19.07.21
22-ц/812/1056/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 473/3428/19
Провадження № 22-ц/812/1056/21
Ухвала
Іменем України
19 липня 2021 року м. Миколаїв Справа№473/3428/19
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславської О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Чабановою Анастасією Олександрівною на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Вуїва О.В., в приміщенні того ж суду, повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Веселинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини,
встановив:
В серпні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чабанову А.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Веселинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.
Позивач вказував, що в період з 2008 по 2011 роки він з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна донька ОСОБА_6 . При цьому відповідачка відмовилась від запису позивача батьком дитини. Запис про батька було внесено до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері.
ОСОБА_1 неодноразово намагався переконати відповідачку внести зміни до актового запису про народження доньки в частині запису його батьком дитини, проте остання відмовилась.
У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства. У відзиві на позов відповідачка повідомила, що ОСОБА_5 визнав своє батьківство по відношенню до дитини - ОСОБА_10 , про що до актового запису про народження №01 від 04 лютого 2010 року були внесені відповідні зміни стосовно батька та видано повторне свідоцтво про народження.
Позивач зазначав, що до тих пір, поки батьком дитини не була записана інша особа, він спілкувався з дитиною, приймав участь у її вихованні та утриманні, між ними склалися теплі відносини як між батьком та донькою, в школі, де навчається дитина, його знають як батька дитини. ОСОБА_1 вказував, що є біологічним батьком дитини, бажає, щоб батьківство було підтверджено документально і він міг би повноцінно реалізовувати свої права батька. Зараз ОСОБА_3 вчиняє перешкоди у спілкуванні з донькою та перешкоджає у побаченнях з донькою.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити відомості з актового запису №01 від 04 лютого 2010 року про ОСОБА_5 як батька дитини, внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6 , де зазначити його батьком.
Для підтвердження своїх посилань просив призначити судову молекулярно-генетичну експертизу.
У відзиві на позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності.
15 жовтня 2019 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за клопотанням позивача призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
16 січня 2020 року провадження у справі поновлено на підставі повідомлення судового експерта про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_3 разом з дитиною не з'явилася для проведення відбору порівняльних зразків, а тому відбір біологічних зразків не проводився.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що на час народження доньки ОСОБА_6 ОСОБА_3 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а запис про батька у Книзі реєстрації народжень було вчинено згідно ч. 1 ст. 135 СК України. Разом з тим, батьком малолітньої ОСОБА_6 на підставі спільної заяви відповідачів зазначено ОСОБА_5 . Зазначені обставини виключають можливість встановлення батьківства з підстав, передбачених статтями 128, 129 СК України. Крім того, судом зазначено, що позивачем не надано беззаперечних та достатніх доказів наявності кровного споріднення між ним та ОСОБА_6 .
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Чабанову А.О., подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача - адвокатом Чабановою А.О. заявлено клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з метою з'ясування наявності (відсутності) кровного споріднення позивача з ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проведення експертизи представник позивача просила доручити експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти клопотання не заперечував, просив його вирішити на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення такого клопотання.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 є батьком, а ОСОБА_3 матір'ю ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторонами по справі не заперечувалося, що запис про батька дитини було внесено до актового запису про народження дитини №01 від 04 лютого 2010 року на підставі частини першої статті 135 СК України, за вказівкою матері, а ІНФОРМАЦІЯ_3 до актового запису про народження ОСОБА_6 внесено зміни в частині запису ОСОБА_5 батьком дитини відповідно до статті 126 СК України, у зв'язку з подачею заяви про визнання батьківства.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 послався на те, що є біологічним батьком ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув достатньої уваги на наступне.
Відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
У справі, що переглядається, за клопотаннями позивача та його представника ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2019 року призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, витрати на проведення експертизи було покладено на позивача (а.с. 77-78).
Аналіз клопотання судового експерта Макарова Д.О. від 13 листопада 2019 року (а.с. 87) та повідомлення цього ж експерта про неможливість проведення експертизи від 27 грудня 2019 року № 1123 (а.с. 91) свідчить про те, що у призначений на 12 грудня 2019 року для відібрання зразків час до Миколаївського НДЕКЦ МВС з'явився лише ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не з'явилися, у зв'язку із чим експертиза проведена не була.
З довідки Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради від 05 лютого 2020 року №31/1 слідує, що ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 31 жовтня 2019 року до часу складення довідки. Орієнтовний час перебування в стаціонарі - до травня 2020 року. За станом здоров'я (за причини важкості стану) приймати особисту участь у розгляді справи не могла (а.с.106).
Повідомлень про можливість або не можливість прибути до експертної установи в інші дні та часи відповідачкою ні суду, ні експертній установі не надано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зокрема виходив з того, що позивачем у порушення статей 12, 81 ЦПК України не доведено належними і допустимими доказами підстав поданого позову - наявності кровного споріднення між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .
Разом із тим, суд першої інстанції не звернув належної правової уваги на обставини не проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.
Встановлено, що судом було призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, але її не проведено через неявку відповідачки з дитиною до експертної установи для відібрання зразків біологічних матеріалів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.
Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Суд усупереч вимогам статті 12 ЦПК України не сприяв належним чином всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив у випадку необхідності учасникам судового процесу, зокрема, відповідачці, їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, (насамперед, положення статті 109 ЦПК України), їх наслідки для дитини.
Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, колегія суддів вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об'єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.
Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи викладені вимоги закону, обставини справи, з метою виконання вимог цивільного законодавства, факт усунення суду першої інстанції від повного та всебічного встановлення обставин справи, обов'язок суду забезпечувати сторонам здійснення їх права на подання доказів на підтвердження своїх посилань та заперечень, та враховуючи, що для підтвердження або спростування кровного споріднення між ОСОБА_1 і дитиною ОСОБА_6 потрібні спеціальні знання в галузі медицини, апеляційний суд приходить до висновку, що у справі необхідно призначити молекулярно-генетичну експертизу, задовольнивши клопотання представника позивача.
З врахуванням пропозиції представника позивача проведення експертизи суд вважає необхідним доручити експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Згідно з п. 5 ч. 1ст. 252 ЦПК України суд може за власною ініціативою зупинити провадження в справі у разі призначення експертизи на час її проведення (п. 9 ч. 1ст. 253 ЦПК України).
Керуючись статтями103-104, 108, 367, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Клопотання представника позивача - адвоката Чабанової Анастасії Олександрівни задовольнити.
Призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
-Чи є ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Хуст Закарпатської області, біологічним батьком ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Покровка Веселинівського району Миколаївської області?
Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (54003 м. Миколаїв, вул. 1-а Воєнна, 2 А), попередивши їх про кримінальну відповідальність за статтями 384,385 КК України.
Зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_6 з'явитися для проведення експертизи на виклик експерта.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 .
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст ухвали складений 19 липня 2021 року.