ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2021 року м. Київ № 640/21997/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три роки (2017-2019) в розмірі 7763,17 грн, що передують року звернення за призначенням пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2020, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто з 07.07.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 03.06.2006 року та отримує пенсію за нормами Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність».
07 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в втім у задоволенні такої заяви було відмовлено, з підстав того, що діючим законодавством не передбачено переходу з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» та пенсію, згідно іншого закону.
З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що у випадку з його зверненням мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії.
Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
16 жовтня 2020 року відповідачем надано до суду копію пенсійної справи позивача.
16 листопада 2020 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, що має одночасне право на різні види пенсії, призначають один з видів пенсії за її вибором, тобто пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії.
А тому, на думку відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві позивачу правомірно було відмовлено у переході з одного виду пенсії на інший.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» з 03.06.2006 року.
07 липня 2020 року позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки.
Листом від 20.07.2020 року № 2600-0304-8/98632 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення розрахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн. за 2017-2019 в Головному управлінні відсутні, у зв'язку з чим відмовив у переході з виду на вид згідно заяви від 07.07.2020 року.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту шостого частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тобто, Законом № 1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються відповідно до Закону № 1058-ІV.
Згідно з частиною першою, другою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною першою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У той же час, відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV України переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 03.06.20006 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність».
У той же час, 07.07.2020 року, позивач, скориставшись своїм правом, звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, звернувшись з відповідною заявою до відповідача про призначення пенсії за віком мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переходу з одного виду пенсії на інший на підставі Закону № 1058-ІV.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше 07.07.2020 року, тобто переведення з одного на інший вид пенсії у межах одного Закону відсутнє.
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше призначена.
Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 та аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17 (провадження № К/9901/43912/18) та від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21869/18).
Таким чином, вказане вище дає підстави для висновку, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, про протиправність дій відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах норм частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2017-2019 роки з 07.07.2020 року.
За наведених обставин, вимога позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії, є такою, що підлягає до задоволення.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивач має право на призначення йому пенсії за віком, втім за результатами розгляду його заяви від 07.07.2020 року, відповідачем протиправно було відмовлено у такому призначенні, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2020, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто з 07.07.2020 року.
При цьому, визначення конкретної суми пенсії, яка підлягає застосуванню при визначенні показника середньої заробітної плати (доходу) за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії (7763,17 грн., суд зазначає, що вказане є дискреційними повноваженнями відповідача, у зв'язку з чим до задоволення не підлягає.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2017-2019), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2020, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто з 07.07.2020 року.
4. В задоволені решти позовних вимог - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко