вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.07.2021м. ДніпроСправа № 904/75/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.
та представників:
від заявника (позивача): не з'явився;
від відповідача: Сандул В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (м. Київ)
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп.
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (далі - відповідач) заборгованість за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 556 243 грн. 20 коп. - основний борг;
- 126 420 грн. 91 коп. - пеня;
- 67 147 грн. 85 коп. - інфляційні втрати;
- 38 396 грн. 02 коп. - 3% річних.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 823 грн. 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт №SERV-04-2018 від 23.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг та, відповідно, наявністю боргу в загальній сумі 556 243 грн. 20 коп. (139 060,80 грн. + 417 182,40 грн. - додаткові послуги). За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 3.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 14.05.2019 в сумі 126 420 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 26.05.2018 по 30.12.2020 у сумі 67 147 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 30.12.2020 в сумі 38 396 грн. 02 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" 139 060 грн. 80 коп. основного боргу, 24 889 грн. 98 коп. пені, 22 642 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 11 753 грн. 49 коп. - 3% річних та 2 975 грн. 20 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 33413/21 від 07.07.2021), в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" на свою користь суму витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 27 426 грн. 58 коп.
Частиною 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, ухвалою суду від 07.07.2021 заяву позивача було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15.07.2021.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 34064/21 від 12.07.2021), в якій він просив суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 12.07.2021 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 15.07.2021 о 15:00 год. (зайнятістю залів судових засідань облаштованих відповідними технічними засобами).
Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом було додатково повідомлено учасників справи про день, час та місце розгляду вказаної заяви, шляхом направлення телефонограм, які отримані останніми - 09.07.2021 та залучені до матеріалів справи (а.с. 129 у томі 2).
Отже, суд відзначає, що позивач та відповідач про день, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, оскільки отримали телефонограми, що відповідно до частин 6, 9 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є належним повідомленням про день, час та місце судового засідання (постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/7819/18).
У судове засідання 15.07.2021 з'явився представник відповідача; представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом враховано, що позивач звертався до суду із клопотанням про участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції, що з технічних причин не було можливим, отже причину неявки представника позивача суд визнає поважною. Також, враховуючи викладення позиції позивача у відповідній заяві, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без участі представника позивача.
Отже, враховуючи скорочений строк на розгляд заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також достатність доказів для розгляду заяви позивача, суд вважає за доцільне провести розгляд заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, без участі представника позивача, оскільки така неявка відповідно до норм статті 244 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає такому розгляду.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (далі - відповідач) заборгованість за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп.
Також позивач просив суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 823 грн. 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2021 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" 139 060 грн. 80 коп. основного боргу, 24 889 грн. 98 коп. пені, 22 642 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 11 753 грн. 49 коп. - 3% річних та 2 975 грн. 20 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до вказаних положень, позивач звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат, у якій зазначив про те, що останнім на підтвердження понесених витрат надасть протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду оригінали та копії документів, які підтверджують, що правова допомога була фактично надана Адвокатським об'єднанням (а.с. 75-80 у томі 1).
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В подальшому, після ухвалення рішення по суті позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою, в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" на свою користь суму витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 27 426 грн. 58 коп.
З приводу вказаної заяви суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);
- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;
- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 між Адвокатським об'єднанням "КПМГ Право Україна" (далі - КПМГ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - компанія) був укладений Рамковий договір № 26-АА/2020 (далі - договір, а.с. 82-93 у томі 2) за умовами пункту 1.1. якого КПМГ зобов'язується надати компанії послуги з податкових та юридичних питань (далі - послуги).
Обсяг послуг по кожному окремому проекту буде узгоджуватися сторонами та закріплюватися в окремому документі. Кожен такий додатковий документ (далі - завдання) підписується сторонами (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору формат та/чи результати надання послуг (далі - результат послуг) визначається у завданні або запиті компанії.
Завданням № 3 до Рамкового договору про надання послуг № 26-АА/2020 (далі - Завдання) визначений зміст послуг, результату послуг, гонорар та строки надання послуг.
Так, згідно з розділом 1 Завдання КПМГ надасть компанії, зокрема, наступні послуги:
- послуга 1: підготовка та подання процесуальних документів, включаючи подання позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву (у разі необхідності);
- послуга 2: юридичний супровід в суді першої інстанції, зокрема: здійснення представництва компанії у суді першої інстанції, включаючи підготовку необхідних процесуальних документів (клопотань, заяв, додаткових пояснень, інших документів тощо), участь у слуханні справи та підготовка звіту за результатами судового розгляду; моніторинг видачі та отримання судового рішення.
У розділі 2 Завдання сторони погодили, що результатом надання послуг буде підготовка та подання процесуальних документів, а також вчинення інших дій та процедур, передбачених в розділі "Послуги" Завдання (далі - результат послуг).
Відповідно до пункту 3.4. договору КПМГ вважається таким, що надало послуги передбачені завданням запитом або (якщо застосовно) відповідним етапом у повному обсязі, в момент передання компанії результату послуг. Передачею результату послуг вважається направлення поштовим/кур'єрським відправленням або електронним листом, вручення особисто відповідного результату послуг.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що акт приймання-передачі послуг складається з метою відображення господарських операцій щодо надання послуг в бухгалтерському та податковому обліку.
06.07.2021 Адвокатським об'єднанням "КПМГ Право Україна" (далі - виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - замовник) був погоджений та підписаний акт приймання-передачі послуг, відповідно до умов якого останні своїми підписами підтверджують наступне:
1) виконавець надав, а замовник прийняв (послуги 1-2) у справі № 904/75/21 на підставі Завдання № 3 до Рамкового договору про надання професійної (правової) допомоги № 26-АА/2020, підписаного у місті Києві 27.07.2020 між виконавцем і замовником (далі - договір);
2) замовник погоджується, що якість послуг, наданих виконавцем, відповідає його вимогам та він не має жодних претензій щодо послуг, наданих виконавцем у відповідності з договором;
3) вартість наданих послуг за даним актом приймання-передачі послуг, за виключенням ПДВ, складає 22 855 грн. 48 коп. Додатково, 20% ПДВ складає 4 571 грн. 10 коп. Загальна сума послуг, наданих виконавцем замовнику за актом приймання-передачі послуг, включно з ПДВ, становить 27 426 грн. 58 коп. (а.с.112 у томі 2)
У пункті 4.1. договору визначено, що вартість послуг КПМГ за договором може бути фіксованою та/або визначатися виходячи з фактично витраченого часу та погодинних ставок спеціалістами КПМГ.
Згідно з пунктами 4.4., 4.5. договору компанія здійснить оплату послуг на підставі рахунків, виставлених КПМГ. Всі рахунки КПМГ підлягають оплаті протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх виставлення. Оплата здійснюється в гривнях.
Так, позивачем до поданої заяви додано копію рахунку UA-21392 від 06.07.2021, відповідно до якого гонорар за надання правової допомоги у справі № 904/75/21 згідно з пунктом 3.1. Завдання № 3 Рамкового договору № 26-АА/2020 про надання послуг (послуги 1-2) становить 27 426 грн. 58 коп. (а.с. 111 у томі 2).
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування суми судових витрат та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки вартість послуг з підготовки та подачі позовної заяви, відповіді на відзив, а також клопотань по справі не своєю вартістю не відповідає суті наданої послуги (є завищеною).
Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті від 06.07.2021, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.; в іншій частині, а саме: в частині стягнення 12 426 грн. 58 коп., суд відмовляє позивачу у відшкодуванні вказаної частини витрат. Отже, частина витрат професійну правничу допомогу у розмірі 12 426 грн. 58 коп. покладається на позивача.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп. покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 774 грн. 64 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (49074, м. Дніпро, вулиця Байкальська, будинок 9; ідентифікаційний код 40832205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (02098, м. Київ, вулиця Шумського Юрія, будинок 1А; ідентифікаційний код 38013718) 3 774 грн. 64 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення підписаний - 15.07.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко