ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2021 року м. Київ № 640/21265/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 05.09.2018, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько Миколою Миколайовичем в межах виконавчого провадження №57153072, якою з ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду в сумі 150404,17 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву. Судом ухвалено здійснювати судовий розгляд справи без проведення судового засідання з урахуванням карантинних заходів запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Сторони заперечень з цього приводу не висловили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем добровільно на виконання рішення суду сплачено 989.000,00 грн., поза межами процедури примусового стягнення, а оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження №57153072 та до моменту повернення виконавчого документа виконавець не стягнув у примусовому порядку суму коштів зазначених у виконавчому листі, підстави для стягнення основної винагороди відсутні.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 05.09.2018 Закон України "Про виконавче провадження" визначав, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Також відповідач зазначив, що у зв'язку з вчиненням дій щодо примусового виконання рішення суду, а саме арешту коштів та майна боржника, опису майна боржника, призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, направлення заявки на реалізацію арештованого майна, боржником добровільно сплачено на користь стягувача борг в розмірі 989.000,00 грн.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.07.2017 у справі №754/653116-ц: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Преміум" суму заборгованості за кредитним договором №8/КЛ/13 від 26.04.2013 в розмірі 1.507.061,26 грн. та судовий збір в розмірі 24.555,92 грн.
З метою примусового виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва видано виконавчий лист від 22.08.2018 №754/6531/16-ц.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 22.08.2018 №754/6531/16-ц прийнято постанову від 05.09.2018 про відкриття виконавчого провадження №57153072, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження.
Приватним виконавцем 05.09.2018 прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 150.404,17 грн. та постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1.654.445,93 грн.
12.09.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. прийнято постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №57153072, 21.09.2018 - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, 24.09.2018 направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про визначення вартості майна боржника №931 та висновок про вартість майна боржника від 24.09.2018.
Приватним виконавцем направлено до ДП "Сетам" заявку на реалізацію арештованого майна від 04.10.2018 №965.
16.11.2018 приватним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57153072 на підставі пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. прийнято постанову від 26.06.2019 про поновлення вчинення виконавчих дій.
04.10.2019 Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Солоньку М.М. подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. 04.10.2019 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу якою встановлено, що в ході примусового виконання рішення, боржником сплачено напряму на користь стягувача борг у розмірі 989.000,00 грн., залишок боргу за виконавчим документом складає 515.041,76грн.
Позивач вважаючи протиправною постанову від 05.09.2018 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 150.404.17 грн. звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній час прийняття оскаржуваної постанови) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Як установлено судом приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 22.08.2018 №754/6531/16-ц прийнято постанову від 05.09.2018 про відкриття виконавчого провадження №57153072, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 150.404,17 грн.
Частиною сьомою статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII встановлено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
05.09.20218 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з боржника 150.404,17 грн., що не перевищу 10% від суми 1.507.061,26 грн., яка підлягала стягненню за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Києва від 22.08.2018 №754/6531/16-ц.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Судом зазначалось, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. прийнято постанову від 04.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. При цьому розмір основної винагороди, яка підлягала сплаті визначено постановою від 05.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки боржником добровільно сплачено суму заборгованості в розмірі 989.000,00 грн., відповідачем не здійснювалось списання коштів чи реалізація арештованого майна, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця відсутні.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII (набрав чинності 28.08.2018), у частині другій статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, передбаченого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів".
Отже, станом на час відкриття виконавчого провадження та оскаржуваної постанови від 05.09.2018 частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" не визначала розмір виконавчого збору (основної винагороди) від суми фактичного стягнення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду (наприклад, постанова Верховного Суду від 31.05.2021 справа №160/7321/19, від 02.06.2021 №1604481/20) системний аналіз наведених правових норм свідчить, що стягнення основної винагороди приватного виконавця пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Тобто фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
На думку суду, помилковими є доводи позивача про елегантність постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 до спірних відносин, оскільки в наведеній справі надавалось тлумачення частині другій статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції до 28.08.2018. Водночас у справі, яка розглядається, спірні відносини виникли 05.09.2018.
З огляду на встановлені обставини, наведене правове регулювання та практику Верховного Суду, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько М.М. від 05.09.2018 у виконавчому провадженні 57153072 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 150.404,17 грн., оскільки винагорода в оскаржуваній постанові відповідає вимогам частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Щодо строків звернення до суду, то позивач в позовній заяві зазначив, що про оскаржувану постанову дізнався 02.09.2020 після ознайомлення представника з матеріалами виконавчого провадження. Оскільки постанова від 05.09.2018 про стягнення з боржника основаної винагороди, повернулась відправнику у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови до суду не надано, водночас позовна заява зареєстрована 08.09.2020, суд доходить висновку про дотримання позивачем десятиденного строку звернення до суду.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1504,04 грн. (квитанції від 07.09.2020 № 0.0.1826788977.1 від 23.09.2020 №0.0.1846635411.1).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович (місцезнаходження: 03035, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, будинок 2, офіс 401).
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судові рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець