Справа № 357/10532/20
2-др/357/127/21
Категорія
іменем України
15 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Телющенко Павла Петровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, -
02 липня 2021 року судом отримано від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Телющенко Павла Петровича заяву про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, мотивуючи тим, що 29.06.2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. 05.02.2021 року між ОСОБА_1 та АО «Акторіс» було укладено договорі № 05/02/21 про надання правової допомоги. Також, 05.02.2021 року між АО «Акторіс» та ОСОБА_1 . Додатком до Договору про надання правової допомоги № 05/02/21 від 05.02.2021 року, пунктом 2 Додатку сторони обумовили, що ОСОБА_1 доручає Об'єднанню здійснити представництво захист його інтересів в Білоцерківському міськрайонному суду Київської області при розгляді справим № 357/10532/20. Пунктами 2, 3 Додатку до Договору про надання правничої допомоги, сторони визначили вартість послуг Об'єднання. Згідно пункту 5 Додатку сторони встановили наступний порядок оплати: Оплата надання послуг здійснюється протягом 2-х календарних днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Гонорар успіху сплачується Клієнтом протягом 20-ти календарних днів з дати винесення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення у справі № 357/10532/20 про відмову в задоволенні позовних вимог. 30.06.2021 року між ОСОБА_1 та АО «Акторіс» було підписано Акт приймання-передачі правової допомоги. Відповідно до даного акту сторони визначили, що вартість наданої правової допомоги згідно Додатку від 05.02.2021 року до Договору про надання правової допомоги становить 30 000 гривень. Вказана сума складається з безпосередніх витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. та гонорару успіху в розмірі 15 000 грн. Просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 02.07.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.
Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 05.07.2021 року.
Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Сторони в судове засідання не викликалися.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно було відмовлено.
Зазначене судове рішення не набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).
Встановлено, що як відзиві на позовну заяву, так і в судовому засіданні 29.06.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Телющенко П.П., до закінчення розгляду справи по суті, наголошував суд про те, що до суду в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України останнім буде надано суду підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_1 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, детальний розрахунок та вартість таких витрат.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат була отримана судом 02.07.2021 року, що підтверджується відповідним штампом суду, тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду ( 29 червня 2021 року ухвалено рішення, п'ять днів для подачі відповідної заяви ).
Отже, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Проте, ця обставина сама по собі не може свідчити про те, що відповідач не може взагалі звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, оскільки згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Судові витрати понесені відповідачем ОСОБА_1 підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором № 05/02/21 про надання правової допомоги від 05.02.2021 року; Додатком до договору про надання правової допомоги № 005/02/21 від 05 лютого 2021 року, укладеного 05.02.2021 року; акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 05/02/21 від 05 лютого 2021 року, укладений 30 червня 2021 року; дублікат квитанції № 0.0.2181808088.1 від 01.07.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив АО «Акторіс» 15 000 грн., згідно Договору № 05/02/2021 ( оплата правової допомоги ).
Так, 05.02.2021 року між АО «Акторіс» та ОСОБА_1 . Додатком до Договору про надання правової допомоги № 05/02/21 від 05.02.2021 року, пунктом 2 Додатку сторони обумовили, що ОСОБА_1 доручає Об'єднанню здійснити представництво захист його інтересів в Білоцерківському міськрайонному суду Київської області при розгляді справим № 357/10532/20.
Пунктами 2, 3 Додатку до Договору про надання правничої допомоги, сторони визначили вартість послуг Об'єднання.
Згідно пункту 4 Додатку сторони встановили наступний порядок оплати: Оплата надання послуг здійснюється протягом 2-х календарних днів з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг ( п. 4.1 ); Гонорар успіху сплачується Клієнтом протягом 20-ти календарних днів з дати винесення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення у справі № 357/10532/20 про відмову в задоволенні позовних вимог ( п. 4.2 ).
30.06.2021 року між ОСОБА_1 та АО «Акторіс» було підписано Акт приймання-передачі правової допомоги.
Відповідно до даного акту сторони визначили, що вартість наданої правової допомоги згідно Додатку від 05.02.2021 року до Договору про надання правової допомоги становить 30 000 гривень. Вказана сума складається з безпосередніх витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. та гонорару успіху в розмірі 15 000 грн.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону N 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 ГПК України, і вимога ПрАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн. передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн. що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
Аналогічний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19.
Відповідно до вказаної позиції ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого Договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов'язанням, яке відповідає статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Окрім цього, судом враховано, що визначаючи розмір гонорару успіху ОСОБА_1 та АО «Акторіс» виходили зі значення даної справи для ОСОБА_1 , яка має важливе значення для нього з огляду на заявлені позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на відмову в задоволенні позову по даній справі, дійсно підлягають стягненню з позивача ОСОБА_2 .
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.
Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20.
В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Такий же правовий висновок містяться і постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати впливає також із практики Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ ), яка є обов'язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.
«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження в Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»( див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», п. 97 ).
Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).
«96. Суд зазначає, що хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов'язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов'язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан ОСОБА_5 представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» ( див. рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветіта та Ісрафілов проти Азербайджану», заява № 37083/03, п.106 ).
При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.
Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов'язку. Відповідно, якщо договірний обов'язок щодо оплати наявний, то такого обов'язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.
Отже, відсутність підтверджень сплати гонорару успіху в розмірі 15 000 грн., не є підставою для відмови враховуючи вищенаведене.
До того ж, Гонорар успіху сплачується Клієнтом протягом 20-ти календарних днів з дати винесення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення у справі № 357/10532/20 про відмову в задоволенні позовних вимог, що узгоджено сторонами у Додатку до договору про надання правової допомоги № 005/02/21 від 05 лютого 2021 року ( п. 4.2 ).
До заяви про ухвалення додаткового рішення було додано фіскальні чеки про направлення учасникам справ даної заяви про ухвалення додаткового рішення для ознайомлення ( дата направлення - 02.07.2021 року ).
Під-час розгляду справи від учасників справи так і безпосередньо від позивача заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу на адресу суду не надходило, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Така правова позиція міститься в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на відмову позивачу у задоволені вимог, дійсно підлягають стягненню з позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 133, 137, 141, 247, 263, 264, 270, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Телющенко Павла Петровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 ( тридцять тисяч ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович ( адреса місцезнаходження: 02000, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7 ).
Повний текст додаткового рішення складено 15 липня 2021 року.
Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов