Справа № 161/12616/21
Провадження № 2/161/3401/21
про залишення без руху
16 липня 2021 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарчук В.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, -
15.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок, а також визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку.
Однак, вищевказана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
З позовної заяви встановлено, що позивач визначив ціну позову в розмірі 250000 гривень, однак не надав їй жодного обґрунтування.
При цьому, ціна позову щодо вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 176 ЦПК України, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, що належить фізичним особам на праві приватної власності.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21.08.2014 року № 358 (далі - Постанова № 358).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанова № 358, - оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог Постанови № 358, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» хоча б за однією з таких спеціалізацій у межах напряму 1 «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» і напряму 2 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності»
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було заявлено дві позовних вимоги: 1) немайнова вимога про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя житлового будинку; 2) майнова вимога про визнання право власності на 1/2 частину житлового будинку.
Згідно пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, позивачем при зверненні до суду було сплачено 2500 грн., однак у зв'язку із відсутністю звіту про оцінку майна, суд позбавлений можливості визначити дійсний розмір судового збору, яки підлягає сплаті.
Враховуючи вищевикладене, позивачу слід надати документи про сплату судових зборів в розмірі 908 грн. за звернення до суду з позовною вимогою про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя житлового будинку, а також за позовну вимогу про визнання права власності на житловий будинок, виходячи з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням уже сплачених 2500 грн.
Оригінал платіжного документа позивачу необхідно представити в суд.
Таким чином, позивачам слід виправити недоліки позовної заяви, зазначені у даній ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням вищенаведеного, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
При усуненні зазначених у даній ухвалі недоліків, ОСОБА_1 також слід враховувати положення ч. 1 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якого позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 353 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Якщо позивач у встановлений строк усуне зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позов вважатиметься неподаним і буде повернений позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук