проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" липня 2021 р. Справа № 913/526/20(913/714/20)
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В. ,
при секретарі судового засідання Стойки В.В.,
від представників сторін:
від позивача, Слюсар В.В., адвокат,
від відповідача, не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, за вх. №1304 Л/1 на рішення господарського суду Луганської області від "01" квітня 2021 р. (суддя Вінніков С.В.) у справі №913/526/20(913/714/20)
за позовом ТОВ "Свинець.", м.Лисичанськ, Луганська область,
до ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика", м. Дніпро,
про стягнення 34843722,99 грн.
у межах справи №913/526/20 Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Свинець.»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свинець.» (далі позивач, ТОВ «Свинець.») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 22.12.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (далі - відповідач, ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика») про стягнення заборгованості за договором від 28.11.2013 №28713 5/19-13 у сумі 16 125 421 грн 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
28.11.2013 між Приватним акціонерним товариством «Свинець» (далі - ПрАТ «Свинець») та ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» укладено договір поставки №28713 5/19-13 з додатковими угодами до нього (далі - договір), відповідно до якого ПрАТ «Свинець» передає у власність, а ТОВ «ДДЗ «Енергоавтоматика» приймає та оплачує свинець марок С1 та С2С (далі - товар) (п.1.1 договору).Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 по справі №913/526/20 ( 913/714/20) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський дослідний завод «Енергоавтоматика», вул.Базова, буд.2, м.Дніпро, 49127, ідентифікаційний код 04793055, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.», вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118, ідентифікаційний код 30615525, заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп., пеню в сумі 2 734 889 грн 60 коп., 30% річних у сумі 13 207 118 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 2 761 797 грн 80 коп., судовий збір у сумі 522 438 грн 40 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинець.», вул.Незалежності, буд.133, м.Лисичанськ Луганської області, 93118, ідентифікаційний код 30615525, в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача - UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у сумі 518 451 грн 84 коп.
У решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог, в частині їх задоволення.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський дослідний завод «Енергоавтоматика» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Наполягає, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, так як у відповідача відсутнє перед позивачем грошове зобов'язання за договором, оскільки пунктом 5.5. Договору визначено обов'язок виконання зобов'язання в натурі, шляхом повернення отриманого але своєчасно не оплаченого товару, що вказує на відсутність предмета спору по справі № 913/526/20 (913/714/20). Вважає, що суд першої інстанції не керувався належними та допустимими доказами оскільки використав документи на іноземній мові без їх належного перекладу українською та не витребував оригінали документів, копії яких знаходяться у справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу колегії суддів від 27.04.2021 р. справу передано на розгляд колегії суддів головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський дослідний завод «Енергоавтоматика» залишена без руху з підстав, зазначених в ухвалі.
Після усунення заявником апеляційної скарги недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський дослідний завод «Енергоавтоматика» на рішення господарського суду Луганської області від 01.04.2021 у справі № 913/526/10 (913/714/20).
09.06.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду засобами електронного зв'язку від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також клопотання про участь у справі представника позивача в режимі відеоконференції.
14.06.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що судом першої інстанції спір вирішено з врахуванням усіх обставин справи. На думку позивача, відповідач допускає вільне тлумачення норм матеріального права. Звертає увагу суду, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, а тому висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, збитків від інфляції та пені є обґрунтованим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 р. розгляд справи призначено на 13.07.2021 р.
У зв'язку з відпусткою судді Дучал Н.М. яка входила до складу постійної діючої колегії на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.06.2021 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу колегії суддів від 23.06.2021 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В., Гетьман Р.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 р. задоволено заяви представників позивача та відповідача про проведення судового засідання призначеного на 13.07.2021 в режимі відеоконференції.
06.07.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі засобами електронного зв'язку надійшли додаткові пояснення по справі в яких відповідач вважає, що договір поставки припинив свою дію, а постачання товару відбувалося поза умовами зазначеного договору, у зв'язку з чим рішення по справі підлягає скасуванню.
За своєю правовою суттю зазначені пояснення фактично є доповненнями до апеляційної скарги, так як відповідач ( заявник апеляційної скарги) посилається на підставу скасування рішення суду першої інстанції, яка не була ним зазначена у апеляційній скарзі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Частиною 2 ст.266 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
В даному випадку, вище зазначені доповнення відповідачем подані з порушенням строку, встановленого ч.1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявником апеляційної скарги не надано доказів надсилання цих доповнень (додаткових пояснень) позивачу по справі, у зв'язку з чим зазначені доповнення (додаткові пояснення) не враховуються та не оцінюються судом апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України.
08.07.2021 р. від заявника апеляційної скарги на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення по справі лінгвістичної експертизи на вирішення якої він просить поставити питання: яке значення має слово «срок» зафіксоване в другому реченні п.8.5. договору поставки № 28713 5/19-13 (в редакції додаткової угоди № 5 від 29.08.2014 р). та розміщення слів «Если в течении месяца до окончания».
У судове засідання, яке відбулося 13.07.2021 р. та проводилося за клопотанням сторін в режимі відеоконференції, з'явився представник позивача.
Представник позивача у судовому засідання проти задоволення клопотання про проведення експертизи заперечував та вважав подання такого клопотання представником відповідача зловживанням процесуальними правами.
Судовою колегією встановлено, що клопотання про призначення експертизи на адресу позивача по справі не надсилалося. Крім того, як зазначалося вище , заявник апеляційної скарги, в якості підстав для скасування рішення по справі не зазначав про те, що Договір поставки припинив свою дію. Навпаки наполягав, що відповідно до умов договору у нього відсутній обов'язок щодо оплати отриманої продукції. Посилання на припинення дії Договору поставки заявник апеляційної скарги виклав лише у додаткових поясненнях, які фактично є доповненням до апеляційної скарги, та які було подано до апеляційної інстанції в порушення термінів та порядку встановленому ст.266 Господарського процесуального кодексу України та судом апеляційної інстанції не оцінювалися.
У зв'язку з чим, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі лінгвістичної експертизи.
13.07.2021 від представників заявників апеляційної скарги засобами електронного зв'язку надійшли клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з їх зайнятістю у інших судових процесах.
Представник позивача проти відкладання розгляду справи заперечував. Вважав, що в даному випадку, враховуючи поведінку представників сторін під час розгляду справи у суді першої інстанції, має місце зловживання процесуальними правами.
Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання про відкладання розгляду справи у зв'язку з тим, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Крім того, відповідач не був позбавлений права скористатися послугами інших представників.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
28.11.2013 між Приватним акціонерним товариством «Свинець», правонаступником якого є ТОВ «Свинець.», (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровський дослідний завод «Енергоавтоматика» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №28713 5/19-13 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає і оплачує свинець марок С1, С2С (згідно ДОСТ 3778-98)РВ985R, РВ990R, РВ970R (згідно міжнародному стандарту ЄЕС EN12659:1999) і свинцево-сурм'янисті сплави марки PbSbl, 8AsSe , марки ССу4 (PbSb3, 5Sn0,5), марки ССу4 (PbSb2, 6Sn0,5), марки ССу3(PbSb4,5) (далі - товар) (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 02.03.2017 №8).
Відповідно до п.2.4 договору товар поставляється транспортом постачальника на склад покупця за адресою, вказаною в заявці покупця.
Документом, що свідчить про дату отримання товару і перехід права власності на товар до покупця, є видаткова накладна, підписана на складі покупця уповноваженими представниками сторін (п.2.5 договору).
Згідно з п.3.1 договору в редакції додаткових угод від 05.10.2015 №6 та від 02.03.2017 №8 ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони дійшли згоди, що ціна за 1 тону товару визначається за формулою:
3.1.1.Ц=((LME+сума премії) х міжбанківський курс грн./дол.США+ЦН+209 грн 00 коп.) х 1,2, де LME середній показник ціни свинцю на Лондонській біржі Металів (CASHSELLER&SETTLEMENT) за місяць, що передує місяцю відвантаження; Сума премії сума додаткових витрат постачальника на виробництво свинцю та свинцево-сурм'янистих марок вказаних в п.1.1 цього договору. Сума премії узгоджується сторонами щомісячно в специфікаціях (додатках), згідно п.2.3 договору; міжбанківський курс грн./дол.США на момент закриття торгової сесії на міжбанку за курсом продажу грн./дол.США за день, що передує даті відвантаження, опублікованих на сайті www.ud.ua, з двома знаками після коми; ЦН цільова надбавка=8 333 грн 33 коп. У випадку зміни кількості відвантаженого товару в поточному місяці на адресу покупця, сума ЦН підлягає коригуванню в наступному місяці відвантаження; 209 грн 00 коп. транспортні послуги без ПДВ. Дана сума вказана станом на момент підписання даної угоди до договору, у випадку зміни ринкової вартості на транспортні послуги, покупець має право погодитися на поточну вартість або організувати доставку товару власним автотранспортом; 1,2 ставка ПДВ 20%.
У відповідності до п.3.3 договору оплата за поставлений за цим договором товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в рахунку-фактурі.
Сторони домовились про обов'язковість підписання акту звірення взаємних платежів між сторонами за цим договором, за кожний місяць (п.3.6 договору в редакції додаткової угоди від 10.01.2014 №4).
Згідно з п.4.1 договору постачальник зобов'язаний у строк, зазначений в специфікаціях (додатках), надати товар покупцю, а покупець зобов'язаний провести загальний огляд і прийняти товар, якщо він відповідає пред'явленим вимогам.
Відповідно до п.8.5 договору в редакції додаткової угоди від 29.08.2014 №2 цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний рік.
18.10.2017 між сторонами у зв'язку з реорганізацією Приватного акціонерного товариства «Свинець» шляхом зміни організаційно-правової форми в Товариство з обмеженою відповідальністю «Свинець.» укладена додаткова угода №9, відповідно до якої усі права та обов'язки в рамках договору від 28.11.2013 №28713 5/19-13 перейшли до правонаступника ТОВ «Свинець.».
На виконання вказаних умов п.п.3.1, 4.1 договору між сторонами були підписані специфікації (а.с.42-51 т.1).
У відповідності до вказаних специфікацій позивач поставляв відповідачеві товар, який останній оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у сумі 16 125 421 грн 25 коп.
Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Як зазначалося вище, позовні вимоги судом першої інстанції задоволено частково.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи нижче викладене
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 28.11.2013 №28713 5/19-13 є договором поставки, до якого повинні застосовуватися відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Частиною першої статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 позивач у період з 15.11.2017 по 12.10.2018 поставив відповідачеві товар, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями видаткових накладних від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), товарно-транспортних накладних від 15.11.2017 №11151 (а.с.87-88 т.1), від 16.11.2017 №11161 (а.с.95-96 т.1), від 20.11.2017 №11203 (а.с.103-104 т.1), від 20.11.2017 (а.с.105-106 т.1), від 23.11.2017 №11234 (а.с.114-115 т.1), від 18.12.2017 №12183 (а.с.124-125 т.1), від 15.12.2017 №12191 (а.с.135-136 т.1), від 20.12.2017 №12204 (а.с.148-149 т.1), від 21.12.2017 №12212 (а.с.157-158 т.1), від 14.09.2018 №91404 (а.с.167-168 т.1), від 26.09.2018 №92604 (а.с.176-177 т.1), від 12.10.2018 №10122 (а.с.187-188 т.1), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.11.2017 №00700 (а.с.83-84 т.1), від 18.12.2017 №00796 (а.с.121-122 т.1), від 31.10.2018 №00549 (а.с.183-184), податкових накладних (а.с.90, 108, 118, 129, 141-142, 152, 162, 171, 180, 190 т.1) на загальну суму 16 125 421 грн 25 коп.
Судом першої інстанції також було встановлено, що у відповідності до умов п.3.3 договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 рахунки-фактури (а.с.86, 94, 102, 113, 123, 134, 147, 156, 166, 175, 186, т.1) надавались відповідачеві разом з передачею товару за видатковими накладними, про що також зазначено у відповідних товарно-транспортних накладних у графі «Супровідні документи на вантаж».
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за поставлений за цим договором товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаного в рахунку-фактурі.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинними документами, які підтверджують факт поставки, є належним чином оформлені видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна тощо.
Надані позивачем копії видаткових накладних від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 (а.с.85 т.1), від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 (а.с.93 т.1), від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 (а.с.101 т.1), від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 (а.с.112 т.1), від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 (а.с.120 т.1), від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 (а.с.133 т.1), від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 (а.с.146 т.1), від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 (а.с.155 т.1), від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 (а.с.165 т.1), від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 (а.с.174 т.1), від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 (а.с.185 т.1), товарно-транспортних накладних від 15.11.2017 №11151 (а.с.87-88 т.1), від 16.11.2017 №11161 (а.с.95-96 т.1), від 20.11.2017 №11203 (а.с.103-104 т.1), від 20.11.2017 (а.с.105-106 т.1), від 23.11.2017 №11234 (а.с.114-115 т.1), від 18.12.2017 №12183 (а.с.124-125 т.1), від 15.12.2017 №12191 (а.с.135-136 т.1), від 20.12.2017 №12204 (а.с.148-149 т.1), від 21.12.2017 №12212 (а.с.157-158 т.1), від 14.09.2018 №91404 (а.с.167-168 т.1), від 26.09.2018 №92604 (а.с.176-177 т.1), від 12.10.2018 №10122 (а.с.187-188 т.1), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.11.2017 №00700 (а.с.83-84 т.1), від 18.12.2017 №00796 (а.с.121-122 т.1), від 31.10.2018 №00549 (а.с.183-184) містять усі необхідні реквізити, що вимагаються законодавством для документів даного виду, зокрема, видаткові накладні містять посаду та прізвище особи, яка отримала продукцію (інженер Саприкіна Л.П.), посилання на її повноваження (відповідна довіреність).
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами як факту не отримання товару від позивача. Доказів повної оплати отриманого товару матеріали справи не містять.
Що стосується строків позовної давності.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом 29.12.2020 (відповідно до дати оформлення поштового відправлення за трек-номером 8511308254988, яким направлена до господарського суду позовна заява від 22.12.2020)
Кожна поставка позивачем відповідачеві товару за видатковою накладною є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, яке має свій строк (термін) виконання, з огляду на що початок позовної давності для стягнення оплати за кожну поставку товару необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання покупцем цього зобов'язання.
Відтак, початком періоду прострочення виконання зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковою накладною від 15.11.2017 №РН11/15/000000011 з урахуванням п.3.3 договору буде 31.12.2017, за видатковою накладною від 16.11.2017 №РН11/16/000000007 01.01.2018, за видатковою накладною від 20.11.2017 №РН11/20/00000003 05.01.2018, за видатковою накладною від 23.11.2017 №РН11/23/000000004 08.01.2018, за видатковою накладною від 18.12.2017 №РН12/18/000000003 02.02.2018, за видатковою накладною від 19.12.2017 №РН12/19/000000001 03.02.2018, за видатковою накладною від 20.12.2017 №РН12/20/000000004 04.02.2018, за видатковою накладною від 21.12.2017 №РН12/21/000000002 05.02.2018, за видатковою накладною від 14.09.2018 №РН09/14/000000004 30.10.2018, за видатковою накладною від 26.09.2018 №РН09/26/000000004 11.11.2018, за видатковою накладною від 12.10.2018 №РН10/12/000000002 27.11.2018.
Таким чином, трирічна позовна давність є такою, що не спливла.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
У п.5.6 договору поставки від 28.11.2013 №28713 5/19-13 сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову, ухилення від сплати отриманої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 30% річних від простроченої суми.
Таким чином сторони в п.5.6 договору поставки у відповідності до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили інший розмір відсотків 30% річних.
Судом першої інстанції здійснено перевірку розрахунків позивача розміру трьох відсотків річних та збитків від інфляції та зроблено висновок про те, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 30% річних за період з 31.12.2017 по 22.12.2020 у сумі 13 207 118 грн 28 коп., оскільки позивачем не було враховано, що у 2020 році 366 днів, а не 365, як зазначив позивач.
У наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з січня 2018 року по грудень 2020 року, у сумі 2 763 865 грн 55 коп., неправильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України) у зв'язку стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з січня 2018 року по грудень 2020 року в сумі 2 761 797 грн 80 коп.
Судова колегія перевіривши наведені у рішенні розрахунки погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення суми 30 % річних та інфляційних втрат.
Що стосується стягнення пені.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п.5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої в строк суми за кожний день прострочення платежу.
Судом першої інстанції було враховано, що кожна поставка продукції за окремою видатковою накладною є окремим зобов'язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк (термін) виконання, який встановлений у п.3.3 договору поставки, тобто протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку.
Судова колегія перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.158-163 т.2) вважає його арифметично правильним.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про неправильну оцінку судом першої інстанції умов договору з огляду на неправильний переклад його умов.
З тексту Договору вбачається, що пункт 3.3. Договору міститься у розділі 3 Договору «Ціна та умови оплати».
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата за поставлений за цим Договором Товар , проводиться протягом 45 ( сорок п'яти) календарних днів з дати поставки Товару, на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначеного в рахунку-фактурі.
Пункт 5.5. Договору, на який посилається заявник апеляційної скарги, міститься у розділі 5 Договору « Відповідальність сторін».
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати Товару, визначеного у п.п.3.3. цього договору більш ніж на 10 робочих днів, Покупець зобов'язаний повернути отриманий та не сплачений Товар за свій рахунок на склад Постачальника. Подальше відвантаження Постачальник здійснює на адресу Покупця за наявністю 100% передоплати.
Відповідно до приписів ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ст. 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Частинами 2 та 3 ст.235 Господарського кодексу України встановлено, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Види оперативно-господарських санкцій визначені у ст. 236 Господарського кодексу України
Так, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
При цьому, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції. Про це прямо зазначено у ч.2 ст. 236 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що у п.5.5. Договору поставки сторони визначили оперативно-господарські санкції, які застосовуються до покупця у разі порушенням ним строків оплати за отриманий товар.
Стаття 237 Господарського кодексу України встановлює, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Згідно пояснень представника Позивача, зазначена оперативно-господарська санкція ним не застосовувалася. Матеріали справи також не містять доказів застосування позивачем зазначеної санкції.
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем товару, який було отриманого ним та не сплаченого у строки, визначені у п.3.3. Договору.
Враховуючи вище викладене та з огляду на приписи ст.237 Господарського кодексу України, твердження заявника апеляційної скарги, про те, що у зв'язку з порушенням ним строків оплати за отриманий товар в нього виник обов'язок на підставі п.5.5. Договору щодо повернення отриманого товару, а не сплати його вартості у відповідності до п.3.3. Договору, є безпідставним.
Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначені у ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Так, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
В якості підстав для скасування судового рішення заявник зазначає, що судом першої інстанції , на його думку, було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування для огляду оригіналів документів, копії яких позивачем було додано до матеріалів справи, а також відсутність належного перекладу Договору поставки, текст якого викладено російською мовою.
Судова колегія зазначає, що ці обставини не є такими, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість скасування рішення по справі.
Відповідно до приписів ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України)
Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
1.Апеляційну скаргу ТОВ "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика", м. Дніпро, на рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 по справі № 913/526/20 (913/714/20) - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Луганської області від 01.04.2021 по справі №913/526/20 (913/714/20) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.07.2021
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов