ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2021Справа № 910/7571/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом"
про стягнення 58 530,00 грн,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" (далі-відповідач) про стягнення 58 530,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо зазначення вірної маси вантажу, який підлягав перевезенню згідно з накладною № 44888956 від 09.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7571/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Судом встановлено факт належного повідомлення учасників справи про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Згідно з повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105475281167 ухвалу суду від 14.05.2021 позивач отримав 21.05.2021, відповідач - 19.05.2021 (поштове відправлення № 0105475281175).
03.06.2021 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому учасник справи погодився з відомостями, зазначеними у комерційному акті № 450003/47 від 15.02.2021, пояснивши, що під час оформлення залізничної накладної № 44888956 було помилково зазначено іншу масу вантажу. Посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, збиткову діяльності за 1 квартал 2021 року відповідач заявив у відзиві клопотання про зменшення розміру заявленого залізницею штрафу до 10%.
18.06.2021 позивач на аргументи відповідача засобами поштового зв'язку (відправлено 15.06.2021) надав відповідь на відзив, за змістом якої зауважив, що своєю правовою природою штраф за неправильно зазначену у накладній відправником масу вантажу не є договірною санкцією, а випливає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення, у т.ч. враховуючи межі повноважень суду, відсутні. У відповіді на відзив позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для його подачі з огляду на велику кількість судових проваджень, простій залізниці, перебування уповноважених представників на лікарняному.
Враховуючи обставини справи та доводи позивача, суд дійшов висновку про визнання причин пропуску позивачем процесуального строку для подачі відповіді на відзив поважними та поновлення строку відповідно до положень статті 119 ГПК України, долучення відповіді на відзив до матеріалів справи.
Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з ч. 4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.02.2021 зі станції Кременчук Південної залізниці на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці ТОВ "Транс-Лом" здійснило відправлення вантажу (брухт чорних металів) у вагоні № 68131267 згідно з накладною № 44888956.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
По прибуттю вагону на станцію призначення Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею проведено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що вона не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. З огляду на це було складено комерційний акт № 450003/47 від 15.02.2021, про що зазначено в графі 49 накладної № 44888956 від 09.02.2021.
Відповідно до комерційного акту № 450003/47 від 15.02.2021 встановлено, що при комісійному зважуванні вагону № 68131267 виявилось, що в накладній № 44888956 від 09.02.2021 значиться: вага брутто - не вказана, тара 22700 кг, вага нетто - 50500 кг, однак при зважуванні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Щвеця, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Здор, на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 30.09.2020, виявилось вага брутто - 77700 кг, тара за документом - 22700 кг, вага нетто - 55000 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 4500 кг. Навантаження вантажу рівномірне, нижче бортів на 10-20 см, вкрите листами заліза, звареними між собою, маркування вапном. Листове вкриття та маркування не порушене; вагон глуходонний, без торцевих дверей. У технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Судом встановлено, що провізна плата за вагон № 68131267 від станції Кременчук Південної залізниці на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці становить 11706,00 грн, про що зазначено у графі 31 накладної № 44888956 від 09.02.2021.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача (вантажовідправника вантажу у вагоні № 68131267) штраф у розмірі 58300,00 грн, нарахований за неправильно зазначену в залізничній накладній № 44888956 від 09.02.2021 масу вантажу, що перевозився у вагоні № 68131267
Відповідач факт невірного зазначення маси вантажу за спірним перевезенням не заперечив, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафу до 10%.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд встановив таке.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України»).
Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної" маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.
Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.
Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст. 38 Статуту залізниць України завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі, ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та частиною 1 статті 26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці за фактом невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній № 44888956 від 09.02.2021, відправником вантажу у вагоні № 68131267 за якою є позивач, складено комерційний акт № 450003/47 від 15.02.2021, про також зроблено відповідну відмітку про його складення у графі 49 накладної.
Комерційний акт № 450003/47 від 15.02.2021 містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу, відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).
Згідно з залізничною накладною № 44888956 від 09.02.2021 провізна плата (графа 31 накладної) складає 11 706,00 грн.
За розрахунком позивача, сума штрафу за неправильно зазначені відомості щодо маси вантажу становить 58530,00 грн (11706,00 грн х 5 = 58 530,00 грн).
Відтак, судом встановлено, що розрахунок штрафу за неправильно зазначені відомості щодо маси вантажу є обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідач помилкове зазначення маси вантажу у провізному документів визнав, стверджуючи про допущення технічної помилки, викладені позивачем обставини не спростував, проти вказаного розрахунку штрафу не заперечував.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу до 10%, що становить 5853,00 грн, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).
Позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу, врахувавши факт порушення відповідачем ст. 122 Статуту залізниць України та розмір штрафу, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 10% (скрутне матеріальне становище, збитковість товариства), винятковості яких відповідачем не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 58 530,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Лом" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, оф. 318, код 40669193) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця (Тверська), буд. 5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ВП 40081237) штраф у розмірі 58 530,00 грн (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять гривень 00 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 16.07.2021.
Суддя О.Г. Удалова