ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/784
13:53
17 червня 2021 року м. Київ № 640/29178/20
за позовомОСОБА_1
до 3-я особаКабінету Міністрів України Міністерство охорони здоров'я України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань
судді Я.І.Добрянська, А.Б.Федорчук
Секретар І.В.Галаган
Представники:
Від позивача: не з'яв.;
Від відповідача: Бєльський-Панасюк О.О.
Від 3-ї особи: Самборський В.О.
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про:
визнання неправомірними дії відповідача щодо введення так званого "карантину вихідного дня" та прийняття постанови від 11.11.2020 року № 1100 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641";
визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 року № 1100 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641";
стягнення з Кабінету Міністрів України компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
В судовому засіданні 17.06.2021 р. оголошено резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення присутніх учасників, суд, -
22.07.2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з п. 1 якої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020 р. термін дії карантину продовжувався.
11.11.2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1100 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641", згідно з якою затверджено Зміни, а саме:
1. У пункті 1 слова "Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони)" замінити словом "України".
2. Пункти 2-9 виключити.
3. Пункт 10 доповнити підпунктами 6-20 такого змісту:
"6) проведення масових (культурних, у тому числі концертів, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних тощо) заходів за участю більш як 20 осіб (у разі проведення заходів з кількістю учасників до 20 осіб організатор забезпечує дотримання між учасниками фізичної дистанції не менш як 1,5 метра), крім проведення офіційних спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, та матчів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів без глядачів за умови дотримання учасниками таких заходів відповідних санітарних і протиепідемічних заходів та здійснення обов'язкового щоденного контролю за станом здоров'я учасників;
7) діяльність кінотеатрів та театрів з наповненістю кінозалів або залів понад 50 відсотків місць у кожному окремому кінозалі або залі;
8) діяльність музеїв, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку 1 особа на 20 кв. метрів приміщення;
9) здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно;
10) проведення дискотек, робота розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо) з організацією дозвілля;
11) робота після 22-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос;
12) розміщення відвідувачів у закладах громадського харчування на відстані меншій, ніж 2 метри між місцями для сидіння за сусідніми столиками та більш як чотири особи за одним столом (без урахування дітей віком до 18 років), за умови, що відвідувачі заходять до закладу і пересуваються по ньому з вдягненими засобами індивідуального захисту органів дихання, що прикривають ніс і рот (крім часу сидіння за столом для приймання їжі та/або напоїв);
13) діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, в яких:
не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту органів дихання (захисні маски або респіратори) та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни);
14) діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також санаторно-курортних закладів та стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики);
15) відвідування закладів освіти здобувачами освіти групами кількістю більш як 20 осіб, крім закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної та спеціалізованої мистецької освіти;
16) відвідування закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної, спортивної та спеціалізованої мистецької освіти у разі, коли на самоізоляції через контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19 перебуває більш як 50 відсотків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти;
17) проведення закладами охорони здоров'я планових заходів з госпіталізації, крім:
надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів;
надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим;
надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров'я пацієнтам з онкологічними захворюваннями;
надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах;
надання планової медичної допомоги закладам охорони здоров'я національного рівня, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;
проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров'я людей;
18) діяльність спортивних залів, фітнес-центрів, які не забезпечують можливість обмежити кількість відвідувачів у залі з розрахунку 1 особа на 20 кв. метрів приміщення;
19) відвідування пунктів (місць) тимчасового тримання осіб, пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктів тимчасового розміщення біженців, крім осіб, які надають правову допомогу особам, які перебувають в таких пунктах;
20) відвідування сторонніми особами (крім законних представників, членів сім'ї, родичів за умови дотримання всіх протиепідемічних заходів, не частіше ніж один раз на тиждень) установ і закладів соціального захисту, в яких тимчасово або постійно проживають/перебувають громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю, особи із стійкими інтелектуальними або психічними порушеннями, установ і закладів, що надають соціальні послуги сім'ям/особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, крім установ і закладів, які надають соціальні послуги екстрено (кризово).
На вході до передбачених цим пунктом закладів, місць проведення заходу, де встановлено обмеження щодо максимальної кількості осіб залежно від площі, розміщуються інформаційні матеріали із зазначенням можливої максимальної кількості відвідувачів.".
4. Пункти 11-14 виключити.
5. Пункт 15 викласти в такій редакції:
"15. Додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. забороняється:
1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос;
2) приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах;
3) приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності;
4) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами;
провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;
торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень;
5) діяльність закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб'єктів господарювання, пов'язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом;
6) приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів.".
6. Пункт 16 виключити.
7. Пункт 39 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
"визначення часу (не менше двох годин) пріоритетного прийому громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;".
У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим.
8. Друге речення абзацу першого пункту 40 після слів і цифр "встановити початок роботи о 10-й годині або більш пізній час" доповнити словами і цифрами "та час пріоритетного обслуговування з 10-ї до 12-ї години або з більш пізнього часу протягом двох годин громадян похилого віку та осіб з інвалідністю".
9. Пункт 43 викласти в такій редакції:
"43. Установити початок робочого часу в органах виконавчої влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування о 8-й годині.".
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати з таких підстав.
Позивач вважає протиправними дії щодо прийняття постанови, адже вони грубо порушують права, свободи та законні інтереси громадян, які гарантовані Конституцією України, а також завдають позивачу значних моральних страждань, що негативним чином відобразилося на його здоров'ї, способі життя, створило безліч незручностей та перешкод.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята на порушення ст. 19, 64 Конституції України, згідно з якою, зокрема, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
На думку позивача, запровадження більш жорсткий обмежень у вихідні дні має значні негативні наслідки для економіки і не має нічого спільного з боротьбою з інфекційними захворюваннями.
Вказані дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди, що має бути відшкодована в порядку ст. 1167 ЦК України.
Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що дія оскаржуваної постанови тривала з 14.11.2020 р. по 30.11.2020 р., і станом на час розгляду справи по суті постанова вже не чинна.
Відповідач зазначає, що першочерговим завданням держави є захист життя та здоров'я громадян, збереження економічної безпеки, що зумовлює вжиття заходів, спрямованих на уникнення тяжких наслідків як для кожної окремої людини, так і для країни в цілому.
Забезпечення реалізації вищезазначених прав здійснюється державою через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які, в свою чергу зобов'язані діяти відповідно до положень статті 19 Конституції України.
Спеціальним нормативно-правовим актом стосовно спірних правовідносин є Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, який визначає засади діяльності органів державної влади, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їй спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до положень ст. 29 Закону № 1645-ІІІ та ст. 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо встановлення, відміни карантину, а також встановлення обмежувальних заходів на території поширення інфекційних хвороб та уражень людей.
Згідно із частинами четвертою та шостою ст. 29 Закону № 1645-ІІІ (яка була чинною, в тому числі, станом на дату прийняття оскаржуваних постанов) у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.
Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Позовна заява не містить обґрунтування порушення прав позивача кожним із підпунктів пункту 15 оскаржуваної постанови.
Окремо відповідач наголосив, що доводи позивача у частині наявності в положеннях оскаржуваної постанови ознак дискримінації є необґрунтованими, оскільки передумовами для введення тимчасових обмежень є вкрай швидке розповсюдження особливо небезпечної інфекційної хвороби, що зумовлює необхідність аналізу та ведення відповідних заходів реагування у життєдіяльності суспільства з метою встановлення поширенню.
Оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України та згідно з передбаченою процедурою.
3-я особа - Міністерство охорони здоров'я України - проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.
3-я особа зазначає, що 29.02.2020 р. було зафіксовано першу підозру на зараження громадянина коронавірусом COVID-19 в Україні.
10.03.2020 р. відбулось позачергове засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, на якій було обговорено стан забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення України та заходів стосовно стабілізації епідемічної ситуації, спричиненої коронавірусом COVID-19.
11.03.2020 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на територій України коронавірусу COVID-19" та запроваджено карантин на всій території України з наступним його посиленням.
До постанови №211 вносились зміни, які були покликані змінами епідемічної ситуації на території України впродовж дії карантину.
Наведене свідчить, що Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідного епідемічної ситуації в Україні поетапно вживаються заходи спрямовані спочатку на попередження поширення COVID-19, а згодом - на запобіганню його поширенню та подолання.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення присутніх учасників, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Згідно зі змістом оскаржуваної постанови від 11.11.2020 року № 1100 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641" нею запроваджено посилені протиепідемічні заходи на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що включають, зокрема, обмеження проведення масових заходів, роботи громадських установ, закладів громадського харчування, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень, тощо.
Тобто, на ОСОБА_1 як і на будь-якого громадянина України, поширювалася дія оскаржуваної постанови, і він є належним позивачем у справі.
Також суд зазначає, що позов подано 21.11.2020 р., під час її дії, тому факт звернення терміну дії постанови станом на час розгляду справи по суті не впливає на розгляд справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно зі змістом позову позивач зазначає лише положення Конституції України як такі, на порушення яких, на його думку, прийнято оскаржувану постанову, тоді як посилання на порушення будь-яких інших актів законодавства відсутнє.
В той же час розгляд питання про конституційність постанов Кабінету Міністрів України до повноважень адміністративного суду не відноситься, тоді як відноситься до компетенції Конституційного Суду України згідно зі ст. 150 Конституції України.
За таких обставин у суду відсутні підстави для надання оцінки посиланням позивача на невідповідність Конституції України оскаржуваної постанови.
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та, відповідно, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 року № 1100 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641" прийняті відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. № 1645-III.
Згідно з вказаною статтею карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
В даному випадку оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України в межах встановлених повноважень, в порядку
Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 641, до якої оскаржуваною постановою внесено зміни, протиправною та нечинною не визнавалася.
Суд зазначає, що предметом оскарження у Конституційному Суді України були окремі положення постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 року № 392, і рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі пункту 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.
Таким чином, жодних обов'язкових висновків щодо відповідності Конституції України вказаної постанови це рішення не містить.
Окремо щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає, що позивачем у позові наведено лише загальне посилання на завдання йому моральної шкоди, тоді як жодної конкретизації позовні вимоги в цій частині не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог в даному випадку.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 264, 295 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.В. Головань
Судді Я.І.Добрянська
А.Ф.Федорчук
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 13.07.2021 р.