Справа № 495/5467/21
Номер провадження 1-кс/495/1710/2021
14 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгороді-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Білгород-Дністровський Одеської області, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
14.07.2021 на розгляд до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської від слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській ОСОБА_6 надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В обґрунтування вимог клопотання слідчим зазначено, що 13 липня 2021 року приблизно о 03 годині 00 хвилин, точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 знаходився на ділянці місцевості по вулиці Залізничній, в смт. Затока, міста Білгород-Дністровський, Одеської області, неподалік залізно-дорожнього переїзду через колії. В цей час ОСОБА_4 звернув увагу на потерпілого ОСОБА_7 , котрий проходив також по зазначеній вулиці слідуючи по напрямку від Центральної алеї селища міського типу, на котрому він побачив одягнену на шиї ювелірну прикрасу, а саме ланцюжок з кулоном хрестиком. Далі у ОСОБА_4 виник корисний умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном, а саме ланцюжком з хрестиком потерпілого ОСОБА_7 , шляхом його відкритого викрадення із застосуванням насильства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , котрому наніс удар кулаком в область обличчя, ставши вимагати від нього що б він віддав що у нього є. Після чого, ОСОБА_4 рукою, ривком, зірвав з шиї потерпілого золотий ланцюжок 585 проби, плетіння типу «равлик», з золотим кулоном 585 проби у вигляді хрестика, та з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь.
В рамках вказаного кримінального провадження 13.07.2021 повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
- протоколом допиту потерпілого.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками в якому потерпілий впізнав ОСОБА_4 .
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого кримінального правопорушення та у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України вважає, ще обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших, більш тяжких кримінальних правопорушень та не зможе запобігти вчиненню підозрюваним інших кримінальних правопорушень, адже передбачають обов'язки, які не пов'язані із обмеженням свободи особи.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави вважає також не є доцільним, оскільки ОСОБА_4 , офіційно не працює, особисто не зможе внести заставу, яка буде визначена судом а внесення застави іншими особами та покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не зможе забезпечити запобіганню ризиків щодо можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, переховування від органів досудового розслідування та (або) суду та здійснення впливу на свідків правопорушень.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вважає не є доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до вчинення обвинуваченим інших, більш тяжких кримінальних правопорушень, а також, як і випадку зазначеному вище, не зможе запобігти ризикам щодо незаконного впливу на свідків, потерпілого з метою викривлення їхніх показів або іншого незаконного впливу та може послугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
Оцінюючи наведені очевидні ризики у сукупності, вважає їх реальними та такими, що повністю виправдовують обмеження свободи ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1,3, 5 ч. І ст. 1 77 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків, а також запобігання скоєння інших кримінальних правопорушень. Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів
Враховуючи викладене, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вищевикладені обставини, беручі до уваги, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не визначаючи розмір застави у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому просив застосувати щодо нього домашній арешт.
Захисник в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 також просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати щодо його підзахисного більш м'який запобіжний захід - нічний арешт. Надав підтверджуючі докази щодо місця проживання та складу сім'ї - довідка про реєстрацію місця проживання особи, довідка про склад сім'ї, свідоцтво про народження та свідоцтво про шлюб.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки; 6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, якщо цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також слідчий суддя бере до уваги, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey) (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать докази зібрані у кримінальному провадженні - протокол допиту потерпілого та протокол пред'явлення особи для впізнання. Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що вказані слідчим у клопотанні ризики знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання, а також той факт, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а також обставин, що характеризують підозрюваного, того що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, те, що ОСОБА_4 неодноразово притягували до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів майнового характеру, офіційно не працевлаштований, слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у його вчиненні, дані про його особу, а саме, що останній не має постійного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, що інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення вчинене із застосуванням насильства, вважаю слушною позицію сторони обвинувачення та вважаю за можливе не визначати розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188 КК України, визначивши місце тримання в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 10 вересня 2021 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 19.07.2021.