ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/11300/21
За заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс"
про визнання недійсним рішення Спостережної ради №26/2019 від 23.04.2019 та договору іпотеки від 24.04.2019, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін не викликались
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Аверс" про визнання недійсним рішення та договору іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просить:
- визнати недійсним рішення Спостережної ради Акціонерного товариства "Фінансова компанія "АВЕРС" оформлене протоколом №26/2019 від 23.04.2019 року;
- визнати недійсним договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. від 24.04.2019 року та зареєстрований в реєстрі за №3364;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31337750 від 24.04.2019 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31337843 від 24.04.2019 року.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій, зокрема, просить:
- накласти арешт на нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень №300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження нерухомого майна;
- заборони усім суб'єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень №300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 127597180000, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що останньому належить 6,3% акцій відповідача. Разом з цим, в період квітня 2019 року позивач не приймав участі в загальних зборах, жодних повідомлень про скликання зборів акціонерів не отримував, проте незважаючи на зазначене, позивачу стало відомо, що 23.04.2019 спостережною радою відповідача було прийнято рішення оформлене протоколом за №26/2019 від 23.04.2019. Позивач зазначає, що останньому у подальшому стало відомо про укладення між відповідачем та ОСОБА_2 договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О.А. 24.04.2019 та зареєстрованого в реєстрі за №3364. За вищевказаним Договором в іпотеку передано нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належне відповідачу на праві власності.
Як зазначає заявник, враховуючи відсутність рішення Загальних зборів акціонерів відповідача про надання згоди на укладення правочину, спірним рішенням спостережної ради товариства під час укладення Договору іпотеки, перевищено повноваження визначені Статутом Товариства та чинним законодавством України.
За доводами позивача, відповідачем після прийняття оскаржуваного Рішення Наглядової раді не було вжито будь-яких дій направлених на визнання недійсним спірного Договору, тобто, відповідач ухиляється від свого обов'язку здійснювати захист прав акціонерів товариства через відповідні органи управління.
За твердженнями заявника у нього є всі підстави вважати, що вищевказаний об'єкт нерухомості може бути відчужений на користь третіх осіб, що в свою чергу унеможливить виконання рішення по даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення за №1 по №44 (група приміщень №300) (літ.А) загальною площею 350,6 м2, що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження нерухомого майна та заборони будь - яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь - які реєстраційні дії з приводу майна, суд зазначає, що заявником не надано жодних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, посилання заявника те, що існує гіпотетична можливість подальшого відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, не є достатньою правовою підставою для висновку суду, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь - яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь - які реєстраційні дії з приводу майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому судом враховано, що правомірність заявлених позивачем вимог належить встановлювати безпосередньо під час вирішення спору, оскільки зазначені позивачем обставини входять до предмету доказування а відтак, такі обставини не можуть бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову.
Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Окрім цього, суд зазначає, що заявником вказано, що нежилі приміщення №1 по №44 (група приміщень № 300) (літ.А) загальною площею 350, 6 квадратних метрів, що знаходяться по АДРЕСА_1 належать відповідачу на праві власності, а не заявнику.
Беручи до уваги те, що в матеріалах заяви відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, всупереч наведених вимог закону, позивач в обґрунтування поданої ним заяви не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що не забезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Усатенко