єдиний унікальний номер справи №369/1283/2020
номер провадження : 22-ц/824/5668/2021
29 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Білич І.М.,
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С.,
у цивільній справі №369/1283/2020 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про стягнення пені за порушення умов договору.
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення пені за порушення умов договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 липня 2017 року між нею та ТОВ «Петрівський квартал 2» укладеного договір №12/ЛУ26-Г та №11/ЛУ24-А купівлі - продажу майнових прав на квартиру. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 та оплатити ціну майнових прав на квартиру. За умовами договору №12/ЛУ26-Г позивач зобов'язувалась сплатити вартість майнових прав на квартиру, що згідно п. 3.1. договору становила 247 370,40 гривень та відповідно до договору №11/ЛУ24-А за п. 3.1. договору вартість становила 244 917,55 грн. Пунктом 2.4 договорів було визначено строк готовності об'єктів будівництва до експлуатації, а саме 30 вересня 2018 року. Позивач виконала свої зобов'язання за договорами, що підтверджується квитанціями банку та довідками ТОВ «Петрівський квартал 2» від 05 січня 2018 року та 03 січня 2018 року. Оскільки станом на момент звернення до суду із позовом об'єкти будівництва не готові до експлуатації, позивач вважала, що відповідачем порушено зобов'язання за договором, тому просила суд стягнути із ТОВ «Петрівський квартал 2» на її користь 179 685,11 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором, а також понесені судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої просила рішення суду скасувати, постановити нове судове рішення за яким в повному обсязі задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважаючи, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що укладаючи спірний договір, сторони у п. 2.4 дійшли згоди, що орієнтовним строком готовності об'єкту до експлуатації було 30 вересня 2018 року. Тобто, сторони договору обумовили термін виконання зобов'язань, визначений конкретною календарною датою, з настанням якої технічні характеристики будівлі будуть відповідати технічним та якісним характеристикам готового до експлуатації об'єкта. Оскільки введення об'єкту в експлуатацію пов'язано із відповідним документальним оформленням, з цією метою сторони погодили передбачити умовами договору додатковий тримісячних строк, який повинен був закінчитися не пізніше 30 грудня 2018 року. Спірний договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії через те, що у ньому передбачений момент виконання зобов'язання - конкретний термін, з яким пов'язано закінчення строку його дії.
Наголошувала, що суд повинен був застосувати принци Contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Зазначений принцип було застосовано у спорі щодо розгляду аналогічних правовідносин Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-п від 18 квітня 2018 року.
Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Судом першої інстанції не правильно застосовано норми ст. 611 ЦК України. Постановляючи спірне рішення, суд керуючись положеннями ст. 549 ЦК України, дійшов висновку щодо неможливості стягнення пені, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, не є грошовими зобов'язаннями, що суперечить ст.ст. 6, 627 ЦК України.
Відповідачем долучено постанову Київського апеляційного суду в справі №369/6303/19, яка не має відношення до правовідносин, що виникли між сторонами. Жодних інших доказів стороною відповідача надано не було. Постановляючи спірне рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що момент виконання зобов'язань відповідача, за порушення яких передбачена цивільно-правова відповідальність, договором конкретно не визначений, що порушує засади розумності та справедливості правочину, оскільки таким чином у продавця (відповідача) відсутня будь-яка відповідальність за порушення умов договору.
У матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на забезпечення технічної готовності об'єкту до експлуатації, а отже, наявна виключно бездіяльність відповідача, яка призвела до невиконання умов цивільно-правового договору.
Посилалась також на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №755/3509/18.
Представник відповідача звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, вказуючи про безпідставність та необґрунтованість її доводів. Зазначаючи, що встановлення орієнтовного строку в договорах вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Наголошуючи на необхідності застосування до існуючих правовідносин позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, при розгляді цивільної справи №369/6303/19, предметом розгляду якої було також стягнення пені з ТОВ «Петрівський квартал 2» за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Де суд дійшов висновку, що строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, у пункті 2.4. договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об'єкта будівництва до експлуатації. Відтак, у діях відповідача відсутній склад цивільно-правового порушення, що виключає застосування до нього стягнення у вигляді пені, а порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Отже, оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належать не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. А так як термін прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію в договорі конкретною датою не визначений, вказана лише орієнтовна дата, і прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правових відносин, то склад цивільно -правового порушення зі сторони ТОВ «Петрівський квартал 2 « відсутній. Зазначене виключає можливість застосовувати цивільно - правову відповідальність у вигляді неустойки ( пені) до відповідача.
Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так судом при розгляді справи встановлено, що 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Петрівський квартал 2» було укладено договір №11/ЛУ24-А та договір №12/ЛУ26-Г купівлі-продажу майнових прав на квартири.
Відповідно до їх умов, ТОВ «Петрівський квартал 2» зобов'язувався передати у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язувалася прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_1 , оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених договорами.
Відповідно до п. 1.4. договорів, майнові права на квартиру за цим договором передаються від продавця покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав) (надалі -"акт прийому-передачі"), який є невід'ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта будівництва, у строк, визначений продавцем та за умови повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Факт повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру буде підтверджуватися наданням довідки згідно з п. 5.2.4 цього договору.
Квартира (як сукупність майнових прав) переходить від продавця до покупця після підписання акту прийому-передачі.
За умовами договору 12/ЛУ-26-Г позивач зобов'язаний сплатити вартість майнових прав на квартиру, що згідно п. 3.1. договору становить 247 370,4 гривень та еквівалентно 9700,8 доларів США.
За умовами договору 11/ЛУ-24-А позивач зобов'язаний сплатити вартість майнових прав на квартиру, що згідно п. 3.1. договору становить 244 917,3 гривень та еквівалентно 9604,6 доларів США.
Відповідно п.2.4 договорів орієнтовним строком прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію є 30 вересня 2018 року.
П.6.2 договорів передбачає, що у разі недотримання орієнтовного строку прийняття об'єкту будівництва понад три місяці від орієнтовного строку введення об'єкту будівництва в експлуатацію (п.2.4 договору), відповідач сплачує пеню позивачеві у розмірі 0,1% від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч.1ст.509 ЦК України визначають, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії ( негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Беручи до уваги викладене та положення укладених договорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію в договорі № 11/ЛУ24-А та договорі №12/ЛУ26-Г купівлі-продажу майнових прав на квартири від 13 жовтня 2017 року конкретно не визначений, так як в п. 2.4. договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. І особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно взято до уваги при постановленні рішення положення ст. 39 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» якою передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Доводи апеляційної скарги в частині не з'ясування судом першої інстанції моменту та на якій підставі виникає цивільно-правова відповідальність відповідача за договором не ґрунтуються на матеріалах справи. Постановляючи рішення суд дійшов висновку, що момент виконання зобов'язань відповідача, за порушення яких передбачена цивільно-правова відповідальність, договором конкретно не визначений.
Відповідно до п. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК україни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом розгляду цивільної справи № 369/6303/19 у відповідності до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року, було стягнення пені з ТОВ «Петрівський Квартал 2» за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Правовідносини між сторонами в даній справі є аналогічними правовідносинам сторін у справі № 369/6303/19.
Так як пунктом 2.4. договору у справі №369/6303/19 встановлено орієнтовний строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, пунктом 6.2. встановлено, що у разі недотримання орієнтовного строку прийняття об'єкта будівництва понад три місяці від орієнтовного строку прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (пункт 2.4. договору) продавець сплачує пеню покупцю в розмірі 0,1 % від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення.
Верховним Судом наголошувалося на тому, що строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно не визначений, у пункті 2.4. договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об'єкта будівництва до експлуатації.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц (провадження 61-5917сво18) також зробив висновок, що відповідач вважається таким, що виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі майнових прав позивачу як покупцеві після сукупного настання подій - введення будинку до експлуатації, отримання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об'єкта та повного розрахунку покупцем з компанією після обмірів бюро технічної інвентаризації. Оскільки позивачем виконано свої зобов'язання, а відповідачем не виконані в повному обсязі, тому у відповідача не виникло обов'язку передати позивачу майнові права на квартиру, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення пені.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 752/7721/15-ц (провадження № 61-4139св18).
Таким чином, колегія суддів з урахуванням вказаних норм матеріального права та релевантної судової практики погоджується з висновками суду першої інстанції який враховуючи, що термін прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначений, вказана орієнтовна дата, з урахуванням того, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правих відносин, вказував на відсутність підстав вважати, що відповідач вчинив цивільно-правове порушення відносно позивача, а це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 7, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач:
Судді: