ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/11069/21
За заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі № 910/11069/21
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк";
відповідача-2: Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод
про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності,
Суддя Гумега О.В.
Представники: без виклику учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (далі - відповідач-1, АТ "Комінвестбанк"), Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (далі - відповідач-2, ОП Ужгородський коньячний завод) з вимогами:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.03.2020 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (далі - Договір купівлі-продажу), предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51815924 від 30.03.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною, на підставі якого право власності на Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000) було зареєстроване за Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод;
- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), зареєстроване на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною за реєстраційним номером 90.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 (далі також - заявник) подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- накласти арешт на Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод;
- заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000).
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.
Також, з наведеного у заяві обґрунтування та доданих до неї доказів не вбачається, що наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви.
Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.
За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Оскільки у цьому спорі позивач звернувся до суду з вимогами, які у разі задоволення судом не вимагатимуть примусового виконання, то в даному випадку має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заява про забезпечення позову обгрунтована наступним
ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 є власниками опосередкованої істотної участі у розмірі 100% статутного капіталу Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (далі також - Банк) через: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж", 3) Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод, що підтверджується рішенням Національного банку України від 19.05.2017 року № 163 "Про погодження набуття істотної участі в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний інвестиційний банк".
В свою чергу, акціонерами Банку є: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж", яке володіє пакетом акцій в розмірі 32,9380% статутного капіталу, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж", яке володіє пакетом акцій в розмірі 25,00% статутного капіталу, 3) Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (далі - ОП Ужгородський коньячний завод), яке володіє пакетом акцій в розмірі 42,0620% статутного капіталу, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи приписи ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач вказав, що вказані акціонери Банку мають істотну участь в ньому, оскільки володіють пакетом акцій в розмірі більше 10% статутного капіталу Банку.
Позивачу стало відомо, що 30.03.2020 Банк, в якому інший власник опосередкованої істотної участі - ОСОБА_2 є головою Наглядової ради, уклав із одним із своїх акціонерів - ОП Ужгородський коньячний завод, де керівником та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , Договір купівлі-продажу, на підставі якого за заниженою ціною (ціною, яка не є ринковою) на користь ОП Ужгородський коньячний завод було відчужене Приміщення.
Позивач звернув увагу, що ОП Ужгородський коньячний завод та ОСОБА_2 є пов'язаними із Банком особами в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Позивач посилається на те, що ціна, за якою було продане Приміщення, становить 27 958 365,60 грн, що суттєво нижче ринкової, відтак позивач вважає, що ціна, за якою Банк продав пов'язаній особі Приміщення не є ринковою, а умови Договору купівлі-продажу не є поточними ринковими умовами.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами. Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.
Відтак, на твердження позивача, наявні підстави для визнання Договору купівлі-продажу недійсним, прямо передбачені визначені ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Позивач також вказав, що в період з березня 2020 року по грудень 2020 року був укладений ряд договорів купівлі-продажу, на підставі яких Банком відчужувались ОП Ужгородський коньячний завод інші об'єкти нерухомості за заниженими, на думку позивача, цінами.
У випадку неплатоспроможності Банку позивач, як власник опосередкованої істотної участі в Банку та пов'язана із Банком особа, несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , як власник опосередкованої істотної участі в Банку звернувся з позовом до суду про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на Приміщення за ОП Ужгородський коньячний завод, припинення права власності на Приміщення за ОП Ужгородський коньячний завод.
Натомість, ОП Ужгородський коньячний завод має намір продати Приміщення, на підтвердження чого до заяви про забезпечення позову додано копію оголошення, розміщеного з квітня 2021 на веб-сайті 100realtv.ua (у паперовому вигляді та електронну копію веб-сторінки, посвідчену електронним цифровим підписом). Підтвердженням наміру продати саме спірний об'єкт нерухомості, на думку позивача, є те, що в оголошенні та інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.07.2021 співпадають площа та адреса об'єкту.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач просить суд в якості забезпечення поданого ним позову накласти арешт на Приміщення та заборонити вчиняти реєстраційні дії стосовно Приміщення.
Позивач вважає, що не вжиття вказаних заходів забезпечення позову суттєво утруднить ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки, в разі відчуження ОП Ужгородський коньячний завод Приміщення, позивач вимушений буде звертатись до суду із додатковими позовами про визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу, а Приміщення може бути продане ще не один раз, у зв'язку з чим захист прав позивача вочевидь не буде ефективним.
Дослідивши наведені позивачем обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд відзначає наступне.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом досліджено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що розумними, обгрунтованими, адекватними та співмірними заходами забезпечення позову у даному випадку будуть такі заходи:
- накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Україна, 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, буд. 19; ідентифікаційний код 00412122);
- заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно нежитлового приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000).
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується визнання недійсним Договору купівлі-продажу, предметом якого є спірне Приміщення, щодо якого були вчинені реєстраційні дії.
За висновком суду, накладення арешту на спірне нерухоме майно має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені. Також, оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов'язані з його реєстрацією.
За таких обставин, враховуючи пов'язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136-140, 144, 228, 230, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Україна, 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, буд. 19; ідентифікаційний код 00412122);
- заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно нежитлового приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000).
3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 є виконавчим документом, набирає законної сили з 14.07.2021 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 до виконання становить три роки, тобто до 14.07.2024.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
6. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Україна, 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, буд. 19; ідентифікаційний код 00412122).
7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Гумега Оксана Валеріївна