Іменем України
12 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/492/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантбуд"
вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, офіс 406, м. Київ, 02002;
e-mail: 40874135@mail.gov.ua;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт",
вул. Київська, буд. 11, поверх 7, м. Чернігів, 14000;
e-mail: info@big-harvest.com;
предмет спору: про стягнення 480000грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Кушнір С.В. - адвокат, ордер серія ЧК №130298, видано 15.05.2021;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 12.07.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
17.05.2021, через систему Електронний суд, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галантбуд" (надалі - ТОВ "Галантбуд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (надалі - ТОВ "Етнопродукт") про стягнення 480000грн поворотної фінансової допомоги, перерахованої за платіжними дорученнями №731 від 07.08.2020; №732 від 12.08.2020 та №735 від 14.08.2020. Позовні вимоги обґрунтовано приписами статей 1046, 1047 та 1049 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Ухвалою від 19.05.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/492/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.06.2021, в яке, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), викликано повноважних представників обох сторін; сторонам установлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов.
Відповідач правом на подання мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, в установлений судом строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття провадження в справі від 19.05.2021 отримана повноважним представником відповідача, адвокатом Кириченко Ю.Ю. - 20.05.2021, діючої на підставі довіреності №85 від 10.05.2021.
09.06.2021, у підготовче засідання прибув повноважний представник позивача, участь якого в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції.
Судом, у порядку п. 3 частини 2 статті 185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.07.2021, про що відповідач повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, за адресою його державної реєстрації.
12.07.2021, у судове засідання по розгляду спору по суті прибув повноважний представник позивача, участь якого забезпечена в режимі відеоконференції; відповідач повторно до суду не прибув, участь повноважного представника не забезпечив (без пояснення причин), будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.
Ухвала суду від 09.06.2021 направлена відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно з відомостями ЄДРПОУ (актуальність даних судом перевірено), отримана адресатом 10.06.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400051839686.
Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи, з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив, без пояснення причин, відзив на позов в установлений судом строк не надав, проти заявлених вимог не заперечив, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 та п.2 частини 3 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття його представника в судові засідання 09.06.2021 та 12.07.2021, неподання ним відзиву на позов, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано повноважного представника позивача, який в судовому засіданні 12.07.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представник позивача, господарський суд
У серпні 2020 року ТОВ «Галантбуд» (позивач) у безготівковій формі перерахувало на банківський рахунок ТОВ «Етнопродукт» (відповідач) на підставі платіжних доручень №731 від 07.08.2020, №732 від 12.08.2020 та №735 від 14.08.2020 грошові кошти в загальному розмірі 480000грн. У перерахованих платіжних документах платником указано наступне призначення платежу: «Надання поворотної фінансової допомоги по договору №07-08/2020 від 07.08.2020, без ПДВ».
Факт отримання коштів у сумі 480000грн у формі поворотної фінансової допомоги за вказаними платіжними документами (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи) відповідачем не спростовано.
Судом, у ході розгляду справи встановлено, що договір №07-08/2020 від 07.08.2020, указаний в зазначених платіжних дорученнях, сторонами в письмовій формі не укладено.
07.04.2021, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №85 від 06.04.2021 про повернення протягом семи днів, з моменту її отримання, поворотної фінансової допомоги в сумі 480000грн, отриманої ним у серпні 2020 року за платіжними дорученнями №731 від 07.08.2020, №732 від 12.08.2020 та №735 від 14.08.2020, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення №1800105381255, разом з фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа, датованих 07.04.2021.
Дане поштове відправлення отримано відповідачем 13.04.2021 згідно з даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» (витяг наявний в матеріалах справи).
Вимога позивача про повернення коштів залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на приписи статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України та зазначає про існування між сторонами зобов'язальних відносин, що підпадають під дію положень глави 71 ЦК України, що виникли з моменту отримання відповідачем позики (поворотної фінансової допомоги) в сумі 480000грн за платіжними документами, наявними в матеріалах справи.
За визначенням, наведеним в абзаці 8 пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій в вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Виходячи з правового характеру договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає в власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто даний вид правочину підпадає під поняття «реального договору», що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема, передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).
За приписами частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За статтею 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, установлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом установлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Проаналізувавши наведені норми права в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, за відсутності мотивованих заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини, з моменту отримання відповідачем грошових коштів у формі поворотної фінансової допомоги в сумі 480000грн, перерахованих позивачем за платіжними дорученнями №731 від 07.08.2020, № 732 від 12.08.2020 та №735 від 14.08.2020, з призначенням платежу: «надання поворотної фінансової допомоги по договору ….».
За висновком суду, вказані платіжні доручення про перерахування кредитором боржнику суми позики відповідають вимогам до первинних документів, установленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV
Відповідно до пункту 1.30. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті "Призначення платежу" інформації, зазначеної платником у реквізитах "Платник" та "Призначення платежу" документа на переказ готівки (п.1.20. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, зареєстрованої МЮУ 29.03.2004 №377/8976).
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2021 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №85 від 06.04.2021 про повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої останнім у сумі 480000грн за платіжними дорученнями №731 від 07.08.2020, № 732 від 12.08.2020 та №735 від 14.08.2020. Дана вимога отримана відповідачем 13.04.2021 та залишена без виконання.
Таким чином, на момент винесення рішення в даній справі, строк щодо повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги в сумі 480000грн настав.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання з повернення за письмовою вимогою позивача суми поворотної фінансової допомоги, отриманої ним за наявними в матеріалах справи платіжними документами, не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1);
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
Отже, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічний за змістом правовий висновок наведений в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
У позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 35000грн.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: договору від 06.04.2021 №31/А про надання професійної правничої допомоги та представництво в господарському суді, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №345, виданого на підставі рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 19.10.2009 №94, довіреності б/н від 06.04.2021, ордеру серії ЧК №130298 від 15.05.2021, акту прийому-передачі виконаних робіт №1 від 11.05.2021 до договору від 06.04.2021 №31/А та рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро №31/А від 06.04.2021.
Як вбачається з умов договору №31/А від 06.04.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» (надалі - виконавець) та ТОВ «Галантбуд» (надалі - замовник), сторони погодили (пункти 1.1., 1.2.), що виконавець, в особі Кушніра Сергія Володимировича, зобов'язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, складання всіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, за окремими дорученнями замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобов'язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов'язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього Договору. Виконавець приймає на себе обов'язки представляти права та інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору, з усіма правами представника, які передбачені ГПК України, у зв'язку із зверненням ТОВ «Галантбуд» до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Етнопродукт» про стягнення грошових коштів (поворотної фінансової допомоги).
За умовами п.3.2. за надання професійної правничої допомоги, передбаченої цим Договором, та представництво в судах замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) у розмірі, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін, а саме: усна консультація, дослідження та вивчення адвокатом документів наданих замовником, повна підготовка (складання) та надсилання суду та позивачу претензійної вимоги та позовної заяви, формування додатків (в т.ч. копій) до позову, збір доказів - 8450грн (без ПДВ); участь адвоката в одному судовому засіданні - 8850грн; за складання інших процесуальних документів, відповіді на відзив, клопотання, які повинні бути складені та подані від імені замовника на вимогу суду та/або в відповідь на процесуальні документи, подані позивачем, установлюється вартість відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт у розмірі, не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які замовник повинен сплатити виконавцеві не пізніше дня подання такого процесуального документа до суду. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, визначається сторонами окремо до акту виконаних робіт. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим Договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди (гонорару) здійснюється замовником до 30.08.2021. Про виконані роботи та повний розрахунок сторони складають відповідний акт приймання-передачі робіт (та/або звіт), що підписується уповноваженими представниками сторін.
За актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 11.05.2021 по договору №31/А від 06.04.2021 Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» надано в межах даної справи ТОВ «Галантбуд» наступні види послуг: 1) 06.04.2021, підготовлено вимогу до боржника від імені замовника (направлено замовнику електронною поштою з метою подальшого направлення боржнику) - 1500грн (без урахування 5% єдиного податку) (3 год); 2) 06.05.2021, 07.05.2021, 11.05.2021 складено позовну заяву за предметом позову з проведенням аналізу та застосування відповідних правових норм, судової практики в подібних спорах; підготовлено всі копії додатків до позовної заяви - 6950грн (без урахування 5% єдиного податку) (15 год); 3) представництво адвокатом у судовому засіданні в Господарському суду Чернігівської області - 26550грн (із розрахунку участі представника в трьох судових засіданнях) (без урахування 5% єдиного податку) (3год). За попереднім розрахунком вартість виконаних послуг (винагороди) складає 35000грн, без ПДВ.
Враховуючи погоджений сторонами п.3.2. Договору розмір гонорару та його складові, з урахуванням наведеного опису робіт за актом приймання-передачі №1 від 11.05.2021, вбачається, що в межах даної справи адвокатом фактично надано послуги вартістю 26150грн (1500грн претензійно-позовна робота + 6950грн підготовка та подача позову до суду + 17700грн участь представника в двох судових засіданнях).
Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов'язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних витрат часу на вивчення доказів та судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (зокрема участь представника в судових засіданнях 09.06.2021 та 12.07.2021 в режимі відеоконференції), з урахуванням ціни заявленого позову, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн, що документально обґрунтовані.
Виходячи з положень частини 1 статті 129 ГПК України, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7200грн.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галантбуд» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, офіс 406, код ЄДРПОУ 41705390) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, 11, поверх 7, код ЄДРПОУ 03798553) про стягнення 480000грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Київська, 11, поверх 7, код ЄДРПОУ 03798553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галантбуд» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 11, корпус А, офіс 406, код ЄДРПОУ 41705390) 480000грн поворотної фінансової допомоги, 7200грн судового збору та 20000грн витрат на професійну правничу допомогу
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2021.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко