ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 липня 2021 року, м.Херсон, справа № 923/898/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Херсон"
про встановлення земельного сервітуту,
13.07.2021 Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову «шляхом заборони ТОВ "Полімер-Херсон", найманим ТОВ "Полімер-Херсон" фізичним та юридичним особам, іншим особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ "Арсенал", ТОВ "Арсенал-Центр", їх контрагентам здійснювати цілодобовий прохід і проїзд на транспортних засобах до 1/3 частини будівлі прощею 1 720 кв.м. з боку лівого бокового фасаду будівлі складу літера "А", загальною площею 5 091,8 кв.м., що знаходиться у спільній частковій власності, і розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км з дороги загального користування по Миколаївському шосе через частину земельної ділянки площею 0,32 га з кадастровим номером 6510136600:01:001:1223, яка знаходиться за адресою6 м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км та належить на праві оренди ТОВ "Полімер-Херсон", по існуючому проїзду».
В той же день суд прийняв заяву до розгляду у судовому засіданні, призначеному на 07.09.2021 з викликом сторін.
15.07.2021 Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд заяви у стислі строки, мотивуючи можливим порушенням Відповідачем його прав та інтересів шляхом вчинення дій, спрямованих на перешкоджання проходу та проїзду до власного майна.
За результатами розгляду клопотання суд вважає, що воно підлягає задоволенню шляхом розгляду заяви про забезпечення позову без призначення судового засідання виходячи з наступного.
Частина 1 статті 140 Господарського кодексу України визначає, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Частини 3 та 4 тієї ж статті надають право суду при розгляді заяви викликати заявника для надання пояснень або додаткових доказів, а у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні.
В ухвалі від 13.07.2021 суд вказав, що розгляд заяви необхідно здійснити у судовому засіданні з викликом сторін, оскільки Позивачем надані недостатні обґрунтування та твердження стосовно поданої заяви.
У клопотанні Позивач не навів додаткових обґрунтувань поданої заяви, чим фактично залишився на попередній позиції, викладеній у заяві.
На підставі викладеного суд вважає, що подальші підстави для розгляду заяви у судовому засіданні з викликом сторін відсутні.
У заяві про забезпечення позову Позивач вказав, що:
- йому на праві власності належить 1/3 частини будівлі площею 1720 кв. м з лівого бокового фасаду будівлі складу літера «А», що знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 кв; а інші 2/3 частини складу належать Відповідачу,
- біля складу знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 6510136600:01:001:1223, площею 0,32 га, яка перебуває у користуванні (на правах оренди) Відповідача,
- єдиний шлях доступу до належного йому майна є проїзд та прохід через вказану земельну ділянку,
- 23.06.2021 він отримав від Відповідача пропозицію про укладення договору про надання послуг контрольно-пропускного пункту, в якому висловлене умова про те, що у випадку непідписання протягом трьох днів допуск транспортних засобів на орендовану земельну ділянку буде припинений,
- 05.07.2021 він отримав від Відповідача пропозицію стосовно надання переліку транспортних засобів для пропуску,
- 12.07.2021 Відповідач заборонив в'їзд, проїзд прохід транспортних засобів та прохід працівників через спірну земельну ділянку, підтвердженням чому є складений акт про не допуск,
- наявна заборона є неправомірною, а тому захід забезпечення позову надасть можливість захистити його порушені права та законні інтереси.
Розглянувши подану заяву суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
У пункті 20 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 916/1040/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування наведених правових норм та вказав, що:
- під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи вчиняти певні дії (займатися певною діяльністю), а тому суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти,
- у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу,
- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову,
- саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви,
- умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову,
- обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У пункті 6 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20 Суд доповнив вказані правові висновки стосовно застосування наведених правових норм та вказав, що:
- заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами,
- співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії,
- заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи,
- під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
У пункті 19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 923/65/19 Суд стосовно застосування положень статей 136 та 137 ГПК України прийшов до висновку, що у випадку звернення до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, немає взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду», а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як «достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду».
З викладених правових положень та висновків Верховного Суду щодо їх застосування суд висновує, що головним при застосуванні заходів забезпечення позову є припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Воно повинне ґрунтуватися на фактичних обставинах самої справи, підставності заявлених вимог у контексті відсутності сумнівів у їх обґрунтованості та правомірності. Самі заходи повинні знаходитися у зв'язку з предметом позову та не замінювати його.
На основі вказаного висновку суд зазначає, що заходи, які Позивач просить вжити, фактично є предметом спору у справі.
Зокрема, предметом спору є встановлення земельного сервітуту на право проходу і проїзду по земельній ділянці, яка належить Відповідачу. Так, Позивач їх визначив як: «встановлення на користь Позивача строкового платного земельного сервітуту шляхом надання йому та його контрагентам щоденного цілодобового права проходу та проїзду транспортними засобами до 1/3 частини будівлі площею 1720 кв. м з лівого бокового фасаду будівлі складу літера «А», що знаходиться у спільній частковій власності, і розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; з дороги загального користування по Миколаївському шосе через частину земельної ділянки площею 0.32 га з кадастровим номером 6510136600:01:001:1223, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; та належить на праві оренди Відповідачу, по існуючому проїзду».
У свою чергу, вимоги за заявою про забезпечення позову Позивач визначив як: «заборону Відповідачу та іншим найманим ним фізичним та юридичним особам, іншим особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання йому та ТОВ «Арсенал-Центр», їх контрагентам здійснювати цілодобовий прохід і проїзд на транспортних засобах до 1/3 частини будівлі прощею 1720 кв. м з боку лівого бокового фасаду будівлі складу літера «А», загальною площею 5 091,8 кв. м, що знаходиться у спільній частковій власності, і розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км з дороги загального користування по Миколаївському шосе через частину земельної ділянки площею 0,32 га з кадастровим номером 6510136600:01:001:1223, яка знаходиться за адресою6 м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км та належить на праві оренди Відповідачу, по існуючому проїзду».
З викладеного слідує, що заходи забезпечення позову у випадку їх вжиття судом повністю нівелюють подальший судовий розгляд, оскільки у випадку їх вжиття буде забезпечене вирішення питання про саме право на прохід та проїзд земельною ділянкою, належною Відповідачу без фактичного встановлення сервітуту. Тобто, право яке є спірним за позовом буде реалізоване за рахунок вжитих судом заходів. Такі дії є недопустимими, оскільки вони виходять за межі принципів діючого законодавства стосовно справедливості та розумності.
Поряд з цим, Позивач просить вжити заходи не тільки у власних інтересах, але й інтересах інших осіб, які не є учасниками спору у справі.
Суд також зазначає, що у якості основної підстави для вжиття заходів забезпечення позову Позивач посилався на здійснену Відповідачем заборону щодо проїзду та проходу спірною земельною діяльною станом на час розгляду справи в суді. Проте, ним не наведені підстави та обставини, за яких він має право на використання права проходу і проїзду чужою земельною ділянкою до моменту встановлення земельного сервітуту.
У цьому контексті необхідною є вказівка на той факт, що доданий до матеріалів справи договір «на встановлення земельного сервітуту» від 16.02.2014, який підписаний між Позивачем та фізичною особою-підприємцем Дзевінським В.М., не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому не породжує будь-яких прав стосовно сервітуту.
Так, відповідно до частини 2 статті 100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Частина перша статті 210 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У свою чергу, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право користування (сервітут).
Отже, підписаний договір від 16.02.2014 не є вчиненим, а тому не може підтверджувати право Позивача на прохід та проїзд спірною земельною діяльною на час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Підсумовуючи наведене, суд висновує, що наведені Позивачем мотиви для вжиття заходів забезпечення позову не є достатніми, а безпосередньо самі заходи підміняють собою предмет спору у справі, а тому заява є необґрунтованою.
Судовими витратами у справі при вирішенні поданої заяви є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 144 від 12.07.2021 у сумі 1 135 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України відноситься на нього.
На підставі викладеного та керуючись статтями 136-140 ГПК України,
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та підлягає оскарженню в апеляційному порядку у відповідності до положень пункту 4 частини 1 статті 255 та статті 256 ГПК України.
Суддя М.К. Закурін