вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" липня 2021 р. Справа№ 920/1354/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1354/20 (суддя Заєць С.В., повний текст складено - 15.04.2021) за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про стягнення 192 775,62 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Керівник Сумської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про стягнення з відповідача 192 775,62 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1354/20 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області 192 775,62 грн. завданої шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунок (код - 24062100, р/р UA328999980333149331000018494, код ЄДРПОУ - 379700621, Казначейство України (ЄАП) з подальшим перерахуванням 57 832,69 грн. (30%) до спеціального фонду Державного бюджету України; 38 555,12 грн. (20%) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 96 387,81 грн. (50%) - до спеціального фонду місцевого бюджету Нижньосироватської ОТГ Сумської області; стягнуто з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на користь Окружної прокуратури міста Суми судові витрати за сплату судового збору на суму 2 891,63 грн.
За висновком суду, факт заподіяння навколишньому природному середовищу шкоди з вини відповідача підтверджений матеріалами справи, а розрахунок спричинених збитків на суму 192 775,62 грн. здійснено у відповідності до Методики розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України №389 від 20.07.2009, у зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про заміну найменування заявника з Сумської місцевої прокуратури на Окружну прокуратуру міста Суми.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1354/20 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Як зазначає апелянт, розрахунок розміру відшкодування збитків виконано за формулою №12 згідно п. 7.1 Методики №389, утім, за п. 7.1 Методики №389 формула №12 застосовується при розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС. За наведеною методологією необхідною умовою визначення суми збитків є встановлення факту перевищення нормативу гранично допустимого скиду. Однак, матеріали справи не містять доказів встановлення позивачем перевищення нормативу ГДС, а лише встановлено перевищення ГДК забруднюючих речовин за контрольний період в одиницях виміру маси на одиницю об'єму, що свідчить про необґрунтованість застосування відповідного положення формули №12. При цьому, за твердженнями апелянта, при здійсненні розрахунку, наведеного за формулою №12, позивачем невірно визначено коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта (Ккат), згідно з додатком 2 Методики №389, який вказує на необхідність застосування при підрахунку збитків коефіцієнту 1,0 (категорії водного об'єкту господарсько-побутового використання) замість коефіцієнту 1,6 (категорії водного об'єкту рибогосподарського використання). Також, апелянт посилається на порушення позивачем п. 2.4 Методики, оскільки державними інспекторами проби води відбиралися лише один раз, замість передбачених Методикою трьох разів. Скаржник заперечує наявність його вини у вчиненні правопорушення та вважає, що причинний зв'язок між поведінкою відповідача та завданими збитками відсутній. Окрім наведеного, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив приписи статей 232 та 238 ГПК України задовольнивши усне клопотання прокурора про заміну його найменування рішенням, внаслідок чого заміна учасника справи - Сумської місцевої прокуратури, не відбулася.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1354/20.
Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено п'ятнадцятиденний строк з моменту її отримання для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань.
Вказана ухвала була отримана прокуратурою, позивачем та відповідачем - 31.05.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.
В свою чергу, від позивача та прокуратури до апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні заперечують проти її задоволення та просять залишити оскаржуване рішення без змін.
Крім того, відповідачем на адресу суду надіслано письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що предметом розгляду у справі №920/1354/20 є вимога про стягнення 192 775,62 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Так, в ході проведення позивачем в період з 30.04.2020 по 15.05.2020 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності відповідача, було встановлено та підтверджено факт скидання стічних вод у поверхневий водний об'єкт р. Псел у період з 09.01.2020 по 04.05.2020 з перевищенням встановлених нормативів ГДС по завислим речовинам, ХСК, БСК5, хлоридам, нітратам, що є порушенням вимог ст. 44 п. 3, ст. 70 п. 6, ст. 95 Водного Кодексу України.
За результатами перевірки позивачем було складено «Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів» №160/05 від 15.05.2020.
Акт підписаний обома сторонами, зокрема, з боку відповідача - директором КП «Міськводоканал» СМР Сагач А.Г., екологом КП «Міськводоканал» СМР Сакун О.В. без жодних зауважень до його змісту чи виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства.
У зв'язку зі скидом зворотніх вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС, працівниками Державної екологічної інспекції у Сумській області було здійснено розрахунок заподіяних збитків та встановлено розмір спричиненої шкоди навколишньому природному середовищу у сумі 192 775,62 грн.
Державна екологічна інспекція у Сумській області зверталася до КП «Міськводоканал» СМР з претензією про відшкодування нанесеної державі шкоди у добровільному порядку.
Утім, відповідач на претензію не відреагував, збитки не погасив.
Крім того, 14.06.2019 Державною екологічною інспекцією у Сумській області, за наслідками проведеної перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства, з метою усунення виявлених порушень КП «Міськводоканал» СМР внесено припис №221. Зокрема, п. 7 припису визначено провести роботи щодо налагодження роботи очисних споруд для попередження скиду стічних вод з перевищенням нормативів ГДС.
За невиконання п. 7 припису від 14.06.2019 за №221 стосовно начальника очисних споруд КП «Міськводоканал» СМР складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 18.05.2020 в розмірі 340 грн. штрафу, який в добровільному порядку сплачений. До суду вказані дії Державної екологічної інспекції у Сумській області не оскаржувались.
Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до прокуратури з листом про звернення з позовом до суду про стягнення шкоди з відповідача, у зв'язку із неможливістю самостійно захистити свої інтереси.
Прокурор, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 23.12.2020 №34-13600вих20 повідомив позивача про намір звернутись до господарського суду з даним позовом.
Враховуючи викладене, прокуратура звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області про стягнення з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради 192 775,62 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС.
Судом першої інстанції позов задоволено повністю.
Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави тільки у виключних випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обґрунтовуючи своє звернення з даним позовом до суду, прокурор зазначає, що воно зумовлено потребою захистити інтереси держави у зв'язку з нездійсненням відповідних повноважень Державною екологічною інспекцією України у Сумській області, яку держава наділила відповідними функціями щодо державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Як стверджує прокурор, поведінка відповідача завдає шкоду державним інтересам, так як невідшкодування відповідачем завданої шкоди навколишньому середовищу прямо порушує права громадян, які визначені ст.ст. 27, 49, 50 Конституції України на охорону здоров'я, санітарно-епідеміологічне благополуччя, безпечне для життя і здоров'я довкілля та позбавляє можливість держави виконати вимоги ст.ст. 16, 50 Конституції України щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.
Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі за текстом - Положення №275), відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пп. 3,8,9 п. 4 Положення №275).
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №275).
Згідно з пунктами 1, 4.2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136 Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і їй підпорядковується.
На підставі наведеного органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Сумській області.
Відповідно до п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Відповідно до п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, позивач будь-яких заходів на усунення порушень до моменту звернення прокурора з позовом не вжив. Крім того, позивач звертався до прокурора з листом про стягнення шкоди з відповідача, шляхом звернення з позовом до суду, у зв'язку з неможливістю самостійно захистити свої інтереси.
Відтак, оскільки позивач не здійснив захист інтересів держави, то існує необхідність їх захисту прокуратурою та наявні, визначені законом підстави, для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Державної екологічної інспекції Сумської області.
Стосовно наявності підстав для задоволення позову, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Пунктом «в» статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 3, 7 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.
Як передбачено в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, що завдала шкоду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, варто виходити з презумпції вини правопорушника.
Як встановлено судом, за результатами проведеної позивачем в період з 30.04.2020 по 15.05.2020 позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності відповідача, було встановлено та підтверджено факт скидання стічних вод у поверхневий водний об'єкт р. Псел з перевищенням встановлених нормативів ГДС по завислим речовинам, ХСК, БСК5, хлоридам, нітратам, що є порушенням вимог ст. 44 п. 3, ст. 70 п. 6, ст. 95 Водного Кодексу України.
Позивачем було складено «Акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів» №160/05 від 15.05.2020.
Акт підписаний обома сторонами, зокрема, з боку відповідача - директором КП «Міськводоканал» СМР Сагач А.Г., екологом КП «Міськводоканал» СМР Сакун О.В. без жодних зауважень до його змісту чи виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства.
Вказаний акт та дії Державної екологічної інспекції у Сумській області з проведення перевірки, за результатом якої було складено акт, не оскаржувались та не були визнані в судовому порядку протиправними, що свідчить про чинність такого акту перевірки.
Порядок визначення розміру заподіяних збитків внаслідок порушень водного законодавства встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.08.2009 №767/16783.
Відповідно до пункту 1.4 Методики №389 ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.
Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.
Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (п. 1.2 Методики).
Пунктом 1.7 Методики №389 визначено, що граничнодопустимий скид (ГДС) - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.
В свою чергу, наднормативний скид забруднюючих речовин у водний об'єкт - частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період.
Позивач здійснив розрахунок збитків на підставі п. 7.1 (формула 12) Методики №389, яка входить до сьомого розділу «Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяні державі внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами».
Відповідно до п. 2.1 Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством.
Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом (п. 2.2 Методики).
Згідно п. 2.3 Методики при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань.
При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин, позивачем використовувалися дані лабораторних вимірювань відомчої лабораторії КП «Міськводоканал» Сумської міської ради.
Ліміти гранично-допустиих концентрацій забруднюючих речовин (мг/дм3) дозволених для скидання після очистки в річку Псел визначені умовами Дозволу на спеціальне водокористування №179/СМ/49д-18 від 02.05.2018 виданого КП «Міськводоканал» Сумської міської ради.
Фактично тоннаж забруднюючих речовин, які потрапили в поверхневий водний об'єкт протягом року був визначений безпосередньо відповідачем та відображений у журналі обліку результатів досліджень стічних вод КП «Міськводоканал» СМР, у довідці про кількість стічних вод, які надійшли на станцію ОС в період з 01.01.2020 по 04.05.2020.
Як свідчать дані Журналу обліку досліджень стічних вод КП «Міськводоканал» Сумської міської ради та довідки про кількість стічних вод, відповідачем були порушені вимоги Дозволу на спеціальне водокористування №179/СМ/49д-18 від 02.05.2018 в частині скиду стічних вод з перевищенням встановлених допустимих концентрацій нормованих забруднюючих речовин, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49, 70, 95 Водного кодексу України.
Факт наявності забруднюючих речовин відповідачем не спростовується.
З приводу доводів апелянта про невірне застосування при здійсненні розрахунку збитків, величини коефіцієнту, що враховує категорію водного об'єкта (Ккат), згідно з додатком 2 Методики №389, суд зазначає наступне.
Правомірність застосування у розрахунку коефіцієнту 1,6 підтверджується Рибогосподарською характеристикою ділянки річки в місці скиду очисних споруд КП «Міськводоканал» СМР на території Червоненської сільської ради №01-12/898 22.07.2014 року виданої Управлінням охорони, використання і відтворення біоресурсів та регулювання рибальства в Сумській області, відповідно до якої вказана ділянка річки Псел відноситься до ІІ категорії та є придатною для рибогосподарського використання.
Нижньосироватська сільська рада листом від 19.06.2019 №987 повідомила Державну екологічну інспекцію у Сумській області про те, що точка скиду стічних вод розташована за межами населеного пункту с. Барвінкове.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, того факту, що очисні споруди були розташовані за межами міста Суми, а безпосередній скид з них відбувається в межах м. Суми.
Також судом відхиляються посилання апелянта на порушення позивачем п. 2.4 Методики, оскільки відповідно до відомостей Журналу обліку досліджень стічних вод КП «Міськводоканал» Сумської міської ради у період з січня 2020 року по травень 2020 року державними інспекторами відбиралися проби води більше трьох разів, що узгоджується з приписами п. 2.4 Методики.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права задовольнивши усне клопотання прокурора про зміну його найменування оскаржуваним рішенням.
Апеляційний господарський суд не погоджується з наведеними доводами скаржника, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового винесення ухвали за наслідком розгляду клопотання про зміну найменування учасника справи.
Враховуючи правильність встановлених місцевим судом обставин справи, та те, що розрахунок заявленої до стягнення шкоди, здійснений у відповідності до Методики розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України №389 від 20.07.2009, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 192 775,62 грн., у зв'язку зі скидом зворотніх вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 192 775,62 грн. завданих збитків.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1354/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 15.07.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко