вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
15.07.2021м. ДніпроСправа № 904/2218/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Страх В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Цицуренка Сергія Юрійовича (с. Грабинівка, Полтавський район, Полтавська область)
до ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 16/8 від 01.09.2020 в сумі 139 928 грн. 10 коп. Суддя Фещенко Ю.В.
Фізична особа-підприємець Цицуренко Сергій Юрійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 16/8 від 01.09.2020 у сумі 139 928 грн. 10 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу у розмірі 139 928 грн. 10 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №16/8 від 01.09.2020 в частині повної та своєчасної сплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 139 928 грн. 10 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 12.03.2021, керуючись положеннями абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у Територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг "Віза" Виконавчого комітету Криворізької міської ради в Саксаганському районі витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
Від Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради засобами електронного зв'язку надійшов лист (вх. суду № 15235/21 від 26.03.2021), відповідно до якого, за відомостями, що містяться у реєстрі територіальної громади, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Виконкому Криворізької міської ради Департаменту адміністративних послуг надійшов лист (вх. суду № 1555/21 від 29.03.2021), в якому було повідомлено суд про те, що ухвала суду від 12.03.2021 про витребування інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 направлена за належністю для розгляду.
Від Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради надійшов лист (вх. суду № 23174/21 від 12.05.2021), зміст якого аналогічний тому, що надійшов до суду раніше засобами електронного зв'язку (вх. суду № 15235/21 від 26.03.2021).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 2070/21 від 23.04.2021), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що між Фізичною особою-підприємцем Цицуренком Сергієм Юрійовичем та ОСОБА_1 ніколи не укладались та не підписувались жодні договори, у тому числі договір № 16/8 від 01.09.2020, видаткова накладна та/або специфікація чи рахунок, які долучені до позовної заяви; товар відповідно до накладної відповідач не отримував, у зв'язку з чим відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи вказаних документів, проведення якої відповідач просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення вказаної експертизи відповідач просить суд поставити таке питання: чи виконано підпис на договорі № 16/8 від 01.09.2020, специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору № 16/8 від 01.09.2020, видатковій накладній № 733 від 03.09.2020 від імені Фізичної особи - підприємця Безклінської Євгенії Анатоліївни, цією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису?
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано клопотання про витребування доказів від позивача, а саме: договору №16/8 від 01.09.2020; специфікації №1 від 01.09.2020 до договору № 16/8 від 01.09.2020; видаткової накладної № 733 від 03.09.2020.
Судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу позивача, в якому містився відзив на позовну заяву через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 5000024468389 та з'ясовано, що вказане відправлення знаходиться у точці видачі/доставки з 11.05.2021 (а.с.57).
У зв'язку з нетриманням позивачем відзиву на позовну заяву, останній позбавлений можливості надати пояснення щодо викладених у відзиві обставин.
Враховуючи вказане, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та правильного вирішення спору, ухвалою суду від 24.05.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.06.2021.
У підготовче засідання 22.06.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.
Судом відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про день, час та місце розгляду справи.
Судом також відзначено, що відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Враховуючи вказане, а також повідомлені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, суд вважає за доцільне витребувати у позивача оригінали таких документів: договору №16/8 від 01.09.2020; специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору №16/8 від 01.09.2020; видаткової накладної № 733 від 03.09.2020.
Так, ухвалою суду від 22.06.2021 підготовче засідання було відкладено на 15.07.2021 та витребувано у позивача в строк до початку підготовчого засідання 15.07.2021 оригінали таких документів:
- договору №16/8 від 01.09.2020;
- специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору №16/8 від 01.09.2020;
- видаткової накладної № 733 від 03.09.2020.
У підготовче засідання 15.07.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.
Про день час та місце розгляду справи в розумінні Господарського процесуального кодексу України позивач був повідомлений належним чином, оскільки:
- поштове відправлення з ухвалою суду від 22.06.2021, надіслане на офіційну адресу Фізичної особи-підприємця Цицуренка Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 (а.с.26)) за № 4930015875196, повернуто до суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою";
- поштове відправлення з ухвалою суду від 22.06.2021, надіслане на адресу, вказану самим позивачем у позовній заяві, як адреса для листування (36000, м. Полтава, вулиця Котляревського, будинок 3, офіс 105 (а.с.21)) за № 4930015875188, також повернуто до суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою";
- відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 22.06.2021 вважається врученою позивачу 01.07.2021 (а.с.65-70).
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Суд звертає увагу на те, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку ухвалою суду від 22.06.2021 явка у підготовче засідання 15.07.2021 була визнана обов'язковою.
Більше того, позивачем не надані витребувані судом документи в строк, що було встановлено судом; клопотань про продовження вказаного строку до суду від позивача також не надходило.
При цьому, будь яких пояснень з приводу вказаних обставин позивач не надав; з'ясування обставин щодо правової позиції позивача, враховуючи вказані вище обставини, не є можливим через нез'явлення представника позивача у підготовче судове засідання 15.07.2021, яке є повторним.
В той же час, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
До вказаного висновку суд прийшов з огляду на наступне:
- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
- в даному випадку неявка у судове засіданні є повторною (представник позивача не з'явився у судове засідання 22.06.2021).
У судовому засіданні 15.07.2021 представник відповідача просив суд залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на те, що розгляд даної справи вже відкладався, у зв'язку з нез'явленням представника позивача у підготовче засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначив позивач, 01.09.2020 між Фізичною особою - підприємцем Цицуренком Сергієм Юрійовичем (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Безклінською Євгенією Анатоліївною (далі - відповідач) було укладено договір поставки №16/8 (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
З матеріалів справи вбачається, що Фізичною особою - підприємцем Безклінською Євгенією Анатоліївною було припинено підприємницьку діяльність, про що 10.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості (а.с.25).
Щодо припинення Фізичною особою - підприємцем Безклінською Євгенією Анатоліївною своєї підприємницької діяльності, суд зазначає таке.
Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2020 відповідачем припинено господарську діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути заборгованість за договорами, укладеними у спрощений спосіб між ним та Фізичною особою-підприємцем Макаровим Михайлом Олександровичем, який в подальшому втратив статус підприємця, отже спірні правовідносини виникли між двома суб'єктами господарської діяльності, тобто виникли із господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) та від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
Таким чином, належним відповідачем у даній справі є - ОСОБА_1 ; справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
В процесі розгляд справи відповідач заперечував факт укладення договору поставки №16/8 від 01.09.2020, факт підписання специфікації та видаткової накладної Безклінською Євгенією Анатоліївною.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що між Фізичною особою-підприємцем Цицуренком Сергієм Юрійовичем та ОСОБА_1 ніколи не укладались та не підписувались жодні договори, у тому числі договір № 16/8 від 01.09.2020, видаткова накладна та/або специфікація чи рахунок, які долучені до позовної заяви; товар відповідно до накладної відповідач не отримував, у зв'язку з чим відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи вказаних документів, проведення якої відповідач просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення вказаної експертизи відповідач просив суд поставити таке питання: чи виконано підпис на договорі № 16/8 від 01.09.2020, специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору № 16/8 від 01.09.2020, видатковій накладній № 733 від 03.09.2020 від імені Фізичної особи - підприємця Безклінської Євгенії Анатоліївни, цією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису?
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву відповідачем було подано клопотання про витребування доказів від позивача, а саме: договору №16/8 від 01.09.2020; специфікації №1 від 01.09.2020 до договору № 16/8 від 01.09.2020; видаткової накладної № 733 від 03.09.2020.
Враховуючи обставини справи в їх сукупності, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та правильного вирішення спору, ухвалою суду від 24.05.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.06.2021.
При цьому, у підготовчі засідання 22.06.2021 та 15.07.2021 представник позивача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив; витребувані судом документи позивач також не надав.
Так, ухвалою суду від 22.06.2021 підготовче засідання було відкладено на 15.07.2021 та витребувано у позивача в строк до початку підготовчого засідання 15.07.2021 оригінали таких документів:
- договору №16/8 від 01.09.2020;
- специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору №16/8 від 01.09.2020;
- видаткової накладної № 733 від 03.09.2020.
Суд наголошує, що вказані докази у даній справі мають вирішальне значення для встановлення факту господарських правовідносин, а також наявності підстав для стягнення заявленого до стягнення з відповідача боргу за договором. Враховуючи позицію відповідача, а також повідомлені ним у відзиві на позовну заяву обставини, дослідження оригіналів вказаних доказів є необхідним.
З цього приводу суд зазначає також наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В той же час слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з метою повного та всебічного дослідження та з'ясування обставин справи, господарським судом ухвалою суду від 22.06.2021 було витребувано у позивача - Фізичної особи-підприємця Цицуренка Сергія Юрійовича в строк до початку підготовчого засідання 15.07.2021 були витребувані оригінали таких документів: договору №16/8 від 01.09.2020; специфікації № 1 від 01.09.2020 до договору №16/8 від 01.09.2020; видаткової накладної № 733 від 03.09.2020. Однак, вказані документи надані позивачем не були, причини ненадання суду також не повідомлені.
Слід також зауважити, що відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відсутність у матеріалах даної справи доказів, які б підтверджували фактичні обставини справи, неповність матеріалів справи та суперечливість даних, повідомлених у позовній заяві позивачем та у відзиві на позовну заяві відповідачем, а також даних, що містяться у доданих до позовної заяви доказах (що описано вище), унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення.
Отже, недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
За таких обставин, неповність матеріалів справи, ненадання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).
Така обставина, як неподання доказів, може бути підставою для залишення позову без розгляду, якщо ці докази: 1) були витребуванні судом в установленому порядку, тобто ухвалою суду (частина 4 статті 81, частина 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України); 2) не подані без поважних причин або без повідомлення суд про причини; 3) необхідні для вирішення спору. Тому, залишаючи позов без розгляду з цієї підстави, суд в ухвалі повинен зазначати не лише про неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин (невиконання вимог ухвали суду), але й також обґрунтувати необхідність цих доказів для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Вказані обставини були описані судом вище.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Фізичної особи - підприємця Цицуренка Сергія Юрійовича без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Цицуренка Сергія Юрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки №16/8 від 01.09.2020 в сумі 139 928 грн. 10 коп. - залишити без розгляду.
Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Цицуренку Сергію Юрійовичу, що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 15.07.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15.07.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко