ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/8980/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №910/8980/21
За позовом Фізичної особи ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон"
до ОСОБА_3
до ОСОБА_4
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни
про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору -фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон"
до ОСОБА_3
до ОСОБА_4
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни
про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
ОСОБА_2 (далі- позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" (далі - відповідач-1), фізичної особи - ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), фізичної особи - ОСОБА_4 (далі - відповідач-3) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової Ольги Сергіївни (далі - відповідач-4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, нової редакції статуту та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлене протоколом Загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020, яким затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", прийнято з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсним рішення Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" та затверджену ним нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", а також визнати протиправною і скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8980/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.06.2021.
18.06.2021 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" (відповідач-1), фізичної особи - ОСОБА_3 (відповідач-2), фізичної особи - ОСОБА_4 (відповідач-3) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової О.С. (відповідач-4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, нової редакції статуту та скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги третьої особи обґрунтовані тим, що рішення Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", оформлене протоколом Загальних зборів учасників №39/20 від 22.07.2020, яким затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон", прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує права ОСОБА_1 , який саме і є учасником ТОВ НВФ "Криптон" на даний час, оскільки, як зазначає третя особа, вона на підставі договору міни (обміну) частки в статутному капіталі товариства, який був укладений з громадянином ОСОБА_2 , набула частку в розмірі 33% статутного капіталу товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 прийнято позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та об'єднано вимоги в одне провадження з первісним позовом шляхом залучення фізичної особи ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
В судовому засіданні 25.06.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення учасникам справи строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання на 20.07.2021.
13.07.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_3 , як генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-впроваджувальної фірми "Криптон" схвалювати та укладати значні правочини, необхідність укладення яких наявна у товариства без попереднього прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення щодо схвалення та укладення такого значного правочину та заборонити затверджувати ціну на продукцію та послуги товариства до моменту схвалення загальними зборами учасників товариства затвердженого генеральним директором товариства порядку ціноутворення на продукцію та послуги товариства.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників товариства, затверджено нову редакцію статуту, якою генерального директора товариства фактично наділено необмеженими повноваженнями, в тому числі й можливістю укладення ним на власний розсуд договорів за якими вартість майна, робіт або послуг може складати 100000000,00 грн, без їх погодження з загальними зборами учасників товариства, тобто суми, яка значно перевищує розмір чистих активів товариства, що порушує корпоративні права позивача. Тоді як, безконтрольне використання генеральним директором наданих йому повноважень, всупереч приписів законодавства України, в частині укладання від імені товариства правочинів без їх обмежень шляхом вжиття заходів забезпечення позову, безпосередньо вплине на розмір зобов'язань товариства та на майнові права третьої особи, як його учасника, зокрема при визначенні розміру дивідендів тощо. При цьому заявник зауважує на тому, що третя особа, будучи учасником товариства, якому належить 33% статутного капіталу, не має змоги отримати доступ до фінансової звітності товариства, в його розпорядженні відсутні будь-які документи на підставі яких він може достовірно визначити розмір чистих активів товариства, оскільки виконавчим органом товариства в особі генерального директора чиняться перешкоди в наданні третій особі можливості ознайомитися з такими документами.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами позивача (в даному випадку третьої особи), чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 09.07.2021 у справі №910/6825/20.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В свою чергу, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору в даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлені протоколом загальних зборів №39/20 від 22.07.2020 та нової редакції статуту товариства, затвердженого протоколом загальних зборів №39/20 від 22.07.2020.
Відтак, оскільки третя особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 27.05.2019 у справі №923/65/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20 та від 29.06.2021 у справі №916/3710/20.
Водночас, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі дійсної необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.
При цьому, як вже зазначалося, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Як встановлено частиною 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Тоді як, за результатом надання правової оцінки питанню наявності зв'язку між обраними позивачем заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог суд дійшов висновку про невідповідність обраних заявником заходів предмету заявленого позову. Господарський суд зазначає, що встановлення заборони генеральному директору товариства схвалювати та укладати значні правочини, необхідність укладення яких наявна у товариства без попереднього прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення та заборони затверджувати ціну на продукцію та послуги товариства до моменту схвалення загальними зборами учасників товариства затвердженого генеральним директором товариства порядку ціноутворення на продукцію та послуги товариства, матиме наслідком обмеження господарської діяльності товариства, спричинить необґрунтоване втручання у його діяльність та порушуватиме права товариства, що не відповідає меті вжиття судом заходів забезпечення позову.
Наслідком вжиття обраних заявником заходів забезпечення позову буде порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених третьою особою заходів забезпечення позову, з урахуванням прав (інтересів), про захист яких він просить, з тими негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідачів та осіб, які не є учасниками даного судового процесу, що свідчить про порушення розумного балансу між приватними і публічними інтересами. Адже, заходи забезпечення позову, які просить вжити третя особа, фактично блокують нормальну господарську діяльність товариства та є втручанням в його внутрішню та господарську діяльність.
Позаяк, частиною 5 статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Разом з цим, судом встановлено, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник за поданою заявою, не є адекватними заявленому способу захисту (визнання недійсними рішення загальних зборів та нової редакції статуту товариства). Так, як вже зазначалося, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмета позову), з яким позивач звернувся до суду, з огляду на приписи статті 5 та частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України. Тоді як, зважаючи на предмет позову, з яким звернулася третя особа до суду, вказані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі і не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого способу захисту.
При цьому, надаючи правову оцінку доводам заявника в частині істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав, без вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, наведеним в заяві, слід зауважити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17, про те, що повноваження органу управління товариства (на надання згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою, в тому числі без згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
До того ж судом враховано, що приписами статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Аналогічні приписи містять, як в новій редакції статуту товариства, так і в попередній, а отже будь-який учасник товариства, у встановленому законом порядку не позбавлений права на скликання загальних зборів.
В свою чергу аналіз заяви про вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що обставини наведені в обґрунтування заяви свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах обраного ним способу захисту.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання заявника на постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №916/1199/20 та від 25.11.2019 у справі №922/1992/19, оскільки в означених постановах касаційна інстанція з урахуванням інших фактичних обставин та поданих доказів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для вжиття інших заходів забезпечення позову, ніж тих, про які просить заявник в межах поданої в даній справі заяви.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника про забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 15.07.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко