ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 липня 2021 року 11:51 № 640/28788/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла
Сергійовича ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправними дій, скасування постанов, -
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_2
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (надалі по тексту також - відповідач), у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
- визнати протиправною та скасувати, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63450159 від 30 жовтня 2020 року щодо виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого 08 червня 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва;
- визнати протиправною та скасувати, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63449793 від 30 жовтня 2020 року щодо виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого 08 червня 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані виконавчі провадження відкриті на підставі виконавчих листів, копії яких відсутні в матеріалах цивільної справи №753/22568/14. При цьому, рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень по вказаній справі відсутнє. Також позивач зазначила, що головуючий у цивільній справі №753/22568/14 суддя Куренков Є.С. звільнений з посади. Крім того, суддя Набудович І.О., за підписом якого видано виконавчі листи від 08 червня 2016 року, звільнено з посади на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26 червня 2018 року №2055/0/15-18.
У відзиві на адміністративний позов відповідач стверджував, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження прийняті на підставі норм чинного законодавства, оскільки виконавчі листи повністю відповідають вимогам до виконавчого документа відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, номер рішення, згідно з яким видано документ, вказано у верхньому лівому куті виконавчих листів, а саме №753/22568/14. Відомості щодо наявності цивільної справи №753/22568/14 в Дарницькому районному суду міста Києва розміщені на офіційному сайті судової влади України.
Крім того, як повідомив відповідач, вказані виконавчі документи уже перебували на примусовому виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується відповідною відміткою на виконавчих листах.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 30 жовтня 2020 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого 08 червня 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості 63 871 доларів 85 центів за кредитом, 22 581 доларів США 93 цента за відсотками, всього 86 453 долара США 78 центів за договором про надання споживчого кредиту №11086710000 від 29 листопада 2006 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63450159.
Також, 30 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63449793 з примусового виконання виконавчого листа №753/22568/14, виданого 08 червня 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1827,00 грн. сплаченого судового збору.
Незгода позивача із вказаними постановами зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частини 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, а саме, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених у сукупності норм чинного законодавства свідчить, що при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження приватний виконавець перевіряє виконавчий документ на відповідність вимог статті 4 Закону №1404-VIII.
З наявних матеріалів виконавчих проваджень №63450159 та №63449793 вбачається, що виконавчі листи №753/22568/14, видані 08 червня 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва, містять номер справи, що спростовує доводи позивача щодо відсутності у спірних виконавчих листах такого обов'язкового реквізиту як номер справи.
В частині посилань позивача на те, що судове рішення в справі №753/22568/14 відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд зазначає, що норми чинного законодавства не покладають на відповідача обов'язку здійснення перевірки наявності такого рішення в реєстрі.
Водночас, судом з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи 19 квітня 2021 року направлено до Дарницького районного суду міста Києва судовий запит з метою отримання інформації, а саме:
- засвідченої належним чином копії рішення у цивільній справі № 753/22568/14 від 07.05.2015 разом з відомостями про набрання даним рішення законної сили;
- інформацію чи видавались виконавчі листи в межах цивільної справи № 753/22568/14 на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015;
- засвідчені належним чином копії виконавчих листів у цивільній справі № 753/22568/14 на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07.05.2015 у разі їх видачі.
У відповідь на вказаний судовий запит Окружному адміністративному суду міста Києва 18 травня 2021 року надано відповідь за підписом Голови Дарницького районного суду міста Києва, зі змісту якого вбачається, що у межах цивільної справи №753/22586/14 про стягнення суми боргу відповідно до матеріалів справи видано 6 виконавчих листів, які отримані представником банку 08 червня 2016 року, про що свідчить відповідна заява.
Відтак, факт видачі виконавчих листів Дарницьким районним судом міста Києва 08 червня 2016 року підтверджено належними доказами. Відповідно, наведені твердження позивача в даній частині спростовуються зібраними судом доказами.
Стосовно посилань позивача на те, що суддя Куренков Є.С. (головуючий у справі №753/22586/14) звільнений з посади судді за порушення присяги постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №787-VIII «Про звільнення суддів», суд зазначає, що відповідно до змісту виданих у справі №753/22586/14 виконавчих листів (факт видачі яких підтверджено в ході судового розгляду даної справи), судове рішення в справі ухвалено 07 травня 2015 року, тобто до дати звільнення судді ОСОБА_4 із займаної посади.
Також стосовно того, що суддя Набудович І.О., за підписом якої видано виконавчі листи в справі №753/22586/14, звільнена рішенням Вищої ради правосуддя від 26 червня 2018 року №2055/0/15-18, суд враховує, що вищезазначені виконавчі листи видані 08 червня 2016 року, тобто за два роки до такого звільнення, що підтверджує наявність повноважень у вказаної судді станом на дату їх видачі.
При цьому, факт подальшого звільнення судді із посади не призводить до визнання недійсними або не скасовує ухвалених ним рішень, адже на час постановлення судових рішень суддя був наділений повноваженнями на здійснення правосуддя, а рішення мали статус офіційних, та підлягають їх обов'язковому виконанню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з критеріїв, визначених частиною 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при прийнятті постанов про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2020 року приватний виконавець діяв з урахуванням всіх обставин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак відсутні підстави для скасування таких постанов в судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук