18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/277/21
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Г.М. Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, вул. Лисенка, 6
до Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Благовіщенська, 2 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03195843) - як правонаступника Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Центральна, 65
за участі третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача - Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Садовий проїзд, 5 (код ЄДРПОУ 04061197) - як правонаступника Драбівської районної державної адміністрації, смт. Драбів Черкаської області, вул. Центральна, 69
про стягнення 180 207,74 грн збитків по пільгових перевезеннях громадян
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: І.Г.Гаркавенко - адвокат - за ордером;
від відповідача: В.Ф.Скиба - керівник УСЗН - за посадою;
від третьої особи: участі не брав.
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Драбівської РДА, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 180 207,74 грн збитків як суму витрат, що понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користувалися пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах - за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, та відшкодувати судові витрати.
Позивач надав витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача.
Судом здійснена процесуальна заміна відповідача та третьої особи у зв'язку з адміністративною реформою територій та об'єднання громад, та припиненням юридичних осіб публічного права - відповідно до приписів ст.ст. 50, 52 ГПК України.
В судовому засіданні 28.05.2021:
Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказав, що позивачем не надано списки пільговиків, не підписано акти надання послуг та не проведено звірку списків пільгових категорій пасажирів. Письмовий договір на організацію перевезень з відповідачем не підписувався та між сторонами не укладався. Подано відзив на позов. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа просить розглянути спір без участі представника.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення суду відповідно до приписів ст. 240 ГПК України
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
АТ «Українська залізниця» в особі свого виробничого підрозділу регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” відповідно до державних соціальних гарантій, пільг та компенсацій протягом 2019 року надавала послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції Кононівка на адміністративній території Драбівського району Черкаської області.
Надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян передбачено низкою нормативних документів:
- Міжурядова угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб прирівняних до них - від 12.03.1993;
- ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
- ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
- ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- ЗУ «Про охорону дитинства»;
- ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»
- Постанова КМУ №256 від 04.03.2002 «Про порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Оскільки в ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» не було передбачено державного фінансування коштів на перевезення пільгових категорій громадян транспортними підприємствами, відповідно до приписів ст. 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 3 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь місцевих адміністрацій, виконавчих комітетів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п. 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.
Відповідно до п. 6. Порядку №256 фінансові органи райдержадміністрацій, виконкоми міських рад на підставі актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам обласних держадміністрацій, управлінням казначейських служб.
Відповідно до п. 2 Порядку №1359, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою встановленою законодавством.
Відповідно до п.3, 4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзді документи.
Відповідно до п. 5 Порядку №1359 інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи включається до місячної станційної звітності.
Згідно ЗУ «Про залізничний транспорт» та Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 №1196, не передбачено жодних обмежень щодо надання послуг з перевезення громадян у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Позивач листом від 10.12.2018 вих. №ДН-1-453/1859 звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Драбівської РДА з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом (а.с. 16).
Відповідь на пропозицію укладення договору відсутня.
Позивач до прийняття місцевого бюджету на 2019 рік звертався до Драбівської районної державної адміністрації листами:
від 19.10.2018 вих. №ДН-1-452/873,
від 12.11.2018 вих. №ДН-1-453-1542,
від 19.12.2018 вих. № ДН-1-453-1996 до місцевої державної адміністрації щодо передбачення у районному бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік - коштів у сумі 175000,00 грн (а.с. 13-15).
Протягом 2019 року позивач додатково звертався до Драбівської районної державної адміністрації листами:
від 20.02.2019 вих. №ДН-1-452/358,
від 21.03.2021 вих. №ДН-1-452/521,
від 22.04.2019 вих. №ДН-1-452/750,
від 10.06.2019 вих. №ДН-1-453/1154,
від 24.07.2019 вих. №ДН-1-452/1251,
від 15.08.2019 вих. №ДН-1-452/1461 - з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян (а.с. 17-24).
Відповідач та Драбівська районна державна адміністрація листами від 23.05.2019 №0113/1699 та від 10.05.2019 №01-21/1157/1158, від 06.08.2019 №01-21/1126, від 15.10.2019 №01-21/2814 надали відповідь на вимогу та повідомили, що коштів по даній категорії у районному бюджеті не виділено (причини не вказано) (а.с. 24-27).
Протягом 2019 року позивач щомісяця супровідними листами
№ДНЛ-1/24 від 23.01.2019,
№ДНЛ-1/104 від 28.02.2019,
№ДНЛ-1/156 від 22.03.2019,
№ДНЛ-1/206 від 17.04.2019,
№ДНЛ-1/282 від 24.05.2019 (з доказами направлення),
№ДНЛ-1/310 від 19.06.2019,
№ДНЛ-1/497 від 23.07.2019,
№ДНЛ-1/445 від 21.08.2019,
№ДНЛ-1/488 від 24.09.2019,
№ДНЛ-1/563 від 25.10.2019,
№ДНЛ-1/623 від 22.11.2019,
№ДНЛ-1/695 від 13.12.2019 направляв відповідачу акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (а.с. 29-52).
Відповідач надіслані документи залишив без відповіді, акти звірки не підписав (не пояснюючи мотивів).
Позивач протягом 12-ти місяців 2019 року здійснював всі дії щодо виконання державної програми соціального захисту населення - надавав послуги з перевезення пільгових категорій громадян (всього 11854 пасажирам).
З 01.01.2019 по 31.12.2019 року включно позивач поніс витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Кононівка, яка розташована на території Драбівського району Черкаської області - на суму 180207,74 грн.
Позивачем визначено відповідача у справі - Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Черкаська область, м. Золотоноша - як правонаступника Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації, Черкаська область, смт. Драбів.
Позивач звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за зобов'язаннями управленої особи, які виникли з приписів закону відповідно до ст.ст. 4, 11 ЦК України. Представник позивача вимоги підтримує.
Ухилення відповідача від компенсацій перевізнику понесених витрат стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.
Представник відповідача вимоги заперечує та вказує, що договорів з Укрзалізницею на пільгове перевезення певних категорій громадян не підписували, зобов'язань з оплати перевезень залізничним транспортом пільгових категорій громадян не брали та не реєстрували в Управлінні Державного казначейства. Відповідач не брав на себе зобов'язання Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації з оплати перевезень громадян пільгових категорій. Просить позові відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Золотоніська РДА не відреагувала на позовні вимоги.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони у справі є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Суд враховує проведення адміністративної реформи та правонаступництво відповідачем прав та обов'язків Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації - як повне правонаступництво за законом.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами не укладався та не укладений договір на компенсацію витрат з пільгових перевезень, але суд враховує виникнення зобов'язання з компенсації витрат перевізнику на підставі Закону, оскільки місцеві державні адміністрацій відповідно до приписів ст. 20 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація забезпечує населення на своїй території транспортним обслуговуванням.
Суд враховує, що відповідач є органом виконавчої влади та може діяти лише у спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст. 19 Конституції України. Обов'язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності лежить саме на органі влади.
Вимоги позивача ґрунтуються на приписах закону з компенсації перевізнику витрат на перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 ЦК України.
Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли фактичні договірні господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договірних відносин з перевезення пасажирів та вантажу залізничним транспортом на підставі вимог закону, тобто без укладення письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній й другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.
Стосовно стягнення заборгованості:
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги та відсутністю претензій відповідача до об'єму робіт, строків та вартості перевезень.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язання щодо оплати наданих та спожитих послуг з перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення згідно вимог закону за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на суму 180207,74 грн, строк виконання якого вже настав. Вказана сума боргу є предметом спору в даній справі та не спростована Відповідачем в належний спосіб.
Суд не враховує заперечення відповідача про непідписання ним актів звірок, списків пільговиків та протоколів з позивачем, оскільки послуга надана та спожита без заперечень та зауважень, а відповідач не заперечив надання послуги перевезення залізничним транспортом в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та не спростував належними доказами вимоги позивача.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 180207,74 грн заборгованості з наданих послуг перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - підлягають до задоволення.
Стосовно ліцензування окремих видів господарської діяльності:
Перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом ліцензується уповноваженим державним органом - Укртрансбезпека (Державна служба України з безпеки на транспорті).
Нормативно-правові акти з питань надання послуг з перевезення:
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»;
Закон України «Про адміністративні послуги»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1168 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом».
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010; рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2703,12 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 58, 123, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Благовіщенська, 2 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03195843, номер рахунку в банку невідомий) - як правонаступника Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Центральна, 65
на користь позивача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, вул. Лисенка, 6, , ідентифікаційний код ЄДРПОУ40081221, номер рахунку в банку невідомий
180207,74 грн основного боргу, 2703,12 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення, або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 15.06.2021
Суддя Г.М. Скиба