29 червня 2021 року Справа № 160/6421/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про звільнення майна з-під податкової застави та виключення з акту опису, -
27.04.2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- звільнити з-під податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.03.2016 року (номер запису про обтяження: 13750692), та виключити з акту опису майна у податкову заставу №8948/10/04-63-23-28, складеного 16.03.2016 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС, належне Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» майно: домоволодіння загальною площею 68,7 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 19.05.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .
Цією ж ухвалою відповідачу та третій особі було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та пояснень протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зі сформованого станом на 11.01.2021 року витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, АТ КБ «ПриватБанк» дізнався, що 18.03.2016 року на домоволодіння, яке було передано банку в іпотеку ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано обтяження майна - податкову заставу. Підставами для державної реєстрації податкової застави були акт опису майна № 8948/10/04-63-23-28 від 16.03.2016 року та рішення про опис майна у податкову заставу №8744/10/04-63-23-28 від 15.03.2016 року, видані ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС. Разом з тим, позивач вважає, що податкова застава, яка була застосована в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 його податкових зобов'язань, не може розповсюджуватись на майно АТ КБ «Приватоанк», оскільки банк не відповідає за податковими зобов'язаннями іпотекодавців. Оскільки обтяження майна податковою заставою порушує право банку на розпорядження цим майном, то вказане майно підлягає звільненню з-під податкової застави та виключенню з акту опису у податкову заставу.
09.06.2021 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що 28.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано до відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР заяву про припинення обтяження по об'єкту нерухомого майна платника податків ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.03.2016 року №13750692. Так, як вбачається з відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація щодо даного домоволодіння обтяжувачем якого є орган ГУ ДПС/ДФС у Дніпропетровській області, відсутня. Таким чином, немає підстав для звільнення майна з-під податкової застави, у зв'язку із відсутністю даного обтяження. Крім того зазначено, що акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Пояснення щодо позову від третьої особи до суду не надходили.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.03.2016 року, керуючись ст. 89 Податкового кодексу України, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС прийнято рішення №8744/10/04-63-23-28 про опис майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , в податкову заставу.
16.03.2021 року на підставі рішення №8744/10/04-63-23-28 про опис майна в податкову заставу податковим керуючим затверджено акт опису майна №8948/10/04-63-23-28, згідно з яким описано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, загальною площею 68,7 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_1 .
Також, судом встановлено, що 19.09.2007 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» договір іпотеки домоволодіння №DNHDGК0000471, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бодар І.М. та зареєстрований в реєстрі за №10787.
За умовами даного договору ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором передав в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» домоволодіння загальною площею 68,7 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, спір між сторонами виник з підстав скасування винесених контролюючим органом рішення про опис майна в податкову заставу та акту опису майна.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова застава це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.3 статті 87 ПК України передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:
- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;
- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів;
- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;
- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу";
- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Згідно ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункту 88.1). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункту 88.2).
Зі змісту пункту 89.3 статті 89 ПК України встановлено, що Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до положень пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.
Підпунктом 14.1.7 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
З аналізу наведених норм вбачається право платника податків, у разі якщо він вважає, що контролюючим органом прийнято рішення, або вчинена дія (бездіяльність), які суперечать законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, звернутися до податкового органу вищого рівня або до суду з їх оскарженням. Разом з тим, рішення (дія чи бездіяльність) контролюючого органу, як суб'єкта владних повноважень, повинні вважатися правомірними, поки інше не установлено уповноваженим суб'єктом у результаті розгляду та вирішення справи.
В даному випадку, жодних доказів оскарження (визнання протиправними) рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.03.2016 року №8744/10/04-63-23-28 про опис майна у податкову заставу, або дій контролюючого органу щодо взяття у податкову заставу за актом опису майна №від 16.03.2016 року №8948/10/04-63-23-28 домоволодіння, які перебували у заставі, до податкового органу вищого рівня або суду, матеріали справи не містять, внаслідок чого вважаються правомірними.
Підстави для звільнення майна платника податків з-під податкової застави визначені ст.93 ПК України.
Так, п.93.1 ст.93 ПК України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР заяву про припинення обтяження по об'єкту нерухомого майна платника податків ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.03.2016 року №13750692.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копія якої наявна в матеріалах справи, станом на 07.06.2021 року інформація щодо даного домоволодіння обтяжувачем якого є орган ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відсутня.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю станом на час розгляду справи обтяження у вигляді податкової застави, відсутні підстави для звільнення майна, а саме: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з-під податкової застави та виключення його з акту опису від 16.03.2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено станом на час розгляду справи перебування нерухомого майна у податковій заставі, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про звільнення майна з-під податкової застави та виключення з акту опису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець