Справа №:755/11063/21
Провадження №: 2/755/5613/21
про передачу справи за підсудністю
"19" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення часу для побачень з онуком та участі у його вихованні, -
До Дніпровського районного суду м. Києва 05.07.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення часу для побачень з онуком та участі у його вихованні, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд: встановити порядок спілкування ОСОБА_1 з її онуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення певного часу та місць для побачень, у тому числі - з можливістю відвідування курортних місць відпочинку протягом літніх та зимових канікул.
Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_2 , яка є дочкою позивача та матір'ю малолітнього онука позивача, ОСОБА_5 , самоусунулася від його виховання. ОСОБА_3 є колишнім співмешканцем ОСОБА_2 та за домовленістю між ними малолітня дитина від народження перебуває у його сім'ї, відвідує дитячий навчальний заклад. Позивач, як рідна бабуся малолітньої дитини, позбавлена свого законного права на спілкування з онуком та на участь у його вихованні, оскільки відповідачі їй такої можливості не надають. Спроби позивача досудового врегулювання спору з відповідачами позитивного результату не принесли.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ч.ч. 6, 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 65535610 від 13.07.2021 р. відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.11.2019 р. була зареєстрована за адресою проживання: АДРЕСА_1 , однак 22.03.2021 р. вибула з проживання за власною заявою.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 65535785 від 13.07.2021 р. відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.07.1994 р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , приватний будинок, що не відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, враховуючи предмет позову, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 наразі за місцем проживання у Дніпровському районі м. Києва не зареєстрована, а відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання у Святошинському районі м. Києва, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила підсудності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місцезнаходження відповідача, суддя приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, про визначення часу для побачень з онуком та участі у його вихованні - передати за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (03148 м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А).
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: