свої намірів на придбання вищевказаного автомобіля ОСОБА_22 передав ОСОБА_23 завдаток у сумі 1 000 доларів США.
Будучи обуреним фактом невиконання цивільно-правового зобов'язання щодо подальшого продажу транспортного засобу, ОСОБА_22 , діючи за попередньою змовою з трьома невстановленими слідством особами.
06.04.2015 приблизно о 14 годині 00 хвилин, прибули до місця мешкання ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_2 , де висунули вимогу щодо виконання цивільно-правового зобов'язання по продажу транспортного засобу - автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний номер « НОМЕР_1 ».
Задля реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_22 разом з невстановленою слідством особою та ОСОБА_23 сіли у автомобіль «TOYOTA CAMRY», державний номер « НОМЕР_1 » та рушили до приватного нотаріуса, приміщення якого розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова. 34/6, куди прибули о 14 годині 30 хвилин.
Перебуваючи у приватного нотаріуса, ОСОБА_23 попросив співробітників нотаріальної контори викликати співробітників міліції, що і було зроблено. Злякавшись можливості затримання, ОСОБА_22 та невстановлена слідством особа покинули приміщення нотаріальної контори та втекли у невідомому напрямку.
Обвинувачений ОСОБА_22 свою вину у примушуванні до виконання цивільно-правового зобов'язання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, при викладених у обвинувальному акті обставинах, визнав повністю, підтвердив вищевикладені обставини та заявив про щире каяття у вчиненому.
Роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_22 злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України, оскільки обставини вчинення цього злочину ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо визнання вини.
Крім того, ОСОБА_22 було висунуто обвинувачення у тому, що він, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння належного ОСОБА_24 транспортного засобу - автомобілю марки «Ніссан Премьера», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », а також документів на володіння та користування цим автомобілем, діючи спільно з іншою невстановленою особою на ім'я ОСОБА_25 , в період часу приблизно з 18.06.2015 з 14 год. 00 хв. до 19.06.2015 01 год. 00 хв. (більш точний час не встановлено), спільно з невстановленою особою, перебуваючи на території СТО, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливим мотивом та метою безкоштовного заволодіння чужим транспортним засобом та правами на нього всупереч волі власника, заздалегідь розробивши план, згідно до якого ОСОБА_24 за вказівкою ОСОБА_22 мав прибути до вказаної адреси на своєму транспортному засобі разом із пакетом документів на автомобіль, проте прибув на своєму автомобілі без документів, ОСОБА_22 та інша невстановлена особа, не виконавши умов усного договору з ОСОБА_24 та не повернувши останньому суму боргу в сумі 6500 доларів США, в жорсткій формі, з використанням нецензурної лайки та із застосуванням усних погроз заподіяння насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_24 та членів його сім'ї, з метою створення психологічного тиску на останнього, змушували ОСОБА_24 надати ОСОБА_22 3250 доларів США, а в подальшому змусили ОСОБА_24 написати розписку на ім'я ОСОБА_22 щодо нібито добровільної передачі ОСОБА_22 автомобіля марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») за рахунок неіснуючого боргу, та надати ключі від вказаного автомобіля.
Після цього, ОСОБА_22 наказав ОСОБА_26 , перегнати автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») до приміщення СТО та надав йому ключі від автомобіля, після чого ОСОБА_26 , діючи за вказівкою ОСОБА_22 , проник до вказаного автомобіля, завів ключем двигун, після чого перегнав вказаний автомобіль на декілька метрів до приміщення СТО за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшого використання ОСОБА_22 .
В подальшому, ОСОБА_22 , діючи за заздалегідь розробленим планом, згідно якого він очікував, що ОСОБА_24 прибуде до приміщення вказаного СТО разом із документами на вказаний автомобіль, керуючись єдиним умислом на заволодіння всіма правами на володіння транспортним засобом, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на остаточне заволодіння автомобілем марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), який належить ОСОБА_24 , в жорсткій формі, з використанням нецензурної лайки та із застосуванням усних погроз заподіяння насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_24 та членів його сім'ї, разом із невстановленою особою продовжив вимагати від ОСОБА_24 передачі йому технічного паспорту на вказаний автомобіль.
Продовжуючи подальшу реалізацію своїх злочинних намірів, ОСОБА_22 спільно із невстановленою особою, в період часу приблизно 18.06.2015 з 18 год. 00 хв. до 19.06.2015 01 год. 00 хв. (більш точний час не встановлено), відправились до місця проживання ОСОБА_24 до будинку АДРЕСА_4 , де ОСОБА_22 разом із невстановленою особою, продовжили вимагати негайно передачі ОСОБА_22 технічного паспорту на автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») у ОСОБА_24 , в присутності його матері ОСОБА_27 та його подруги ОСОБА_28 , після чого ОСОБА_24 , знаходячись у безпорадному стані та відчуваючи реальність погроз та залякувань зі сторони ОСОБА_22 та іншої особи, попрохав ОСОБА_28 взяти з їх квартири технічний паспорт на вказаний автомобіль та передати їх ОСОБА_22 .
Таким чином, ОСОБА_22 , отримав автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), ключі та технічний паспорт від вказаного автомобіля, а також розписку про надання ОСОБА_24 вказаного автомобіля ОСОБА_22 , чим останній отримав реальну можливість користуватися та розпоряджатися зазначеним автомобілем, вартість якого, згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 105 від 30.09.2015, станом на 19.06.2015 складала 58701 грн. 60 коп.
При цьому, в результаті незаконного заволодіння транспортним засобом та документами на нього потерпілому ОСОБА_24 реальних збитків не завдано, тому що автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), ключі та технічний паспорт від нього повернуто ОСОБА_24 без пошкоджень під час досудового розслідування.
Таким чином, ОСОБА_22 було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України, а саме: у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: у вимаганні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачення за цими статтями Кримінального кодексу України ОСОБА_22 не визнав, та пояснив, що наприкінці травня 2015 року до нього звернувся знайомий на ім'я ОСОБА_29 , до якого, в свою чергу звернувся знайомий на ім'я ОСОБА_30 , який сказав, що певній людині заборгували 6500 доларів США і треба допомогти йому повернути борг. Цією людиною виявився ОСОБА_24 , який пообіцяв половину суми від боргу, тобто 3250 доларів США, якщо борг повернуть. Пізніше він знайшов боржника, зустрівся з ним на вул. Нефтяників, де були також люди, які представились співробітниками поліції та домовились про зустріч через кілька днів на СТО по АДРЕСА_3 . На зустріч прибули боржник і двоє людей, які представились співробітниками поліції, і ОСОБА_24 . Чи був там ОСОБА_31 , обвинувачений точно не пам'ятає, іншої особи, на яку вказував ОСОБА_24 як на знайомого ОСОБА_22 там не було, він приїхав на СТО один, але на СТО в нього є кілька знайомих, можливо ОСОБА_24 вказав на когось з них як на знайомого ОСОБА_22 . Те, що він наполягав приїхати саме на належному йому автомобілі, обвинувачений заперечував. На потерпілого психологічний тиск не вчиняв. Оскільки боржник не віддав гроші, ОСОБА_24 пообіцяв передати автомобіль йому в рахунок боргу, та при свідках написав розписку на території СТО, де було ще приблизно 8 осіб, які там працювали, тому він попросив підійти двох чоловіків як свідків написання розписки. Коли стемніло, приїхала його дружина ОСОБА_28 , мати і два співробітники охорони, далі вони поїхали на таксі, а він через хвилин 5-7 приїхав до їх будинку, ОСОБА_24 виніс техпаспорт, авто залишилось на СТО, ключі і техпаспорт залишились у нього.
На запитання прокурора обвинувачений відповів, що він попросив автомобіль за те, що ОСОБА_24 його обманув щодо виникнення і умов боргу, про неіснуючі обставини щодо боргу, які йому були не відомі. Він дізнався від осіб, які представились співробітниками поліції, які повідомили йому, що ці гроші були викрадені в похилої особи. ОСОБА_24 підтвердив ці обставини, попри те, що він попередив ОСОБА_24 , щоб не було ніяких сумнівних моментів. Наслідки, якщо борг не повернуть, вони не обговорювали, а гроші мали бути розподілені по факту повернення грошей. Пізніше адвокат видала за його вимогою автомобіль разом з документами потерпілому, який був після ремонту.
На підтвердження вчинення ОСОБА_22 злочинів, передбачених ч.2 ст. 289, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України, судом були досліджені докази, джерелом яких були свідчення потерпілого та свідків, процесуальні документи, висновки судових експертів та речові докази.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 суду пояснив, що з ОСОБА_22 познайомився влітку 2015 року через свого знайомого ОСОБА_32 , оскільки останній сказав, що ОСОБА_22 допоможе йому з поверненням боргу. Гроші йому заборгував друг на ім'я ОСОБА_33 , які взяв в борг з метою купівлі автомобіля «Ауді», три роки назад у сумі 8000 доларів США, борг документально не оформлювався, строк повернення боргу визначався протягом неділі. На протязі неділі ОСОБА_34 повернув кошти у сумі 1000 доларів США, пізніше частинами повернув 500 доларів США. Пізніше, ОСОБА_22 погодився допомогти вирішити проблему повернення боргу за умовою, що половина боргу від загальної суми, яка складала 6500 доларів США, дістанеться йому. На умови ОСОБА_22 він погодився і далі, ОСОБА_22 йому повідомив, що потрібно буде написати заяву до поліції від імені дівчини потерпілого, ОСОБА_28 , ніби-то це вона позичала кошти, та вони разом з нею поїхали до райвідділу, що знаходився біля «Пересипського мосту». Там, зі слів ОСОБА_28 , ОСОБА_22 сказав останній вказати у заяві видуману адресу, ОСОБА_35 вона знала, тому могла вказати його анкетні дані. Заяву ОСОБА_22 забрав собі і поклав її до свого автомобіля. Після цього, ОСОБА_22 зателефонував йому та сказав, що треба зустрітись, оскільки він знає знайомого, який знає боржника і той ніби як згоден віддати гроші. При наступній зустрічі ОСОБА_22 також сказав, що потрібно буде поїхати саме на його автомобілі, та коли він, ОСОБА_24 запропонував поїхати на таксі або на авто ОСОБА_36 , ОСОБА_22 відмовився і сказав, що зайві свідки не потрібні. Через кілька днів після цього, зустрівшись з ОСОБА_22 , останній залишив своє авто на СТО та пересів в його авто, на ньому вони доїхали до «Горбатого мосту», де ОСОБА_22 пересів в іншу машину і сказав, що йому треба поспілкуватись з людьми. Він в цей час залишився в своєму авто зі знайомим ОСОБА_22 і своєю дівчиною, проте коли ОСОБА_22 повернувся, то сказав, що треба, щоб він був один і дівчину треба відвезти додому, на що він погодився. Він відвіз дівчину та повернувшись за ОСОБА_22 , вони поїхали на СТО, що знаходилось по вул. Бреуса, 5. Там ОСОБА_22 спілкувався з якимись людьми, а він очікував його в автомобілі. Коли ОСОБА_22 повернувся, то запитав, чому він не сказав йому, що боржник позичив у нього більшу суму, ані ж він вказав та почав звинувачувати його, що той його підвів, оскільки в нього тепер можуть бути проблеми з поліцією, так як боржник приїхав зі людьми, які представились співробітниками поліції. Далі, боржник підійшов до нього з людьми, які представились співробітниками поліції і змусили написати розписку, що боржник йому нічого не винен, на що він погодився. Після цього, ОСОБА_22 сказав загнати автомобіль на територію СТО, він передав ключі від авто ОСОБА_37 , який і загнав авто, а ОСОБА_22 сказав передати ключі йому і змусив написати розписку, що в якості повернення боргу він передає йому автомобіль. ОСОБА_22 сказав, щоб його дівчина, ОСОБА_28 , привезла документи на автомобіль, інакше він не випустить його з території СТО. Зателефонувавши ОСОБА_28 , вона почала запитувати, чи все добре і чи все нормально з автомобілем, та пізніше приїхала до СТО разом з його матір'ю та зі своїми знайомими з охорони бару, де працювала, які й забрали його з СТО, проїхали до перехрестя, а він разом зі своєю дівчиною та матір'ю поїхали додому. В цей час телефонував ОСОБА_22 та наполягав, щоб йому надали документи до автомобіля, тому його дівчина винесла ці документи та вони передали їх ОСОБА_22 . Гроші, які були надані в борг, потерпілий не отримав.
На запитання учасників судового засідання потерпілий відповів, що розписку писав, оскільки ОСОБА_22 висловлював погрози в його бік, однак можливість не писати розписку в нього була, проте він відчував психологічний тиск. З приводу боргу він спілкувався тільки з ОСОБА_22 , вимоги висував тільки він. Він подумав, що невстановлена особа в змові з ОСОБА_22 , так як вони спілкувались з ним час від часу, проте це лише припущення потерпілого.
Додатково допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 суду пояснив, що автомобіль йому повернули. Тиск на нього вчиняв тільки ОСОБА_22 , невстановлена особа, на яку він вказував як на знайомого ОСОБА_22 час від часу спілкувався з компанією, яка приїхала разом з боржником, а також з самим боржником ОСОБА_38 . За кермо автомобіля, щоб відігнати його, сів ОСОБА_31 , кому саме передав ключі, потерпілий точно не пам'ятає. Вимог та претензій до ОСОБА_22 потерпілий не має.
Допитана в суді свідок ОСОБА_28 пояснила, що 18 травня 2015 року її чоловік ОСОБА_39 поїхав на вул Бреуса з Хомутенком, з яким її раніше познайомив її знайоми ОСОБА_40 . Вона не могла з ними зв'язатися. Потім ОСОБА_41 їй зателефонував і повідомив що їх зупинили працівники ДАІ, попросив підвезти йому документи. Вона передзвонила йому та зрозуміла, що щось сталося. Потім вона подзвонила своїм знайомим з охоронної кампанії і попросила їх їй допомогти. Вона разом з працівниками охоронної компанії, та матір'ю ОСОБА_42 під'їхали на СТО. Працівники служби охорони на ім'я ОСОБА_43 та ОСОБА_44 повідомили, що її чоловіка не бажають випускати з теріторії СТО, оскільки потрібні документи на автомобіль. Також на СТО був ОСОБА_45 зі своїми знайомими, який мав борг перед ОСОБА_46 . ОСОБА_42 фізично не утримували. Вона відмовилась віддавати документи. До неї підійшов ОСОБА_47 і повідомив їй, що ОСОБА_41 має перед ним борг. Потім вона повернулася додому та віддала ОСОБА_48 документи на автомобіль. Наступного дня вона звернулася з заявою до правоохоронного органу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 суду пояснив, що він працював на СТО по АДРЕСА_3 , з ОСОБА_22 був знайомий близько 5 років, оскільки той був його клієнтом, автомобіль якого він обслуговував. Навесні 2015 року, більш точний час свідок не пам'ятає, ОСОБА_22 приїхав з невідомим свідку хлопцем та між ними була бесіда, з якої свідок зрозумів, що хлопець повинен віддати гроші ОСОБА_22 , та оскільки грошей в нього не було, ОСОБА_22 вимагав передати йому автомобіль та написати розписку, його ОСОБА_22 попросив розписатись як свідка того, що розписка написана потерпілим добровільно, під час написання розписки поряд з ОСОБА_22 був ще його знайомий, ім'я якого свідку не відоме. ОСОБА_22 погроз не висловлював, шантажу чи вимагання свідок не чув, потерпілий за допомогою не звертався та міг вільно покинути територію СТО, чи диктували потерпілому текст розписки, свідок не пам'ятає. Причина боргу свідку не відома
На запитання прокурора, свідок відповів, що автомобіль потерпілого марки «Ніссан Премьєра» стояв на території СТО, зі змісту розписки свідок зрозумів, що саме цей автомобіль він мав передати ОСОБА_22 .
Під час перехресного допиту потерпілого ОСОБА_24 та свідка ОСОБА_50 , потерпілий підтвердив покази свідка та пояснив, що свідок ОСОБА_49 знаходився поряд. Свідок пояснив, що до підписання розписки, потерпілий та ОСОБА_22 спілкувались між собою з приводу наявності боргу.
Додатково допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 суду пояснив, що на СТО ОСОБА_22 попросив розписатись в якості свідка за розписку щодо добровільності передачі автомобіля ОСОБА_22 . Там був ОСОБА_22 , ще один хлопець та два співробітники СТО, а також потерпілий. Жодних погроз насильством, зброєю чи інших до потерпілого не висувалось. Мета, з якою потерпілий віддавав автомобіль, свідку не відома, суть розмови він не чув.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що її сину ОСОБА_24 друг на ім'я ОСОБА_51 повинен був віддати гроші у сумі 6000 доларів США, який той позичав, однак довго не віддавав. Вночі невістка ОСОБА_28 сказала їй, що треба поїхати на АДРЕСА_3 , вона, ОСОБА_28 та два охоронця з місця роботи останньої під'їхали до СТО, вони з ОСОБА_28 очікували в автомобілі до 4 години ранку. Пізніше вона дізналась від сина, що треба віддати автомобіль і документи до нього. Далі вони поїхали до будинку, де їх вже чекав ОСОБА_22 , який приїхав туди раніше них і невістка пішла додому за документами. Чому син повинен був віддати гроші ОСОБА_22 свідку не відомо. Син вільно покинув територію СТО, криків чи пострілів вона не чула.
Крім показань потерпілого і свідків обвинувачення судом були досліджені наступні докази:
- протокол прийняття заяви ОСОБА_24 про вчинене кримінальне правопорушеня від 01.07.2015 року
- протокол огляду місця події від 22.09.2015 року, предметом якого був автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »);
- висновок судового експерта №105 від 30.09.2015 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») складає 58 701.60 гривень;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 03.07.2015 року, під час якого свідок ОСОБА_28 вказала на фото з зображенням ОСОБА_22 , як на особу яка вимагала передати йому технічний паспорт на автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »);
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 03.07.2015 року, під час якого потерпілий ОСОБА_24 вказав на фото з зображенням ОСОБА_22 , як на особу яка заволоділа його автомобілем;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 21.08.2015 року, під час якого свідок ОСОБА_26 вказав на фото з зображенням ОСОБА_22 , як на особу яка взяла ключи від автомобіля марки «Ніссан Премьера» у ОСОБА_52 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 04.07.2015 року, під час якого свідок ОСОБА_53 вказав на фото з зображенням ОСОБА_22 , як на особу яка повідомила йому, що він забрав у ОСОБА_24 автомобіль в якості боргу;
- протокол огляду предмету від 19.08.2015 року, предметом якого був мобільний телефон марки HTC, добровільно наданий ОСОБА_54 ,
- протокол огляду предмету від 22.09.2015 року, предметом якого був технічний паспорт автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_55 ;
- розписка ОСОБА_24 про передачу автомобіля марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ») ОСОБА_22 в рахунок боргу в сумі 3250 доларів США;
- висновок судового експерта №102 від 14.09.2015 року, відповідно до якого рукописні записи у розписці від імені ОСОБА_24 виконано ОСОБА_24 ; особа, яка виконала рукопис знаходилась у незвичайному стані;
Долучені до матеріалів провадження речові докази судом не досліджувалися в зв'язку із тим, що існування цих доказів не оспорювалося учасниками судового провадження.
Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
Разом із цим, оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення на предмет належності, суд визнає що ці докази лише частково підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Положеннями ч. 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Судом також враховано висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) позицію щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», а саме:
«При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення. Відповідно до ч. 4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та на підтвердження вимагання офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, суд вважає, що ці докази, у їх сукупності, лише частково доводять вину ОСОБА_22 в інкримінованих йому злочинах При цьому, суд вважає необхідним надати оцінку окремим доказам сторони обвинувачення, які на думку сторони обвинувачення є доказами вини ОСОБА_22 у вчиненому злочині.
Так, будучи допитаним безпосередньо у залі суду потерпілий ОСОБА_56 надавав суперечливі покази щодо погроз на його адресу з боку ОСОБА_57 та щодо дій ОСОБА_57 за попередньою змовою з іншою особою. Так будучи допитаним у суді ОСОБА_56 пояснив, що з приводу боргу він спілкувався тільки з ОСОБА_22 , вимоги висував тільки він. Він подумав, що невстановлена особа в змові з ОСОБА_22 , так як вони спілкувались з ним час від часу, проте це лише припущення потерпілого. Тиск на нього вчиняв тільки ОСОБА_22 , невстановлена особа, на яку він вказував як на знайомого ОСОБА_22 час від часу спілкувався з компанією, яка приїхала разом з боржником.
Крім того, при оцінці правдивості показів потерпілого, суд не може залишити поза увагою заяву ОСОБА_24 , подану через канцелярію Малиновського районного суду міста Одеси 31.08.2018 року, в якій заявник вказує на те, що ОСОБА_22 ніякого насильства щодо нього не застосовував та вимоги до нього про передачу автомобіля заявляв самостійно.
З метою перевірки обставин подання до суду цієї заяви та перевірки правдивості викладених у ній даних, потерпілий ОСОБА_24 неодноразово викликався до суду, проте всі виклики суду були ним проігноровані.
Крім цього, суд приймає до уваги фактичні данні, отриманні в ході допиту свідка обвинувачення ОСОБА_50 , який під присягою підтвердив, що жодних погроз насильством, зброєю чи інших до потерпілого з боку ОСОБА_22 не висувалось.
Таким чином, зазначені докази, на думку суду є підставою для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_22 у вчиненні злочинів за попередньою змовою та з погрозою застосування насильства щодо потерпілого. Проаналізувавши інші, надані під час судового розгляду стороною обвинувачення, суд вважає, що вони, як окремо, так і у їх сукупності також не підтверджують вчинення ОСОБА_22 злочинів за попередньою змовою та з погрозою застосування насильства щодо потерпілого, тому суд вважає недоведеним формулювання обвинувачення в частині заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та у вимаганні офіційних документів, за попередньою змовою групою осіб.
Оскільки ОСОБА_22 незаконно здійснив примушування до виконання цивільно-правового зобов'язання, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує ці дії обвинуваченого за ч.2 ст.355 КК України.
Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
На підставі цієї процесуальної норми, суд дійшов до висновку про необхідність вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті та змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_22 .
Дії ОСОБА_22 які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 289 КК України.
Вимагання ОСОБА_22 офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України.
При призначенні ОСОБА_22 покарання суд керується загальними принципами призначення покарання, визначеними в ст. 50, 65 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_22 судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_22 за ч.2 ст. 355 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_22 злочинів, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, враховуючи наявність пом'якшуючої вину обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим, вважає за необхідне, з застосуванням поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_22 покарання в вигляді позбавлення волі.
Розглядаючи питання можливості звільнення ОСОБА_22 від призначеного покарання, суд виходить з наступного.
Як вбачається з санкцій ч.2 ст.355, ч.1 ст. 289 КК України, ці злочини віднесені до нетяжких злочинів, а санкція ч.1 ст.357 КК України відносить це кримінальне правопорушення до кримінальних проступків.
Як було встановлено судом, злочин, передбачений ч.2 ст.355 КК України був вчинений 06.04.2015 року, а злочини, передбачені ч.1 ст. 289, ч.1 ст.357 КК України були скоєні 18-19.06.2015 року.
Даних про ухилення ОСОБА_22 від досудового слідства чи суду, а також даних про скоєння ним нового злочину в період строків притягнення до кримінальної відповідальності, не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки (серед інших): п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Положення ч.5 ст.74 КК України передбачають, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_22 підлягає звільненню від призначеного покарання.
Під час проведення досудового розслідування був залучений судовий експерт, витрати на залучення якого складають 1964 гривні 80 коп. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений винний у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведених експертиз.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -
ОСОБА_21 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.355, ч.1 ст. 289, ч.1 ст.357 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.355 КК України - у вигляді 3 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст. 289 КК України - у вигляді 3 років обмеження волі;
- за ч.1 ст.357 КК України - у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_58 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
У відповідністю з ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_21 від призначеного покарання.
Після набрання вироком законної сили, речові докази:
- автомобіль марки «Ніссан Премьера» (державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 »), технічний паспорт на зазначений автомобіль та ключи від нього - вважати повернутими ОСОБА_59 ;
- інші речові докази зберігати у матеріалах кримінального провадження;
Судові витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, які становлять 1964 гривні 80 коп. - стягнути з ОСОБА_21 на користь держави.
На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, та обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_60