Іменем України
12 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 926/1361/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)»,
провулок Покровський, 8, м. Сокиряни, Чернівецька область, 60200;
e-mail: svk67@ukr.net;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс»,
юридична адреса: вул. Незалежності, 42, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
фактична адреса: вул. Шевченка, 113, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
e-mail: impuls@impulsltd.com; sam_ag@ukr.net;
предмет спору: про стягнення 134400грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
У судовому засіданні 12.07.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
07.04.2021, Господарським судом Чернівецької області, винесено ухвалу в справі №926/1361/21, за якою, в порядку частини 1 статті 27, статті 31 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позовну заяву Державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (надалі - ТОВ «ІЦ «Імпульс») про стягнення 134400грн, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.
22.04.2021, вказана ухвала разом з матеріалами позовної заяви №11/921 від 15.03.2021 надійшла до Господарського суду Чернігівської області.
Відповідно до поданого позову Державна установа «Сокирянська виправна колонія (№67)» просить стягнути з ТОВ «ІЦ «Імпульс» кошти в сумі 134400грн, сплачені ним за платіжним дорученням №1006 від 10.11.2020 за товар, обумовлений договором про закупівлю товарів за державні кошти №20/070/К-6 від 10.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №926/1361/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду спору по суті призначено на 09.06.2021, в яке, в порядку статей 120, 121 ГПК України, викликано повноважних представників сторін; установлено строки для подачі сторонами письмових заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів, з дня її отримання для направлення, в порядку статті 165, 178 ГПК України, до суду та позивачу мотивованого відзиву на позов.
Відповідач правом на подання мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, в установлений судом строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала суду про відкриття провадження в справі від 17.05.2021 направлена відповідачу за його адресою державної реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Незалежності, 42, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, одержана адресатом 18.05.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400051871520.
09.06.2021, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Натомість, 09.06.2021, від відповідача, на електронну адресу суду, надійшла заява про зупинення провадження в справі №926/1361/21, на підставі п.5 частини 1 статті 227 ГПК України, до вирішення справи №757/22641/21-к, відкритою Печерським районним судом міста Києва за скаргою ТОВ «ІЦ «Імпульс» на бездіяльність слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ГСУ Державного бюро розслідувань щодо неповернення тимчасово вилученого майна, стягнення вартості якого є предметом розгляду в межах справи №926/1361/21.
Судом установлено, що заява ТОВ «ІЦ «Імпульс», що надійшла на електронну адресу суду, не містить електронного підпису заявника, що унеможливлює його ідентифікацію, тобто дана заява подана з порушенням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги», відтак судом до розгляду не прийнята.
09.06.2021, судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано повноважного представника позивача, який позов підтримав у повному обсязі. У порядку частини 1 статті 216 ГПК України, судом відкладено розгляд справи №926/1361/21 по суті на 12.07.2021, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.
12.07.2021, у судове засідання сторони не прибули, повноважних представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить матеріали справи.
Натомість, від позивача, 09.07.2021, на електронну адресу суду, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, яке задоволено судом. У поданому клопотанні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На поштову адресу суду, від відповідача, 05.07.2021, надійшло клопотання про зупинення провадження в справі на підставі п.5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Судом установлено, що вказане клопотання відповідача надійшло на поштову адресу суду на стадії розгляду спору по суті.
За частиною 3 статті 195 ГПК України провадження в справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, установлених пунктами 1-3 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 207 ГПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Керуючись наведеними нормами, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження в справі в порядку п.5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За п.2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи з огляду на зміст статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).
За приписами статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку повноважного представника до суду не забезпечив, без пояснення причин, відзив на позов в установлений судом строк не надав, з огляду на зміст частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 та п.2 частини 3 статті 202 ГПК України, суд вважає, що неприбуття його представника в судові засідання 09.06.2021 та 12.07.2021, неподання ним відзиву на позов, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
10.11.2020, між Державною установою «Сокирянська виправна колонія (№67)» (позивач) та ТОВ «ІЦ «Імпульс» (відповідач), за результатами проведеної процедури спрощеної/допорогової закупівлі за кодом UA-2020-10-16-009770-с, укладено договір №20/070/К-6 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.) ТОВ «ІЦ «Імпульс» (постачальник за Договором) зобов'язався поставити Державній установі «Сокирянська виправна колонія (№67)» (замовник за Договором) товар, зазначений в специфікації за державним класифікатором: код ДК 021:2015-35120000-1 Системи та пристрої нагляду та охорони (сповіщувач ємнісний СЄ-2), а замовник - прийняти та оплатити товар.
Специфікацією до цього Договору сторони погодили поставку наступного товару: сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011, ДК 021:2015-35120000-1, у кількості 8 шт., загальною вартістю 134400грн (з ПДВ).
За умовами пунктів 3.1., 3.2. Договору ціна товару становить 134400грн, у тому числі ПДВ - 22400грн. У ціну товару входить вартість упаковки, тара, маркування, доставка, ПДВ, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені стосовно товару по Договору.
У пунктах 4.1. та 4.2. Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар проводиться замовником після відвантаження товару за адресою замовника та на підставі накладної представленої постачальником в термін 30 банківських днів з дня поставки, в залежності від надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку.
Як передбачено сторонами в пунктах 5.1. - 5.3., 5.5. Договору строк поставки товару до 20.11.2020. Місце поставки товарів: Чернівецька область, м. Сокиряни, провулок Покровський, 8. Постачання товару здійснюється за рахунок постачальника. Перехід ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару по накладній.
Відповідно до пунктів 10.1. та 10.2. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п.10.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2020.
На виконання умов даного Договору відповідачем виставлено до сплати позивачу рахунок-фактуру №ІЦ-0000074 на суму 134400грн та в односторонньому порядку складено видаткову накладну №ІЦ-0000043 про передачу позивачу товару, обумовленого Специфікацією до Договору, загальною вартістю 134400грн.
Указаний рахунок та видаткова накладна оплачені позивачем у повному обсязі в сумі 134400грн за платіжним дорученням №1006 від 10.11.2020 з призначенням платежу: «опл. за сповіщувач ємнісний зг. дог. №20/070/К-6 від 10.11.20, накладна №ІЦ-0000043 від 10.11.20».
Звертаючись з позов до суду про стягнення з відповідача 134400грн вартості товару, обумовленого Специфікацією до договору №20/070/К-6 від 10.11.2020, позивач вказує на те, що фактично договірні зобов'язання за указаним правочином відповідачем не виконано, оскільки товар фактично не поставлено (видаткова накладна №ІЦ-0000043 позивачем не підписана), відтак кошти сплачені ним у рахунок вартості цього товару підлягають стягненню в судовому порядку.
Намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку позивач звертався до відповідача з претензією від 01.03.2021 №11/771 про повернення коштів у сумі 134400грн, сплачених у рахунок вартості обладнання, а саме: сповіщувач ємнісний (СЕ-2) ТУ У 31.6-14219908-009-2011, - переданого ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» відповідачу на відповідальне безоплатне зберігання за договором №Г-69 від 10.11.2020. Указана претензія отримана відповідачем 10.03.2021 (номер рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6020002837598) залишена ним без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши положення договору №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти, суд встановив, що між сторонами існували договірні відносини з поставки товару, що підпадають під дію §1 та §3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та §1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Судом установлено, що договір №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти припинив свою дію 31.12.2020, в зв'язку з закінченням строку, на який його укладено сторонами (п.10.2. Договору).
За частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором установлений обов'язок продавця доставити товар (1); надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (2). Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, заперечує факт отримання товару за договором №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти, вказуючи на непідписання ним видаткової накладної №ІЦ-0000043.
Разом з тим, наведені твердження позивача не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами.
За частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
10.11.2020, сторонами укладено договір №Г-169 відповідального зберігання, за яким (п.1.1.) Державна установа «Сокирянська виправна колонія (№67)» (надалі - поклажодавець) передала, а ТОВ «ІЦ «Імпульс» (надалі - зберігач) прийняло на відповідальне безоплатне зберігання за актом приймання-передачі товарів (додаток до цього договору), що є невід'ємною його частиною, сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011, ДК 021:2015-35120000-1, у кількості 8 шт., загальною вартістю 134400грн (з ПДВ). Місце зберігання: м. Ніжин, Чернігівської області, вул. Незалежності, 42 (п.2. Договору №Г-169).
Фактична передача позивачем на відповідальне зберігання відповідача вказаного товару підтверджується двостороннім актом від 10.11.2020 приймання-передачі товару на відповідальне зберігання до договору №Г-169 від 10.11.2020, що складений в двосторонньому порядку, підписаний та засвідчений печатками обох сторін.
Розділом 3 договору №Г-169 від 10.11.2020 відповідального зберігання сторони погодили, що зберігач зобов'язаний: прийняти всі необхідні міри для зберігання майна в належному стані в період дії цього Договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажедавця, що знаходиться в нього, незалежно від причин ушкодження або втрати, з моменту одержання товару від поклажедавця до закінчення терміну зберігання; повернути майно поклажедавця по першій вимозі. Поклажедавець, у свою чергу, має право в будь-який час вимагати від зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.
Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання до дати повернення поклажедавцю. В випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажедавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані (п.4.1. договору №Г-169).
Договір №Г-169 від 10.11.2020 вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.03.2021 (п.7.1.).
Наведене свідчить, що станом на 10.11.2020, у володінні та користуванні позивача перебувало спірне майно, отримане за видатковою накладною №ІЦ-0000043 за договором №20/070/К-6 від 10.11.2020, що ним передано відповідачу на безоплатне відповідальне зберігання.
Відповідач, листом №382 від 24.12.2020, додатково гарантував позивачу повернення обладнання після проведеного обстеження та налаштування, а саме: сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011 в кількості 8 штук за договором №20/070/К-6 від 10.11.2020, у термін до 01.03.2021.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про існування між сторонами договірних відносин щодо безоплатного зберігання товару, набутого позивачем у власність за Договором №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти, про що зокрема свідчить наявність у позивача прав володіння, користування та розпорядження таким майном на власний розсуд.
Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого в договорі зберігання (частина 1 статті 938 ЦК України).
Статтею 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (частини 1 та 2 статті 949 ЦК України).
За частиною 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Статтею 944 ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі.
Виходячи з аналізу наведених норм та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивач набув у власність товар вартістю 134400грн, обумовлений Договором №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти та Специфікацією до нього, оскільки після повної оплати, як титульний власник, у володінні та користуванні якого перебувало спірне майно, розпорядився цим майном, передавши його на відповідальне зберігання відповідача за Договором №Г-169 від 10.11.2020 на підставі двостороннього акту приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 10.11.2020 до Договору №Г-169 від 10.11.2020 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи). В той же час, непідписання позивачем видаткової накладної №ІЦ-0000043 (про що наголошував його представник у судових засіданнях) не спростовує наведених висновків суду, оскільки право володіння, користування та розпорядження майном належить виключно власнику такого майна.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для повернення відповідачем коштів у сумі 134400грн, отриманих за платіжним дорученням №1006 від 10.11.2020 в якості оплати за товар, обумовлений договором №20/070/К-6 від 10.11.2020 про закупівлю товарів за державні кошти та видатковою накладною №ІЦ-0000043, що переданий позивачем на відповідальне зберігання відповідачу за договором №Г-169 від 10.11.2020 на підставі двостороннього акту приймання-передачі товару від 10.11.2020 до нього.
Вимогу про зобов'язання відповідача повернути з відповідального зберігання майно вартістю 134400грн, а саме: сповіщувач ємнісний (СЄ-2) ТУ У 31.6-14219908-009:2011 в кількості 8 штук за договором №Г-169 від 10.11.2020, або відшкодування вартості такого майна, в разі неможливості його повернення, позивачем до суду не заявлено.
При ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Виходячи з положень частини 1 статті 129 ГПК України, з огляду на відмову в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» (60200, Чернівецька область, м. Сокиряни, провулок Покровський, 8, код ЄДРПОУ 08565026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Незалежності, 42, код ЄДРПОУ 14219908) про стягнення 134400грн, відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2021.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко