Справа № 569/10333/21
14 липня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
при секретарі - Гожа Г.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди матері,
24 травня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди матері, в якому просить суднадати дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України тривалістю не більше трьох тижнів /включно/ кожна поїздка /виїзд/ ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на оздоровлення та відпочинок до Арабської Республіки Єгипет, Турецької Республіки, країн-учасниць Шенгенської угоди та Європейського союзу, Шрі-Ланки, Королівства Таїланд, Домініканської Республіки в супроводі їх батька - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), без дозволу (згоди) та супроводу матері - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), до досягнення кожною із дітей шістнадцятирічного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позову вказує, що в період з 08.09.1998р. по 12.04.2019 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від цього шлюбу мають трьох дітей, двоє з яких є малолітні: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказує, що 12.04.2019р. рішенням Рівненського міського суду у справі №569/3261/19 їхній шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу він з відповідачкою проживають окремо, але він постійно приймає активну участь у житті дітей, матеріально утримує та належним чином піклуюсь про їх здоров'я, фізичний та духовний розвиток. Зазначає, що на даний час він з відповідачкою мають не надто приязні стосунки, у зв'язку із чим він змушений навіть листуватися з нею для того, щоб вирішити питання, які стосуються дітей. Вказує, що в цьому році він має намір забезпечити повноцінне оздоровлення та відпочинок нашим дочкам в Арабській Республіці Єгипет, Турецькій Республіці, країнах-учасницях Шенгенської угоди та Європейського союзу, Шрі-Ланки, Королівства Таїланд, Домініканської республіки для підвищення рівня світогляду дітей, покращення стану їх здоров'я, фізичного та духовного розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків. Він неодноразово звертався в усній формі до відповідачки щодо надання нею письмового дозволу, але вона відмовлялася, у зв'язку із чим він відіслав за адресою її фактичного проживання та за адресою останньої відомої йому реєстрації рекомендованими листами письмове прохання щодо надання нею дозволу на короткострокову туристичну поїздку їхніх дочок з ним до Туреччини, Єгипту та країн Європейського Союзу у часовому проміжку з 20.03.2021р. по 20.05.2021р. Станом до даного часу від відповідачки він не отримав її письмової згоди. Він знову звернувся до неї за отриманням письмової згоди. У зв'язку з цим звертається до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовільнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог. Відповідач додатково суду пояснила, що вона надасть дозвіл на виїзд дітей за кордон, якщо буде вказана країна та період виїзду дітей за кордон на відпочинок. Просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 08.09.1998 року по 12.04.2019 рік ОСОБА_4 , перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від цього шлюбу мають трьох дітей, двоє з яких є малолітні:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , про що здійснено актовий запис №3014 від 04.12.2008 року;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , про що здійснено актовий запис №2979 від 17.11.2011 року.
12.04.2019 року рішенням Рівненського міського суду у справі №569/3261/19 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Відповідно до частини третьої 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 Пунктом 3 передбачено виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли вісімнадцятирічного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (підпункт 1 пункту 4 Правил).
Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
Надання такого дозволу на виїзд без визначення його початку й закінчення, а також країни перебування без згоди та супроводу батька суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виїзд неповнолітніх дітей за межі України без згоди та супроводу матері відповідно до нормативних актів, які регулюють дане питання є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Надання дозволу на вказаний позивачем період до вказаних країн без згоди матері порушить її право на участь у вихованні дітей, позбавить можливості знати про місцезнаходження дітей, умови проживання та інші обставини стосовно них, що є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 серпня 2018 року у справі №766/15686/16-ц.
На підставі викладено, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди матері - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2021 року.
Суддя С.П. Харечко