Постанова від 23.06.2021 по справі 369/16276/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/16276/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/7558/2021

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гаращенка Д.Р., Журби С.О., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської областіз позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої просила доручити Київській незалежній судово-експертній установі ( м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21 ).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі, яка знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21.

Перед експертами поставлено наступне запитання: які можливі варіанти розподілу земельної ділянки, площею 0,1527 га, кадастровий номер 3222488202:02:001:0024, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських і будівельних споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до часток кожного у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку ?

У розпорядження експертів Київської незалежної судово-експертної установи надані матеріали цивільної справи №369/16276/20.

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, відповідно до ст. 384, 385 КК України

Роз'яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України.

Провадження по справі зупинено до отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Оплату за проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі покладено на позивача.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства ( ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» ).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі необхідно призначити судову будівельно-технічну експертизу, оскільки вирішення заявлених позивачем вимог потребує спеціальних знань.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року скасувати.

Суд, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 21 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності, розташованої в АДРЕСА_1 ( а.с. 1-3 ).

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ( а.с. 42-43 ), проведення якої просила доручити Київській незалежній судового-експертній установі ( м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21 ).

Вказане клопотання ОСОБА_2 мотивувала тим, що нею заявлені позовні вимоги про виділ у натурі належної їй Ѕ частки земельної ділянки, площею 0,1527 га, кадастровий номер 3222488202:02:001:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй та відповідачу по справі на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі, яка знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21 ( а.с. 83-85 ).

При вирішенні зазначеного спору між сторонами суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з вимогами ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами ( стороною ) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За частинами 1, 3, 5 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу ( осіб ), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи

( провідному експерту або експертній установі ). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка подала до суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки в предмет доказування в цій справі входить питання по визначенню технічної можливості виділу частки із об'єкта нерухомого майна, та які варіанти такого виділу у разі наявності цієї можливості з огляду на доводи позовної заяви, які потребують спеціальних знань.

За ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що призначення експертизи є необхідним для повного з'ясування обставин цієї справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувана ухвала порушує право апелянта ( відповідача у справі ) на основний принцип судочинства в Україні - змагальність, оскільки судом першої інстанції, на думку апелянта, було проігноровано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, та суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про призначення експертизи без врахування думки відповідача щодо питань, які мають бути поставлені на розгляд експерта, установи, яка має проводити експертне дослідження.

При цьому, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що в виділених матеріалах справи відсутні будь-які клопотання чи пояснення відповідача щодо заявленого позивачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, та можливого призначення за ініціативою відповідача судової земельно-технічної експертизи іншій експертній установі, у відповідності до ст.ст. 43, 81, 83 ЦПК України.

Таким чином, суд другої інстанції прийшов до переконання про те, відповідач ( апелянт ), не був позбавлений можливості подати суду клопотання, письмові пояснення, в яких навести свої міркування щодо клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, та щодо призначення за ініціативою відповідача судової земельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того, апелянт в апеляційній скарзі пропонує доручити проведення експертизи експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( вул. Смоленська, 6 м. Київ ), при цьому, апелянт не обґрунтував, чому саме пропонує цю наукову установу.

Апелянт в апеляційній скарзі, окрім іншого, просить поставити питання на розгляд експертам, зокрема: який фактичний порядок користування земельною ділянкою ?; яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки кадастровий номер 3222488202:02:001:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні співвласників?; чи є порушення меж ( або накладання ) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на вказану земельну ділянку ?; чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку кадастровий номер 3222488202:02:001:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з виділенням рівних часток двох співвласників, відповідно Ѕ та Ѕ?; які варіанти розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3222488202:02:001:0024, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 можливі відповідно до часток співвласників та вимог нормативно-правових актів ?

З приводу перших двох запропонованих апелянтом питань експертам, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирішення цих питань не потребує спеціальних знань, відповідно до ст.ст. 102, 103 ЦПК України, а інші два питання можуть бути вирішені експертами в процесі проведення призначеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки запропоновані апелянтом питання є аналогічні питанням, поставленим судом перед експертами в оскаржуваній ухвалі.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 15,223, ЦПК України, на переконання апеляційного суду не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

Апеляційний суд також вважає за потрібне зазначити, що апелянт не позбавлений можливості у встановленому законом порядку застосувати спеціальні знання експерта ( експертів ) у спосіб, визначений ЦПК України.

Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відность до числа формальних, відповідно, ухвала, постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасована у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 77-82, 263, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Д.Р. Гаращенко

С.О. Журба.

Попередній документ
98365558
Наступний документ
98365560
Інформація про рішення:
№ рішення: 98365559
№ справи: 369/16276/20
Дата рішення: 23.06.2021
Дата публікації: 20.07.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (21.12.2020)
Дата надходження: 21.12.2020
Предмет позову: виділення в натурі земельної ділянки із спільної сумісної часткової власності
Розклад засідань:
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.01.2026 17:49 Києво-Святошинський районний суд Київської області
18.01.2021 09:10 Києво-Святошинський районний суд Київської області
22.03.2021 09:10 Києво-Святошинський районний суд Київської області
15.02.2022 12:30 Києво-Святошинський районний суд Київської області
29.03.2022 12:00 Києво-Святошинський районний суд Київської області
06.10.2022 12:30 Києво-Святошинський районний суд Київської області