19 липня 2021 року
м. Київ
справа №812/6964/13-а
адміністративне провадження №К/9901/35394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді - Гайдар А.В., Яковенко М.М.)
у справі №812/6964/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області
про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню,
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - позивач, платник, Товариство, ПАТ «Луганськтепловоз») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач 1, контролюючий орган, СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач 2, ГУ ДКС України у Луганській області) в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило:
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2012 року, в розмірі 2634207,00 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства судові витрати.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що має законне право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2634207,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про відсутність у Товариства правових підстави для формування податкового кредиту за серпень 2012 року у розмірі 2484273,91 грн за результатами господарських відносин з контрагентами: ПП «Стандарт - Н», ТОВ ДСС Глобал Трейдинг, ПП «Електроексім», ТОВ «ТД «Агро-спектр», ТОВ «Адаптпро», ТОВ «Центр», ТОВ «Інтермаштрейдінг», ТОВ «Промінвесттрейд», ТОВ «Лідерсталь», Дорічнє підприємство ТОВ «СВ Альтера», ТОВ «ТД «Астат ресурс», ТОВ «Елєгін», ТОВ «Елконт», ТОВ «МСК», ТОВ «Промтехсервіс», ТОВ «Союз-Індустрія», ТОВ «НВП «Телсис», ТОВ «НВП «Трансприлад», ТОВ «ВКФ «Турботехніка», ДП «Фесто», ТОВ «Резимпромбснаб», ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження», ПрАТ «Укрпромобладнання», ТОВ «Науково-виробниче Підприємство «Пром-Сервіс» та зазначив про відсутність, у зв'язку з цим, правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за серпень 2012 року в розмірі 2484273,91 грн. Також суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 149933,00 грн бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, пославшись при цьому на те, що судовим рішенням у справі №812/2812/13-а, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ від 14.03.2014 №0000011401 про зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 149933,00 грн, жодні суми з не стягувалися, а ГУ ДКС України у Луганській області ані в якості відповідача, ані в якості третьої особи до участі у справі № 812/28125/13-а не залучалося.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Луганськтепловоз» задоволено, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасовано, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» задоволено:
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 2634207,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, вересень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.03.2014 №0000011401, яким зменшено Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 149933,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення було скасовано у судовому порядку і відповідне судове рішення набрало законної сили. Інших рішень (податкових повідомлень - рішень) про зменшення заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування відповідачем 1 не приймалося, будь-яких застережень стосовно позбавлення позивача права на заявлену до відшкодування суму відповідачами не доведено, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2013. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість у розмірі 2484274,00 грн є непідтвердженим внаслідок неотримання контролюючим органом довідок зустрічних звірок по вказаним вище контрагентам та наголошує на відсутності правових підстав для стягнення на користь Товариства суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 149933,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року відкрито касаційне за касаційною скаргою відповідача 1.
06 березня 2014 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
07 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року провадження у цій справі, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції у справі № 826/7380/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Ухвалою від 09 липня 2021 року поновлено провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за вересень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 грудня 2012 року № 128/14-0/05763797.
За результатами перевірок контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме Товариством завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 240679,00грн, зокрема, за серпень 2012 року - 149933,00 грн, вересень 2012 року - 90746,00 грн. Пунктом п'ятим висновків Акта перевірки зазначено, що у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, не можливо підтвердити відображену товариством у декларації, зокрема, за серпень 2012 року суму 2484273,91 грн та вказано, що ця сума буде підтверджена після отримання вищезазначених матеріалів.
На підставі Акта перевірки відповідач 1 прийняв податкове повідомлення - рішення від 14.03.2013 №0000011401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 240679,00 грн, зокрема, за серпень 2012 року - 149933,00 грн, вересень 2012 року - 90746,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 120339,50 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість за серпень 2012 року станом на 21 серпня 2013 року становить 2634207,00 грн.
Вважаючи дії відповідача 1 щодо невідшкодування Товариству спірної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з пунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК України).
Згідно із пунктом 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Пунктом 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення - рішення відповідача 1 від 14.03.2013 №0000011401, прийняте за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за вересень 2012 року та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, оскаржувалось Товариством у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з частиною п'ятою статті 254 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Статею 255 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №812/2812/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 03 червня 2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000011401.
Оскільки, інших рішень про зменшення заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом не приймалося, жодних дій, спрямованих на повернення Товариству заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, відповідачем 1 при цьому не вчинялося, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував забезпеченням поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства невідшкодованої суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2634207,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.А. Васильєва С.С. Пасічник