Іменем України
12 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/4377/15-ц
провадження № 22-ц/4809/6/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Головань А. М., Карпенко О. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року (суддя Кулінка Л.Д.).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ«Альфа-Банк», Банк), звернулося до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 490053976 у загальній сумі 468 326,39 грн, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 299 929,27 грн, заборгованість за відсотками - 26 225,66 грн, пеня - 142 171,46 грн.
За змістом поданих позивачем до суду першої інстанції уточненої позовної заяви про стягнення заборгованостіта клопотання про залучення співвідповідача у справі ПАТ«Альфа-Банк» просив заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 490053976 у загальній сумі 468 326,39 грн стягнути солідарно зОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим залучити останнього до участі у справі у якості співвідповідача (а.с. 76-81 том 1).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ«Альфа-Банк», 19 грудня 2007 року укладені кредитний договір № 490053976 (далі - Кредитний договір) з ОСОБА_2 (Позичальник, відповідач 2) та договір поруки (далі - Договір поруки) №490053976-П з ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 1). За умовами зазначених договорів Банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 25 314,11 доларів США, Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені Кредитним договором платежі, а ОСОБА_1 поручилась за виконання Позичальником обов'язків, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути у майбутньому.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Позичальнику кредит у сумі 25 314,11 доларів США, однак ОСОБА_2 умови Кредитного договору належним чином не виконує, у результаті чого станом на 19 травня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом, за відсотками, а також за неналежне виконання зобов'язання має сплатити пеню.
Оскільки за Договором поруки Поручитель та Позичальник відповідають перед позивачем за порушення Позичальником умов Кредитного договору як солідарні боржники, Банком були направлені відповідачам вимоги про дострокове повернення кредиту.
Оскільки ані Позичальником, ані Поручителем законні вимоги Банку задоволені не були, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
У письмових запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 вказала, що вважає позовні вимоги незаконними. Зазначає, що у серпні 2008 року отримала від позивача два екземпляри листа-погодження змін умов Кредитного договору від 08 серпня 2008 року № 24995-24-б/б, № 7177-24.1-б/б про те, що з 01 вересня 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом змінюється та встановлюється на рівні 16,5% річних, у зв'язку з чим доданий до цього листа Додаток № 1 до Кредитного договору викладається у новій редакції та є обов'язковим для виконання. Стверджує, що лист-погодження та Додаток № 1 до Кредитного договору не підписувала та в будь-який інший спосіб не давала згоди на підвищення відсоткової ставки за користування кредитом. Чинним цивільним законодавством визначено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, а тому, на переконання відповідача 1, з 01 вересня 2008 року договір поруки втрачає чинність, а підписаний договір від 17 березня 2009 року № 1 про внесення змін і доповнень до Договору поруки ніяких правових наслідків для Поручителя не створює (а.с. 50-51 том 1).
Відповідно до наданих позивачем пояснень на заперечення відповідача 1, Банк вказує на відсутність підстав вважати Договір поруки припиненим. Фактичні дії Позичальника зі сплати відсотків за підвищеною відсотковою ставкою свідчать про його згоду та про прийняття пропозиції, а тому підвищення відсоткової ставки було здійснено законно та не підлягає перегляду (а.с. 82-85 том 1).
Відповідач 2 просив у задоволенні позовних вимог Банку відмовити у повному обсязі, про що зазначив у письмових запереченнях на позов. Мотивуючи таку свою позицію, вказує, що ним як Позичальником було підписано тільки першу частину Кредитного договору, а про існування другої його частини, яку не підписував, дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами даної справи. Оскільки договір вважається укладеним за умовами підписання сторонами обох його частин, на думку відповідача 2, Кредитний договір є неукладеним (а.с.111-112 том 1).
Позивачем надано пояснення та додаткові пояснення на заперечення відповідача 2, у яких вказується на те, що розділ 1 Кредитного договору містить предмет договору, відсоткову ставку, тобто всі його істотні умови, а факт отримання кредиту підтверджується фактичним виконанням Позичальником умов Кредитного договору щодо повернення коштів. Якщо сторони приступили до виконання умов договору, його не можна визнати неукладеним чи вважати таким. Так, укладення договору застави транспортного засобу, обов'язкове страхування предмета застави та збільшення відсоткової ставки передбачені саме розділом 2 Кредитного договору, а тому сплата Позичальником відсотків за підвищеною ставкою та укладення ним договорів страхування свідчить про фактичне ознайомлення та прийняття відповідних умов. Крім того, 17 березня 2009 року між позивачем та відповідачем 2 було підписано договір про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору, яким змінено та викладено у новій редакції п. 9.1. розділу 2 Кредитного договору, що свідчить про підписання та обізнаність про цей розділ Позичальника. Звертає увагу, що на підтвердження своїх доводів відповідачем 2 не надано до суду примірника розділу 2 Кредитного договору, що був наданий йому при укладенні договору, та про отримання якого свідчить його підпис у розділі 1 Кредитного договору. Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, позивач просить врахувати, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, є вчиненим, а зазначене є підставою для визнання договору недійсним. Оскільки питання дійсності Кредитного договору не є предметом розгляду у даній справі, оцінка вказаних обставин судом суперечила б принципу диспозитивності цивільного процесу. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами. Сторони узгодили всі істотні умови, необхідні для цього виду договорів (поставки), та навіть у випадку відсутності певної умови, у разі виконання сторонами, такий договір є укладеним на умовах, що звичайно ставляться до такого виду договорів. Правове значення при вирішенні спору про стягнення кредитної заборгованості має фактичне отримання Позичальником кредитних коштів (а.с. 116-118, 124-126 том 1, 188-190, 210 - 213 том 2).
В обґрунтування заперечень відповідача 2 на позов додатково зазначено, що враховуючи результати проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи та те, що частина 2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору є його невід'ємною частиною, Кредитний договір є неукладеним у повному обсязі. Вважає помилковим твердження позивача про те, що підписавши частину № 1 Кредитного договору, сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов. Звертає увагу на те, що умова про передачу Позичальником у заставу Банку майна обумовлена у частині № 1 Кредитного договору, страхування транспортного засобу здійснювалось за договорами добровільного страхування наземного транспортного засобу, а підвищенню відсоткової ставки передувало направлення Банком листа-повідомлення від 08 серпня 2008 року. Обов'язок доведення того, що примірник оригіналу Кредитного договору був переданий відповідачу 2, покладається на позивача. У зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, у задоволенні позову Банку необхідно відмовити (а.с. 125-129, 199-202 том 2)
У поданому до суду письмовому клопотанні позивач просить застосувати до спірних правовідносин норми глави 83 ЦК України у разі, якщо суд дійде висновку щодо неукладеності Кредитного договору (а.с. 191 том 2).
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено повністю; стягнуто солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 468 326,39 грн, з яких: заборгованість за кредитом -299 929,27 грн, заборгованість за відсотками - 26 225,66 грн, пеня - 142 171,46 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення, які регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. З огляду на положення законодавства, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача 2 свідчать про усвідомлення та підтвердження згоди з умовами Кредитного договору, у зв'язку з чим даний договір є укладеним, а питання його недійсності судом у даній справі не вирішується.
Заперечення відповідача 1 щодо необґрунтованості та незаконності позову у зв'язку з припиненням Договору поруки не взяті судом до уваги з посиланням на те, що шляхом підписання договору про внесення змін і доповнень № 1 до Договору поруки Поручитель надала свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за основним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбувається збільшення обсягу відповідальності Поручителя.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності визначених Кредитним договором, Договором поруки та передбачених законодавством підстав для солідарного стягнення з відповідачів пред'явленої до стягнення суми заборгованості, що виникла у Позичальника за Кредитним договором.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив момент укладення Кредитного договору, помилково пов'язавши його з моментом передання грошей Позичальнику, як це передбачено у реальних договорах, зокрема, у договорі позики. Разом з тим, кредитний договір є консенсуальним договором та вважається укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Стверджує, що судом не надано належної оцінки п. 1 частини № 1 Кредитного договору, а також наявним у матеріалах справи доказам того, що частина № 2 Кредитного договору відповідачем 2 не підписувалась. Натомість, з матеріалів справи та вимог законодавства вбачається, що юридичний факт укладення Кредитного договору не відбувся, тобто договір не є укладеним.
Висновок суду про те, що Кредитний договір є укладеним, оскільки Позичальником вчинялись дії на виконання частини № 2 договору, вважає необґрунтованим, оскільки наявність обов'язку Позичальника щодо передання майна в заставу та страхування майна у ВАТ «СК «Універсальна» вбачається зі змісту частини № 1 Кредитного договору, а про зміну відсоткової ставки було повідомлено у листі Банку.
Звертає увагу, що не окремі частини, аркуші чи умови, а лише разом частина № 1 та частина № 2 Кредитного договору складають єдиний документ та в цілому являються правочином.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року.
Згідно з ухвалою від 12 квітня 2017 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Апеляційному суді Кіровоградської області.
Відповідно до заперечень, які за своїм змістом відповідають правовій позиції позивача, викладеній у позовній заяві та поданих у ході розгляду справи судом першої інстанції письмових поясненнях, ПАТ «Альфа-Банк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю (а.с. 17-21 том 3).
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2017 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року зупинено до розгляду Ленінським районним судом м. Кіровограда справи №405/2773/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та справи № 405/2775/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк про визнання припиненим договору поруки.
Відповідно до пп. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Кіровоградської області та утворено Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.
Відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року днем початку роботи Кропивницького апеляційного суду визначено 05 жовтня 2018 року.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду від 05 жовтня 2018 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено Дьомич Л.М.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі; справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанції на 18 лютого 2021 року.
12 лютого 2021 року відповідачем 2 подано до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення у справі. Посилаючись на обставини, встановлені судами у цивільних справах №405/2773/17 та №405/2775/17, зазначає, що правові підстави для залишення рішення суду першої інстанції без змін відсутні, оскільки не може стягуватися борг за неіснуючими у розумінні права договорами. Вказує, що за обставин, які встановлені судами у справах №405/2773/17 і №405/2775/17, та є преюдиційними у даній справі, Банк вправі вимагати захисту свого порушеного права шляхом зобов'язання Позичальника виконати обов'язок з повернення несплаченого тіла кредиту. Разом з тим, зауважує, що за розрахунком суми заборгованості, який є додатком до позовної заяви, відповідачем 2 отримано в кредит 25314,11 доларів США, а сплачено на користь ПАТ «Альфа-Банк» 34459,93 доларів США. Тобто фактично отримані від Банку кошти відповідачем 2 повернуті у повному обсязі (а.с. 149-153 том 3).
Шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви у порядку ст. 363 ЦПК України ОСОБА_1 заявила про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року у даній справі, зазначивши, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2018 року у справі № 405/2775/17, яке набрало законної сили, визнано припиненим договір поруки № 490053976-П з додатковими угодами до нього, що складають його невід'ємну частину, укладений 19 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Позовні вимоги за договором, який визнано припиненим у судовому порядку, є безпідставними та не підлягають задоволенню (а.с. 210-211 том 3).
18 лютого 2021 року апеляційний розгляд справи відкладено до 18 березня 2021 року. Судове засідання 18 березня 2021 року не відбулося у зв'язку з участю головуючого судді та судді - члена колегії з розгляду справи у семінарі Національної школи суддів України. З підстав, зазначених у відповідних протокольних ухвалах апеляційного суду, судове засідання, призначене на 13 квітня 2021 року, було відкладене до 06 травня 2021 року, 06 травня 2021 року апеляційний розгляд відкладено до 26 травня 2021 року; 26 травня 2021 року - до 15 червня 2021 року, 15 червня 2021 року - до 12 липня 2021 року.
У відповідності до вимог процесуального закону учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 237-242 том 3).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача 2 та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.
Обставини, встановлені судами
У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ЗАТ «Альфа-Банк» змінено найменування на ПАТ «Альфа-Банк». Зі змісту Статуту позивача вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» є правонаступником ЗАТ «Альфа-Банк» (а.с. 29 том 1).
Як стверджує позивач, 19 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк (далі - ЗАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 490053976 (Кредитний договір, а.с. 5,7-10 том 1), за умовами п. 1 частини № 1 «Базові умови кредитування» якого цей договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Договір вважається укладеним за умовами підписання сторонами обох частин цього договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору).
За умовами пп. 2.1, 2.2, 2.4 частини № 1 Кредитного договору Банк зобов'язався надатиОСОБА_2 як Позичальнику кредит у розмірі 25314,11 доларів США на придбання транспортного засобу Mitsubishi, Lancer 2.0 Intense, 2007 року випуску, колір синій, державний номер НОМЕР_1 , № кузову НОМЕР_2 , тип НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане 19.12.2007 ДАІ ГУ УМВС, місто Кіровоград) та для оплати страхової суми ВАТ «СК «Універсальна» за перший рік страхування транспортного засобу, а Позичальник зобов'язався повністю повернути Банку одержану суму кредиту і сплатити проценти за користування грошовими коштами у строк до 19 грудня 2014 року на умовах та в порядку, передбачених цим Договором. Процента ставка за кредитом становить 13% річних (пп. 2.3 частини № 1 Кредитного договору).
Зі змісту п. 2, пп 2.10 частини № 1 Кредитного договору вбачається, що надаючи кредит Позичальнику, Банк приймає в заставу у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором предмет застави, яким є транспортний засіб Mitsubishi, Lancer 2.0 Intense, 2007 року випуску.
Підпунктом 2.8, п.п. 3, 6 частини № 1 Кредитного договору передбачено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Позичальник зобов'язується у порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати кредит, виплачувати Банку проценти за користування кредитом,сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені договором.
Інші істотні умови Кредитного договору викладені у частині № 2, яка є невід'ємною частиною Кредитного договору (п. 5 частини № 1 Кредитного договору.
Так, п. 3.1 розділу 3, розділ 4 частини № 2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору передбачено зобов'язання Позичальника застрахувати транспортний засіб (повне КАСКО) та надати Банку відповідний договір страхування (а.с.5-10).
За приписом п. 4.1 розділу 4 частини № 2 Кредитного договору відповідно до даного договору встановлюється застава транспортного засобу в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитором, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування та виконання інших зобов'язань Позичальника за цим договором.
У частині 2 Кредитного договору також визначено, зокрема, право Банку вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором та порядок його реалізації (розділи 6,10); право Банку змінити розмір процентів за користування кредитом (розділ 6); порядок нарахування та сплати платежів за Кредитним договором, порядок зарахування отриманих від Позичальника платежів у випадку своєчасної їх сплати та у випадку прострочення виконання зобов'язання, а також право Банку в односторонньому порядку змінювати таку черговість (розділ 9); сплату Позичальником пені у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобовязання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій, її розмір та порядок нарахування (розділи 3, 9); строк дії та момент укладення Кредитного договору, збільшення строку позовної давності за спорами,що виникають з цього договору (розділ 11).
Додатком № 1 до Кредитного договору та його невід'ємною частиною є Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.11 том 1).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 як Поручителем укладено договір поруки від 19 грудня 2007 року № 490053976-П (Договір поруки, а.с.15 том 1), за умовами якого Поручитель поручилась за виконання ОСОБА_2 (Боржником) наступних обов'язків, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язок повертати Банку кредит рівними частинами, у терміни, визначені Кредитним договором та Додатком № 1 до Кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 19 грудня 2014 року; обов'язок щомісяця сплачувати Банку проценти за користування кредитом у терміни, визначені Кредитним договором та Додатком № 1 до Кредитного договору; обов'язок у випадках, передбачених Кредитним договором або законодавством України, у строк не пізніше 10 днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати платежів), повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Кредитного договору; обов'язок сплатити Банку неустойку (пеню, штраф) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором (ст.2 Договору поруки).
Пунктом 3.1 ст. 3 Договору поруки передбачено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених у ст. 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.
08 серпня 2008 року Банком на адреси відповідача 1 та відповідача 2 направлені листи-погодження змін умов Кредитного договору, відповідно до яких до відома Поручителя та Позичальника доведено, що починаючи з 01 вересня 2008 року відсоткова ставка за користування кредитом змінюється та встановлюється на рівні 16,5% річних, у зв'язку з чим Додаток № 1 до Кредитного договору (додається до листів) викладається у новій редакції та є обов'язковим для виконання Позичальником. У зв'язку з викладеним, Банком висловлено прохання до Поручителя та Позичальника підписати по одному примірнику листа-погодження та Додатку № 1, підписані документи передати до відділення ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 55-56 том 1).
17 березня 2009 року між Банком та Позичальником укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору, за умовами якого змінено п. 2.3, 2.7 Розділу № 1 «Базові умови кредитування» та п. 9.1 Розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб»). Також викладено Додаток № 1 до Кредитного договору у новій редакції, наведеній у Додатку № 1 до цього договору про внесення змін і доповнень (а.с.6 том 1).
Зі змісту Додатку № 1 до договору про внесення змін і доповнень до Кредитного договору, яким є Графік погашення заборгованості, вбачається, що платежі за кредитом у визначеному розмірі мають здійснюватися Позичальником щомісячно з остаточним строком сплати до 19 грудня 2017 року; починаючи з вересня 2008 року проценти за кредитом мають сплачуватися Позичальником за підвищеною відсотковою ставкою; відстрочено сплату Позичальником тіла кредиту з 19 березня 2009 по 19 лютого 2010 року (а.с.13-14 том 1).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17 березня 2009 року, незасвідчена копія якої надана до суду Банком, остання шляхом написання зазначеної заяви надає свою безумовну, безвідкличну та повну згоду зі зміною умов Кредитного договору та підтверджує, що з договором про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору ознайомлена, ніяких заперечень стосовно обсягу та змісту зобов'язань не має (а.с. 98 том 1).
Також 17 березня 2009 року внесено зміни до Договору поруки шляхом укладення між Банком та Поручителем договору про внесення змін і доповнень № 1. Сторони погодили, зокрема, що підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності Позичальника за Кредитним договором, у тому числі такі, внаслідок яких відбувається збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором (а.с. 16 том 1).
Як вбачається з банківської виписки з рахунку відповідача 2, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти у сумі 25 314,11 доларів США (а.с. 25 том 1).
За доводами позивача, Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, повернення кредиту та відсотків в терміни, передбачені договором не забезпечив, унаслідок чого, відповідно до наданого Банком розрахунку, станом на 19 травня 2015 року за відповідачем 2 рахується заборгованість у гривневому еквіваленті валюти кредиту на загальну суму 468 326,39 грн, з яких 299 929,27 грн - заборгованість за кредитом, 26225,66 грн - заборгованість за відсотками та 142171,46 грн - пеня (а.с. 22-24 том 1).
У зв'язку з викладеним, Позичальнику та Поручителю направлено вимогу № 46440-102 б/б від 22 травня 2015 року про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків та нарахованої пені у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту її відправлення (а.с. 26-27 том 1).
Оскільки вимога відповідачами залишена без відповіді та реагування, Банк звернувся до суду з позовом у даній справі.
Зважаючи на доводи відповідача 2 про те, що частину № 2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору він не підписував, ухвалою суду першої інстанції від 19 січня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384-385 КК України; на вирішення експерта поставлено питання: «Чи виконаний підпис у документі частини № 2 «Загальні умови кредитування» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007 року ОСОБА_2 , чи іншою особою?»; до отримання висновку експерта провадження у справі зупинено.
Відповідно до висновку експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 12 березня 2016 року № 11 досліджуваний підпис, розташований в графі «Позичальник» в частині № 2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с. 89-98 том 2).
Оскільки за доводами суду першої інстанції зазначений висновок експерта був визнаний таким, що суперечить іншим матеріалам справи, ухвалою суду від 27 липня 2016 року призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384-385 КК України; на вирішення експерта поставлено питання: «1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у документі Частини № 2 Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у документі Частини № 2 Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007 року під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)?»; до отримання висновку експерта провадження у справі зупинено.
Як вбачається зі змісту висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 жовтня 2016 року № 12494/12495/16-32, підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «Позичальник:» у документі «Частина № 2 Загальні умови кредитування» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 виконано рукописним засобом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «Позичальник:» у документі «Частина № 2 Загальні умови кредитування» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007, укладеного між ЗАТ«Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 , розташований в графі «Позичальник:» у документі «Частина № 2 Загальні умови кредитування» кредитного договору № 490053976 від 19.12.2007, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , виконано з наслідуванням підпису ОСОБА_2 , тобто під впливом на процес письма штучного збиваючого фактору (а.с. 168-174 том 2).
Крім того, у ході апеляційного розгляду даної справи з'ясовано, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2018 року у справі № 405/2773/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору позов ОСОБА_2 задоволено; визнано недійсним кредитний договір № 490053976 з усіма додатковими угодами до нього, що складають його невід'ємну частину, укладений 19 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний правочин укладений з порушенням вимог цивільного законодавства України. Згідно із висновками експертів встановлено, що позивач не підписував невід'ємну частину договору, а отже оспорюваного кредитного договору в цілому, тому він підлягає визнанню судом недійсним.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2018 року у справі № 405/2773/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 червня 2020 року (а.с. 131-137 том 3), апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено; рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі не підписання стороною однієї із частин кредитного договору, правочин не є укладеним. Вирішуючи спір по суті позовних вимог судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що правочин не у повній мірі відповідає вимогам закону. Однак, ОСОБА_2 , звернувшись до суду із позовом 29 травня 2017 року, пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2018 року у справі № 405/2775/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк про визнання припиненим договору поруки, яке набрало законної сили, позов задоволено; визнати припиненим договір поруки № 490053976-П з додатковими угодами до нього, що складають його невід'ємну частину, укладений 19 грудня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 65-69 том 3).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
У разі ж відсутності такого волевиявлення, такий договір є неукладеним. Постанова ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц (14-499цс19), не стосується кредитних зобов'язань, але вказує щодо встановлення правомірності правочину, Велика Палата відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.
Умовами п. 1 частини № 1 «Базові умови кредитування» Кредитного договору визначено, що договір складається з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою. Договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору).
Зазначена умова Кредитного договору викладена у чіткій та зрозумілій формі, яка не допускає неоднозначного її трактування.
Таким чином, у разі не підписання стороною однієї із частин Кредитного договору, Кредитний договір у цілому разом з усіма додатками до договору є неукладеним.
Водночас, матеріали даної справи достеменно свідчать про те, що частина № 2 «Загальні умови кредитування» Кредитного договору Позичальником підписана не була.
Колегія суддів зауважує, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначеного не врахував, не надав належної оцінки доводам відповідача 2 щодо не підписання Позичальником частини № 2 Кредитного договору, а також наявним у справі двом експертним висновкам, що такі доводи підтверджують та які є належними, достатніми та допустимими доказами у розумінні процесуального закону: висновок судового експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру почеркознавчої експертизи від 12 березня 2016 року № 11 та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 жовтня 2016 року № 12494/12495/16-32 за результатами проведення додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи.
Водночас, встановивши, що Позичальником укладався договір страхування транспортного засобу, сплачувались платежі за Кредитним договором за підвищеною відсотковою ставкою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такі дії свідчать про усвідомлення та підтвердження згоди з умовами Кредитного договору, у зв'язку з чим даний Договір є укладеним.
Апеляційний суд виходить з того, що у праві України доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14).
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.
Між тим, за ст. 1055 ЦК України, наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Підсумовуючи викладене, враховуючи вимоги законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що Кредитний договір, частина № 2 якого не була підписана Позичальником, є неукладеним у цілому, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Стягнення заборгованості за правочином, який не вчинено, не ґрунтується на вимогах закону.
У свою чергу, зобов'язання, яке не виникло, не може бути забезпечене, а тому Договір поруки жодних правових наслідків не створює.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості Позичальника, наданого до суду Банком, відповідачем 2 було отримано кредитні кошти в сумі 25 314,11 доларів США, тоді як повернуто Банку 34 459,93 долари США (а.с.22-24 т. 1), а тому у даному випадку порушення прав позивача не вбачається.
Таким чином, суд першої інстанції не врахувавши вимоги законодавства, належним чином не перевіривши доводів та заперечень відповідачів, не зазначивши конкретні обставини і факти, що спростовують їх доводи, дійшов безпідставного висновку про задоволення позову.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача 2, до якої приєдналася ОСОБА_1 .
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
У зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Сплачений відповідачем 1 та відповідачем 2 за подання відповідно апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги підлягає відшкодуванню позивачем.
Керуючись ст.ст. 363, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_1 ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року у даній справі скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2009,70 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги у сумі 4019,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 15 липня 2021 року
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко