ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2021Справа № 910/7570/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ «ГРАНІТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОСТАЧ ПЛЮС»
про стягнення 17 590, 31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ «ГРАНІТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОСТАЧ ПЛЮС» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1) про стягнення 17 590, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 2020/08/006 від 29.07.2020, а саме не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, та не повернув сплачені кошти на його вимогу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у вигляді суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 16 920, 00 грн. У зв'язку з невиконанням зобов'язання позивач також просить стягнути 670 , 31 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1.
Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
29 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПОСТАЧ ПЛЮС» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ «ГРАНІТ» (покупець) було укладено договір поставки № 2020/08/006 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті та за цінами, визначеними в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).
У п. 2.1 Договору визначено, що товар поставляється покупцю в строки погоджені сторонами у відповідному додатку до даного Договору.
Ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і на момент підписання Договору зазначається в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору, покупець зобов'язується оплатити 50% вартості товару, яка визначена у відповідному додатку до даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами відповідного додатку до цього Договору та провести остаточний розрахунок протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший порядок розрахунків не встановлений у відповідному додатку до даного Договору.
Згідно пункту 6.3 Договору за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки більше ніж на 10 днів покупець має право відмовитися від поставки товару, а постачальник, в разі перерахування попередньої оплати за товар, зобов'язаний повернути отриману попередню оплату протягом семи днів з дати отримання повідомлення покупця про відмову від товару.
У Додатку № 1 від 29.07.2020 до Договору сторони погодили поставку товару «Комутатор DELL N1124P-ON+2 комплекта модулів 1ГБ 3км» у кількості 2 одиниці на загальну суму 31 920, 00 грн з ПДВ.
Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено строк поставки товару протягом 5-ти календарних днів з моменту перерахування 50% вартості товару.
На виконання умов договору, ТОВ «АГРОПОСТАЧ ПЛЮС» виставило позивачеві рахунок на оплату № 1044 від 10.08.2020 на суму 31 920, 00 грн з ПДВ.
Позивач частково оплатив вказаний рахунок, про що свідчить платіжне доручення № 2719 від 10.09.2020 на суму 16 920, 00 грн.
В подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення сплаченої суми передоплати в сумі 16 920, 00 грн та сплату неустойки в сумі 344, 89 грн.
Докази розгляду вказаної претензії, як і докази її вручення відповідачеві в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач, передплачений товар так і не був йому поставлений, як і не були повернуті сплачені кошти, що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановленими обставинами справи, відповідач виставив позивачеві рахунок на оплату № 1044 від 10.08.2020 на суму 31 920, 00 грн з ПДВ, який того ж дня був оплачений позивачем на суму 16 920, 00 грн відповідно до платіжного доручення № 2719 від 10.09.2020, що узгоджується з п. 5.2 Договору та п. 3 Додатку № 1 до Договору.
Як вбачається зі змісту цього платіжного доручення, призначення платежу містить посилання як на Договір, так і на виставлений рахунок № 1044 від 10.08.2020.
Суд також враховує, що реквізити отримувача коштів за платіжним дорученням відмінні від тих, що зазначені у Додатку № 1 до Договору та рахунку на оплату № 1044 від 10.08.2020. Попри це, умови ані Договору, ані Додатку № 1 до нього не визначають конкретного рахунку постачальника.
Враховуючи, що належність відповідачеві розрахункового рахунку, на який були перераховані кошти, не спростована, суд вважає, що позивач виконав власний обов'язок щодо здійснення попередньої оплати за придбаний товар.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З огляду на погоджений сторонами у п. 5.2 Договору та п. 3 Додатку № 1 до Договору, спосіб оплати, зазначене платіжне доручення свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо поставки оплаченого товару у строки, передбачені п. 3 Додатку № 1 до Договору.
Враховуючи, що відповідачем поставка товару в обсязі та на суму, передбачену у рахунку та відповідно до здійсненої позивачем передоплати, здійснена не була, останній направляв відповідачеві претензію від 19.01.2021 № 36, в якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 16 920, 00 грн та сплатити неустойку у розмірі 344, 89 грн.
Докази поставки попередньо оплаченого товару в матеріалах справи відсутні.
Відтак, з огляду на те, що зобов'язання з поставки не було виконано та вимога кредитора не була задоволена, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару на суму 16 920, 00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов'язок щодо постачання товару, у зв'язку з чим у позивача як покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 16 920, 00 грн.
Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 670, 31 грн пені.
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, керуючись пунктом 6.3 Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 670, 31 грн.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
У пункті 6.3 Договору сторони визначили, що за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Попри це, позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення суму пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
Крім цього, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте позивачем здійснено нарахування пені за період з 18.09.2020 по 07.05.2021.
Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем строків поставки товару, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать умовам Договору, а відтак підлягають задоволенню. Разом з цим, наданий позивачем розрахунок пені є неправильним, у зв'язку з чим, суд, здійснивши власний розрахунок пені, вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума 508, 65 грн.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 17 428, 65 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 249, 14 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПОСТАЧ ПЛЮС» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1; ідентифікаційний код 42973821) на користь Приватного акціонерного товариства «ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ «ГРАНІТ» (11570, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Білошиці, вул. Броварська, буд. 40; ідентифікаційний код 32805271) 16 920, 00 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) попередньої оплати за непоставлений товар, 508, 65 грн (п'ятсот вісім гривень 65 коп.) пені та 2 249, 14 грн (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень 14 коп.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 16.07.2021.
Суддя О.С. Комарова