ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
30 червня 2021 року м. Київ№ 640/6013/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ990/1762АВ/ТД/ФС- 358 від 07.05.2019.
Ухвалою від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Представником відповідача подано до матеріалів справи письмове клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
В судовому засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечила, посилаючись при цьому на те, що її довіритель про оскаржувану постанову дізнався за допомогою застосунку «Дія» 23.12.2020.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як підтверджується наданою відповідачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0406003872668, оскаржувану постанову позивачем отримано 10.05.2019, хоча до суду з даним позовом позивач звернулась лише в березні 2021 року.
Посилання представника позивача на те, що її довіритель про оскаржувану постанову дізнався за допомогою застосунку «Дія» 23.12.2020, судом відхиляються, адже в матеріалах справи відсутній вирок суду / постанова про закриття кримінального провадження, яким б певну особу було визнано винною у вчиненні злочину щодо підроблення офіційного документу. До того ж, позивач на власний розсуд не скористалась правом на звернення до правоохоронного органу з заявою про вчинення злочину щодо підроблення поштового відправлення №0406003872668.
В контексті моменту, коли позивач повинна була дізнатись про існування оскаржуваної постанови, суд приймає до уваги те, що самим позивачем до матеріалів справи долучено копію направлення від 15.04.2019 на проведення інспекційного відвідування, яке згідно розписки позивача на цьому ж направлені, було нею отримано 15.04.2019. Оскільки оскаржувана постанова винесена за результатами проведення інспекційного відвідування, про яке позивачу було відомо, суд вважає, що позивач повинна була дізнатись про винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 07.05.2019 ще в 2019 році, натомість позивачем такий дій на власний розсуд вчинено не було.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
Враховуючи те, що про порушене право позивач дізналась в травні 2019 року, суд приходить до висновку, що звернення до суду з даними позовними вимогами в березні 2021 року відбулось поза межами встановленого шестимісячного строку.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За змістом ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим позов належить залишити без розгляду.
Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд.
Суддя П.О. Григорович