ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 липня 2021 року м. Київ № 640/11123/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо зарахування до її страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 11.07.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 та проведення перерахунку її пенсії з урахуванням вказаних періодів;
- зобов'язати відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 11.07.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 та з їх урахуванням здійснити перерахунок пенсії з 01.05.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача вищенаведених періодів ведення підприємницької діяльності з підстав відсутності підтверджуючих документів ведення такої діяльності, зважаючи на те, що нею під час звернення до відповідача надано довідку Дніпропетровської районної державної адміністрації від 12.03.2019 №103-103/Д-341-2118 про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, що в силу положень законодавства є належним доказом підтвердження провадження позивачем підприємницької діяльності у спірний період. При цьому, позивач зауважив, що відповідачем не вказано підстав для визнання наданої неї довідки як неналежного та недостатнього підтвердження здійснення підприємницької діяльності, не зазначено які саме документи необхідно подати для такого підтвердження. Крім того, період здійснення особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування з 01.01.2004 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Таку довідку за формою ОК-5 про сплату страхових внесків у період з 01.07.2000-31.12.2017 було надано відповідачу при розгляді заяви позивача відділом персоніфікованого обліку.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
04.02.2020 позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому з посиланням на положення частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частини четвертої статті 189 КАС України, статтю 263 КАС України, зважаючи на неподання суб'єктом владних повноважень, у строк встановлений ухвалою судді від 29.07.2019, відзиву на позовну заяву, просить кваліфікувати неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як визнання ним позову та здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Дніпровська районна в місті Києві Державна адміністрація на звернення позивача про надання довідки про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності листом від 12.03.2019 №103-103-Д-341-2118 повідомила про те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також електронної бази даних суб'єктів підприємницької діяльності, що велась до 2004 року, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.12.1995 та має діючий стан.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 23.04.2019 № 3415 про зарахування до її страхового стажу періодів ведення нею підприємницької діяльності з 11.07.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 та проведення перерахунку її пенсії з урахуванням вказаних періодів. На підтвердження ведення нею підприємницької діяльності у вказані періоди позивачем до заяви було додано довідку Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації від 12.03.2019 №103-103-Д-341-2118.
Відповідачем листом від 10.06.2019 № 123973/03 на звернення позивача надано відповідь, якою відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на ненадання позивачем документів, які підтверджують здійснення ним господарської діяльності у спірний період, відповідно до вимог підпункт 2.1 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні до її страхового стажу періодів здійснення нею господарської діяльності з 11.07.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 та проведенні перерахунку її пенсії з урахуванням вказаних періодів, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.
Відповідно до змісту частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом абзацу 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
За змістом пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відтак, за положеннями статті 24 №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до Закону №1058-IV, тобто з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Водночас, за змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991№ 1788-XII до стажу роботи зараховуються будь - яка робота на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Порядком №22-1 визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування: до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків; з 01 01.2004 - довідками із бази даних реєстру застрахованих осіб форми ОК - 5, ОК - 7.
За наведеного правового регулювання, суд дійшов висновку проте, що у разі представлення вищезазначених документів періоди ведення підприємницької діяльності враховуються у страховий стаж для обчислення розміру пенсії за умови, якщо працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, з 1997 позивач отримує пенсію за віком, а тому, на підставі статті 4 Закону № 2464-VI її звільнено від сплати єдиного внеску.
Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування від 23.04.2019 форми ОК - 5, відсутні дані про те, що позивач у періоди: з 11.07.1999 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 підлягала державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 3-1 Перехідних положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Виходячи з аналізу пункту 3-1 Перехідних положень Закону №1058-IV вбачається, що вказаною нормою передбачена можливість для визначення права на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, до страхового стажу включати зокрема періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку.
Необхідно зазначити що у даному випадку сіпрні періоди не враховуються до страхового стажу з урахуванням якого буде визначено розмір пенсії. Так, для підтвердження ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, підтвердженням застосування в зазначений період спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку. А період з 01.07.2000 по 31.12.2017 зараховується до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Викладене свідчить про те, що для фізичних осіб-підприємців, які звільнені від сплати єдиного внеску (зокрема, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, та отримують пенсію або соціальну допомогу) згідно Закону № 2464-VI, та не були платниками єдиного внеску, пункт 3-1 Перехідних положень Закону №1058-IV не застосовується, оскільки такий порядок зарахування страхового стажу за час ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку застосовується виключно при призначенні пенсії за віком чи при переведенні на пенсію за віком.
Зважаючи на те, що позивач у періоди: з 11.07.1999 по 30.06.2000; з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 не підлягала державному соціальному страхуванню, а також при здійсненні господарської діяльності перебувала на спрощеній системі оподаткування та на підставі Закону № 2464-VІ не була платником єдиного внеску, відповідач відмовляючи у здійсненні зарахування до її страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності з 11.07.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 21.01.2001, з 07.10.2008 по 31.12.2017 та проведення перерахунку пенсії з урахуванням вказаних періодів, діяв у відповідності до вимог законодавства.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З приводу посилань позивача щодо неподання відповідачем відзиву на позов, що фактично свідчить про визнання ним позовних вимог, Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма не носить зобов'язального характеру для суду. При цьому, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням та не зобов'язаний приймати те чи інше рішення залежно від процесуальних дій учасників сторін. З цих мотивів неподання відзиву не є безумовною підставою для задоволення позову.
Оскільки ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 позивача звільнено від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, у задоволенні в задоволенні позову відмовлено повністю, а сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно -Кудрявська, 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець