Справа № 357/1418/21
2/357/1915/21
Категорія 47
07 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, -
30.12.2020 року представник позивача, адвокат Козачков Віталій Леонідович, подав до суду вказаний позов, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 11.02.2021 року, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу марки Mercedes- BenzС300, державний номерний знак НОМЕР_1 . Керуючись пунктом 2.2. Правил дорожнього руху затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10. 2001 року, в грудні 2018 року позивач передала керування власним транспортним засобом своєму сину ОСОБА_3 та невістці ОСОБА_4 , шляхом передачі їй свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на транспортний засіб. 18.01.2019 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Агробудсервіс-3» договір про довготермінове зберігання транспортного засобу на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3», відповідно до умов якого відповідач виділив ОСОБА_4 місце № НОМЕР_2 на автостоянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для довготермінового зберігання транспортного засобу. Договором встановлено обов'язок відповідача щодо забезпечення охорони прийнятого транспортного засобу відповідно до Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою KMУкраїни № 115 від 22.01.1996 року. З моменту укладення Договору по липень 2020 року відповідач та ОСОБА_4 належним чином виконували взяті на себе обов'язки по Договору. 02.07.2020 року близько 18:00 год. на автостоянці, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сигізмунда Леваневського, 6, були виявленні численні пошкодження транспортного засобу марки Mercedes- BenzС300, д.н.з. НОМЕР_3 , в тому числі: подряпини на капоті; подряпини на передній лівій та правій дверях; подряпини на передньому лівому та правому крилі; подряпини та тріщина на передньому бампері; тощо. Про пошкодження транспортного засобу негайно було повідомлено чергового охоронника та керівника. Після чого, близько 18:21 год. ОСОБА_3 , за допомогою телефонного дзвінка на спеціальну лінію «102», викликав поліцію. По прибуттю, працівники поліції відібрали у ОСОБА_3 заяву та пояснення, які були передані до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області. В зв'язку з відсутністю волі відповідача на визначення вартості відновлювальних робіт по усуненню пошкодження лакофарбового шару транспортного засобу та компенсації спричинених позивачу збитків, які завдані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, відповідно до договору, позивач вимушена була звернутися до ФОП ОСОБА_5 для визначення вартості матеріального збитку. Згідно звіту №2776/15 про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу Mercedes - Benz С300, д.н.з. НОМЕР_3 від 16.07.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження складає 38150,55 грн., витрати на проведення незалежної оцінки становлять 3300,00грн. Після визначення вартості матеріального збитку, заподіяного відповідачем внаслідок пошкодження транспортного засобу, останній не здійснив жодної дії щодо компенсації позивачу завданої майнової шкоди. Під час всіх вище зазначених подій позивач зазнала погіршення її психологічно-емоційного стану та сильних душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищ, які були пов'язані з пошкодженням її майна, компенсацію яких вона оцінює в 10000,00 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: 10000,00 грн. витрат на оплату професійної правової допомоги. У зв'язку з цим, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 38150,55 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 3300,00грн. та судові витрати по справі.
15.02.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16.04.2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3», директор Лепеха Борис Анатолійович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підтверджені належними та достатніми доказами, тому заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Так, 18.01.2019 року між ТОВ «Агробудсервіс-3» та ОСОБА_4 , було укладено письмовий договір про довготермінове зберігання транспортного засобу на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3». Відповідно до умов договору ОСОБА_4 було виділено місце АДРЕСА_2 . Зазначеним Договором встановлено обов'язки сторін, а саме: обов'язок ТОВ «Агробудсервіс-3» забезпечувати охорону прийнятого транспортного засобу згідно Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках , затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996р. року № 115, а обов'язок власника транспортного засобу щомісяця сплачувати членські внески, встановлених розмірів на розрахунковий рахунок ТОВ «Агробудсервіс-3» шляхом передплати. За станом на 02.07.2020 року (на момент події) ОСОБА_4 послуги автостоянки оплачено не було, (остання оплата згідно виписки банку здійснена за червень 2020 року). Тобто, фактично третьою особою було не виконане зобов'язання щодо оплати членських внесків, передбачене вищезазначеним Договором. Крім того, ОСОБА_4 систематично порушувались терміни оплати послуг, про що їй неодноразово наголошувалось і охоронцями, і безпосередньо директором Товариства. Пунктом 2.2.3 вищезазначеного Договору передбачено, що за транспортний засіб, який знаходиться на автостоянці без оплати членських внесків ТОВ «Агробудсервіс-3» відповідальності не несе. Крім того, відповідно до п.2.2.6 вказаного Договору, претензії власника транспортного засобу до обслуговуючого персоналу з питань зберігання, повинні пред'являтись до виїзду з автостоянки в письмовій формі.02.07.2020 року близько 18:00 год. на автостоянці, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 6, були виявлені, як стверджує позивач, численні пошкодження транспортного засобу марки Mercedes-Benz С300, д.н.з. НОМЕР_3 , після чого, близько 18:21 год. ОСОБА_3 , за допомогою телефонного дзвінка на спеціальну лінію «102», викликав поліцію, працівники якої по прибуттю відібрали у нього заяву та пояснення, які були передані до Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишили територію автостоянки, не залишивши жодних письмових претензій щодо зберігання свого транспортного засобу до обслуговуючого персоналу чи керівника Товариства, та не зафіксувавши письмово в присутності представника Товариства детальний опис пошкоджень автомобіля, чим порушили п.2.2.6 вищевказаного Договору. З того часу ні безпосередньо власник транспортного засобу - ОСОБА_1 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 до ТОВ «Агробудсервіс-3» ні усно, ні письмово жодного разу не звертались. Проте, позивач звернулась до ФОП (оцінювача) ОСОБА_5 для визначення вартості матеріального збитку, про час та місце проведення якої ТОВ «Агробудсерсіс-3» належним чином та у розумні строки повідомлено не було. Відносно відшкодування моральної шкоди, яку як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 зазнала внаслідок вищезазначених подій, то позивачем не подано жодного доказу чи факту погіршення її психологічно-емоційного стану та сильних душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищ, які були б пов'язані саме з пошкодженням її майна, на які спирається представник позивача, як на підставу для відшкодування моральної шкоди. Відносно заявленого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000 грн. повідомляє наступне. Враховуючи те, що відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачений або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а позивачем не надано жодних відповідних доказів, тому можливі заперечення відносно визначення заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу, з метою можливого подальшого розподілу судових витрат між сторонами, будуть надані ТОВ «Агробудсервіс-3» після надання позивачем документального підтвердження зазначених витрат. Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що докази надані позивачем, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не є належними та достатніми. Крім того, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності. Тому, просив у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
26.04.2021 року представник позивача, адвокат Козачков Віталій Леонідович, подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до отриманого відзиву відповідачем не заперечується факт існування договірних відносин по зберіганню транспортного засобу позивача, однак, твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 систематично порушувались терміни оплати послуг, про що їй неодноразово наголошувалось і охоронцями, і безпосередньо директором Товариства є безпідставними, ґрунтуються на без доказовому припущенні відповідача, спрямованому на уникнення відповідальності за неналежне виконання договору довготермінового зберігання транспортного засобу. В разі існування будь-яких звернень до ОСОБА_4 про неналежне виконання нею взятих па себе обов'язків, відповідач повинен був би надати відповідні докази, натомість відзив не містять відповідних доказів. Більше того, належна та своєчасна оплата ОСОБА_4 відповідно до договору довготермінового зберігання транспортного засобу підтверджується відповідачем в наданій банківській виписці, в якій зазначено, що ОСОБА_4 було сплачено 05.06.2020 року за автостоянку за червень місяць. Відповідні дії ОСОБА_4 повністю кореспондуються з умовами договору довготермінове зберігання транспортного засобу підписаного між Відповідачем і ОСОБА_4 18.01.2019 року, де в пункті 2.2. вказано: одержавши місце для довготермінового зберігання транспортного засобу згідно пункту 2.1 цього договору зобов'язаний, сплачувати членські внески па розрахунковий рахунок ТОВ «Агробудсервіс-3» встановлених розмірів щомісяця того числа, коли було виділене місце на автостоянці (передоплата). Тобто, оплата членських внесків здійснюється до 18 числа кожного місяця за наступний (оскільки дата підписання договору та дата виділення місця №53 для зберігання транспортного засобу), що і було зроблено ОСОБА_4 . Наступний щомісячний платіж, відповідно до умов договору, мав бути здійснений в будь-яке число до 18 липня 2020 року. Також, звертає увагу на те що в договорі прописані умови його одностороннього розірвання саме відповідачем та позбавлення права позивача на зберігання транспортного засобу за неналежне виконання взятих на себе обов'язків, якими відповідач чомусь не скористався, як він стверджує в своєму відзиві за «систематичне порушення термінів оплати», то не може не вказувати на суперечливість поведінки відповідача та обставини зазначені останнім в своєму відзиві. З приводу твердження Відповідача про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не звертались до відповідача не відповідає дійсності, в зв'язку з тим, що відмова відповідача від фіксації пошкоджень і слугувала першочерговою та фактично єдиною передумовою звернення до поліції для фіксації факту виявлених ушкоджень транспортного засобу на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3». Відповідно до пункту 30 «Правил зберігання транспортних засобів па автостоянках» на автостоянці повинен вестися журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, натомість в своєму відзиві відповідач чомусь за цей документ не згадує, а тому надає всі підстави стверджувати що транспортний засіб позивача був прийнятий на зберігання без будь яких ушкоджень. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають до задоволення ти просить суд їх задовольнити повністю.
11.05.2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3», директор Лепеха Борис Анатолійович, подав до суду заперечення, в яких зазначив, що дійсно у відзиві ТОВ «Агробудсервіс-3» було зазначено, що ОСОБА_4 систематично порушувались терміни оплати послуг, про що їй неодноразово наголошувалось і охоронцями, і безпосередньо директором Товариства. Звичайно, вказані зауваження висловлювались в усній формі, і тому подати їх разом з письмовими доказами до відзиву неможливо, тому, на підтвердження цього факту (систематичного порушення термінів оплати послуг) додає виписку банку на весь період існування договірних відносин між Товариством та ОСОБА_4 .. Відносно оплати послуг саме на момент події, наголошує, що послуги зберігання транспортного засобу станом на 02.07.2020 року, тобто за липень місяць 2020 року оплачено не було. Якщо позивач заперечує відсутність оплати, він мав надати копію квитанції, яка підтверджувала б факт оплати відповідних послуг саме за липень 2020 року. Звертає увагу суду, що відповідно до договору зберігання транспортного засобу «ТОВ «Агробудсервіс-3» діє на підставі правил зберігання транспортних засобів та Інструкції про порядок сплати та обліку вступних та членських внесків». Відповідно до вказаної Інструкції розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з 01 по останнє число відповідного місяця включно). А у разі необхідності визначення розміру плати за зберігання транспортного засобу на довготерміновій автостоянці за неповний розрахунковий місяць, розрахунок проводиться наступним чином: ціна абонементу за повний місяць ділиться на кількість днів у відповідному місяці та помножується на кількість днів фактичного користування послугами автостоянки. Відповідна інформація доводиться до відому всім власникам транспортних засобів, які бажають скористатися послугами автостоянки, під час укладення договору. Беззаперечним підтвердженням того факту, що ОСОБА_4 була ознайомлена із зазначеною Інструкцією та погодилась з її умовами є перша її оплата послуг зберігання транспортного засобу. Отже, виходячи з вищенаведеного оплата за користування послугами автостоянки, має надходити на розрахунковий рахунок ТОВ «Агробудсервіс-3» до першого числа розрахункового місяця, тобто оплата за липень 2020 року мала надійти на розрахунковий рахунок відповідача до 01 липня відповідного року, про що ОСОБА_6 було добре відомо. Реєстрація сплати послуг зберігання транспортних засобів здійснюється у відповідних журналах, із зазначенням дати до якої зазначена послуга оплачена (тобто якщо надійшла оплата за червень в журналі стоїть відмітка до 01.07). Щодо можливості розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку повідомляємо наступне. Так, дійсно, п. 4.2 вищезазначеного договору передбачено право ТОВ «Агробудсервіс-3» розірвати договір в односторонньому порядку при невиконанні іншою стороною умов договору. Проте це право, а не обов'язок, тому скористатися чи не скористатися цим правом в кожному окремому випадку товариство має вирішувати на свій розсуд. П.2.2.3 Договору знімає будь-яку відповідальність відповідача за транспортний засіб, який знаходиться на території автостоянки без сплати членських внесків, тобто фактично відповідальність лежить на власнику транспортного засобу, який вчасно не сплатив послуги, тобто не виконав умови Договору. Крім того, твердження позивача, що відповідач відмовився від фіксації пошкоджень транспортного засобу є безпідставними та не ґрунтуються дійсних обставинах, оскільки правилами зберігання транспортних засобів і безпосередньо укладеним між відповідачем і ОСОБА_4 . Договором, передбачено письмовий порядок пред'явлення претензій власника транспортного засобу до службових осіб та обслуговуючого персоналу чи то у формі заяви, оформленої в двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишається у власника чи то в формі претензій внесених до Книги скарг та пропозицій. Крім того, претензії мають пред'являтись власником до виїзду з території автостоянки, але жодного доказу, який би підтверджував факт звернення позивача до ТОВ «Агробудсервіс-3» з приводу фіксації пошкоджень транспортного засобу чи відмови відповідача від фіксації останніх, позивачем подано не було. Відносно необхідності ведення журналу обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, повідомляє, що відповідний журнал є в наявності на підприємстві. Проте, відсутність записів про пошкодження вказаного автомобіля в цьому журналі не дає підстав стверджувати, що автомобіль заїхав на територію без будь-яких пошкоджень, як стверджує позивач, оскільки на момент події послуги зберігання транспортного засобу згідно з умовами договору ОСОБА_4 оплачено не було, що істотно змінює умови Договору, а саме: звільняє відповідача від будь-якої відповідальності за транспортний засіб, тому автомобіль під час заїду на територію автостоянки не оглядався. Враховуючи вищевикладене, відповідач ТОВ «Агробудсервіс-3» вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтверджені належними та достатніми доказами, тому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
14.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат Козачков Віталій Леонідович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3», директор Лепеха Борис Анатолійович, у судовому засіданні позов не визнав та підтримав викладені у відзиві та запереченні обставини у повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3», Братуха Марина Вікторівна , у судовому засіданні позов не визнала та підтримала викладені у відзиві обставини у повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 4 ЦПК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , є власником транспортного засобу марки Mercedes - Benz С300, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 4-8).
18.01.2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агробудсервіс-3» було укладено договір про довготермінове зберігання транспортного засобу на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3» (а.с. 9, 101), відповідно до умов якого ТОВ «Агробудсервіс-3» виділив ОСОБА_4 місце №53 на автостоянці, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 6, для довготермінового зберігання транспортного засобу.
Встановлено, що керівником ТОВ «Агробудсервіс-3», місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, с. Городище, вул. Радянська, 33, є Лепеха Борис Анатолійович , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 84-90, 91-93).
Як зазначає позивач, 02.07.2020 року близько 18:00 год. на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3», що знаходиться за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 6, були виявленні численні пошкодження транспортного засобу марки Mercedes - Benz С300, державний номерний знак НОМЕР_3 , в тому числі: подряпини на капоті; подряпини на передній лівій та правій дверях; подряпини на передньому лівому та правому крилі; подряпини та тріщина на передньому бампері; тощо. Після чого, близько 18:21 год. ОСОБА_3 , за допомогою телефонного дзвінка на спеціальну лінію «102», викликав поліцію. По прибуттю, працівники поліції відібрали у ОСОБА_3 заяву та пояснення, які були передані до Білоцерківського відділу поліції ГУНП у Київській області.
Згідно звіту ФОП ОСОБА_5 №2776/15 від 16.07.2020 року про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу (а.с. 10-50), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mercedes - Benz С300, державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 , складає 38150,55 грн. та витрати на проведення експертної оцінки становлять 3300,00грн., що підтверджується актом №2776/15 прийому - передачі виконаних робіт за договором №1969/16 від 08.07.2020 року та копією товарного чека від 10.07.2020 року (а.с. 51, 52).
Отже, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зобов'язана довести, яким чином ТОВ «Агробудсервіс-3» зачіпає її права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів, є обов'язковою передумовою звернення особи до суду за захистом своїх прав; при цьому обов'язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Так, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 року у справі №910/12787/17.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
В Постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 також зазначено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи , а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.
В силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Зазначене узгоджується з висновком Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 923/700/17 від 03 серпня 2018 року.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Встановлено, що ТОВ «Агробудсервіс-3», а саме автостоянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діє на підставі статуту, правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМУ України від 22.01.1996 року №115 та інструкції про порядок оплати та обліку вступних та членських внесків.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996 року затверджені Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам про що зазначає пункт 1 Правил.
Пунктом 16 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках передбачено, що на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.
Пункт 25 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках визначає обов'язки володільця транспортного засобу, зокрема, володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку; у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе; інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.
Пунктом 27 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, передбачено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено,18.01.2019 року між третьою особою ОСОБА_4 та ТОВ «Агробудсервіс-3» укладено договір про довготермінове зберігання транспортного засобу на автостоянці та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, що сторони не заперечують.
Так, відповідно до умов Договору від 18.01.2019 року про довготермінове зберігання транспортного засобу, ОСОБА_4 було виділено місце АДРЕСА_2 та договором визначено обов'язки сторін, а саме обов'язок ТОВ «Агробудсервіс-3» забезпечувати охорону прийнятого транспортного засобу згідно Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, а обов'язок власника транспортного засобу щомісяця сплачувати членські внески, встановлених розмірів на розрахунковий рахунок ТОВ «Агробудсервіс-3» того числа коли було виділене місце на автостоянці, шляхом передплати.
Відповідно до Інструкції про порядок сплати та обліку вступних та членських внесків (а.с. 133) розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з 01 по останнє число відповідного місяця включно). Щомісячна абонентська плата (членські внески) сплачуються до 01 числа розрахункового місяця. Абонентська плата вважається сплаченою з моменту надходження грошових коштів у визначеному розмірі на розрахунковий рахунок ТОВ «Агробудсервіс-3». За транспортний засіб, який знаходиться на автостоянці без сплати членських внесків ТОВ «Агробудсервіс-3» відповідальності не несе.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово порушувались терміни оплати послуг членських внесків, що підтверджується випискою по рахунку АТ «Райффайзен банк Аваль» (а.с. 130-132), та станом на 02.07.2020 року (на момент події), тобто за липень місяць 2020 року, ОСОБА_4 послуги автостоянки оплачено не було, оскільки остання оплата згідно виписки банку здійснена 05.06.2020 року (за червень 2020 року), що також підтверджується випискою по рахунку та копією журналів реєстрації оплати послуг зберігання транспортних засобів (а.с. 102, 137-142).
В підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача коштів, які є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, позивач надала лише договір від 18.01.2019 року про довготермінове зберігання транспортного засобу на автостоянці ТОВ «Агробудсервіс-3», звіт про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу№2776/15 від 16.07.2020 року та лист Батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області від 16.11.2020 №49аз/41/40/1/01-2020 (а.с. 54).
Однак, суд критично оцінює зазначені докази позивача, оскільки, лист-відповідь Батальйону патрульної поліції УПП у Київській області підтверджує лише наявність телефонного дзвінка ОСОБА_3 , а саме виклик на спец лінію «102» ГУНП в Київській області про те, що на автостоянці собаки пошкодили транспортний засіб Mercedes - Benz С300, д.н.з. НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , і відібрання у останнього заяви та пояснень, і не містить доказів, які б підтверджували, факт завдання саме на території ТОВ «Агробудсервіс-3» вищезазначених пошкоджень транспортного засобу, що належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Також, будь-яких інших належних доказів протиправності поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, які б узгоджувались та стверджували вказані позивачем факти до суду не надано, враховуючи, що судом роз'яснювались положення ЦПК України щодо подання належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження обставин справи.
На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог про відшкодування вартості ремонту транспортного засобу за пошкодження, які мали місце 02.07.2020 року, представник відповідача ТОВ «Агробудсервіс-3» зазначає, що договором передбачено письмовий порядок пред'явлення претензій власника транспортного засобу до службових осіб та обслуговуючого персоналу, до виїзду з території автостоянки.
Так, відповідно до п.2.2.6 Договору про довготермінове зберігання транспортного засобу, претензії власника транспортного засобу до обслуговуючого персоналу з питань зберігання, повинні пред'являтись до виїзду з автостоянки в письмовій формі.
Крім того, пунктом 28 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках передбачено, що претензії володільця транспортного засобу до службових осіб та до обслуговуючого персоналу автостоянки заносяться до книги скарг та пропозицій.
Представником відповідача було надано до суду копію книги відгуків та пропозицій (а.с. 103-106), з якої вбачається, що вона не містить будь-яких претензій ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 від 02.07.2020 року, коли мали місце пошкодження автомобіля.
Отже, ОСОБА_3 залишивши територію автостоянки 02.07.2020 року, не пред'явив до обслуговуючого персоналу чи керівника Товариства письмових претензій щодо зберігання свого транспортного засобу та не зафіксував письмово в присутності представника ТОВ «Агробудсервіс-3» опис пошкоджень автомобіля, чим порушив п.2.2.6 вищевказаного Договору, крім того, належних доказів звернення ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 до ТОВ «Агробудсервіс-3» з приводу фіксації пошкоджень власного транспортного засобу Mercedes - Benz С300, д.н.з. НОМЕР_3 , позивачем до суду не було надано.
Також, судом враховуються положення п. 2.2.3 Договору про довготермінове зберігання транспортного засобу, яким передбачено, що за транспортний засіб, який знаходиться на автостоянці без оплати членських внесків ТОВ «Агробудсервіс-3» відповідальності не несе.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Позивач також просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судова практика виходить із того, що об'єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені (потерпілого), є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що під час вище зазначених подій (пошкодження автомобіля) вона зазнала погіршення її психологічно-емоційного стану та сильних душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищ, які були пов'язані з пошкодженням її майна, компенсацію яких вона оцінює в розмірі 10000,00 грн..
Разом з тим, позивач не надала до суду жодних доказів заподіяння їй сильних душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення її здоров'я, психологічно-емоційного стану або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком пошкодженням її майна та протиправної діяльності відповідача, передбачених ст.23 ЦК України.
Також, позивач не надала належних та допустимих доказів спричинення їй моральної шкоди (моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру) та наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправною діяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходила при визначенні розміру заподіяної їй шкоди в розмірі 10000,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 82, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс-3» (ЄДРПОУ: 25564962, місцезнаходження: 09153, Київська область, Білоцерківський район, с. Городище, вул. Радянська, 33), треті особи: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.07.2021 року.
СуддяО. В. Бондаренко