вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" липня 2021 р. Справа№ 910/12050/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Волошенко О.В. орд від 14.06.21;
від відповідача: Назаренко Є.О. орд від 06.07.21;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021)
у справі №910/12050/20 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Фермерського господарства "МТД"
до фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича
про стягнення 250 000, 00 грн,
У серпні 2020 року Фермерське господарство "МТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 250 000 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач платіжним дорученням від 16.04.2019 №642 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 250000,00 грн в якості попередньої оплати за будівельні роботи згідно рахунку №16/2019-1 від 16.04.2019, однак відповідач вказаний рахунок позивачу не виставляв, договір про виконання будівельних робіт у формі єдиного документу у письмові формі укладено не було, а тому кошти зберігаються відповідачем без належних правових підстав.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що грошові кошти, отримані ним в якості оплати робіт за договором будівельного підряду, який був укладений за наслідком узгодження сторонами всіх істотних умов договору шляхом усних переговорів, електронної пошти та додатку "Вайбер"; згідно договору відповідач зобов'язався провести ремонтні роботи з монтажу опалення, водопроводу, каналізації та котельні у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; завдання на безпосереднє виконання робіт відповідач отримував від ОСОБА_1 , який запропонував оплатити всі роботи від імені позивача, оскільки є одним із власників цього господарства, але після виконання робіт повідомив, що акти приймання-передачі наданих послуг будуть підписані позивачем після завершення будівництва всього будинку; після виконання робіт відповідач 16.04.2019 направляв позивачу рахунок №16/2019-1 від 16.04.2019, який оплачений позивачем, та акт передачі-прийому виконаних робіт, однак позивач відмовився його підписати, вказавши, що підпише акт безпосередньо після закінчення всього будівництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 березня 2021 року позов задоволено.
З Фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича стягнуто на користь Фермерського господарства "МТД" грошові кошти в розмірі 250000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 750, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Кіро Іван Миколайовича подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем виконувались ремонтні роботи у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (учасник фермерського господарства), який є чоловіком ОСОБА_2 (директор та інший учасник фермерського господарства), яких суд мав залучити до участі у справі третіми особами; факт виконання ремонтних робіт підтверджується наданими позивачем доказами (видатковими накладними на закупівлю обладнання, поясненнями свідків, фотографіями будинку); відповідачем заявлялось клопотання про призначення експертизи для підтвердження факту використання закуплених матеріалів у вказаному будинку; грошові кошти сплачувались позивачем саме за виконання ремонту у зазначеному будинку, а у зв'язку із задоволенням позову роботи залишаться неоплаченими і відповідач змушений буде звертатись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; між сторонами був укладений договір підряду шляхом обміну усних переговорів, листування електронною поштою (на офіційну адресу позивача) та конклюдентними діями (прийняттям замовлення до виконання), тому спірні грошові кошти отримані за наявності правових підстав.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що судом було обґрунтовано відхилено клопотання про призначення судової експертизи; рішення у справі не впливає на права та обов'язки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; з наданих відповідачем доказів можна дійти висновку про те, що могли виникнути зобов'язання між відповідачем та зазначеними фізичними особами; договір між позивачем та відповідачем не укладався, жодних актів здачі-прийняття виконаних робіт між позивачем та відповідачем не підписувалось. Також вказав, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 20000 грн, детальний розрахунок послуг буде наданий до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16 квітня 2019 року Фермерське господарство "МТД" платіжним дорученням №642 перерахувало на рахунок фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича грошові кошти в сумі 250 000,00 грн з призначенням платежу "За будівельні роботи згідно рахунку №16/2019-1 від 16.04.2019. Без ПДВ".
20.01.2020 представник позивача направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно набутих коштів, у якій, посилаючись на відсутність узгодження істотних умов виконання будівельних робіт, відсутність виконаних робіт, вимагав протягом 7 днів з моменту отримання вимоги перерахувати на рахунок кредитора суму у розмірі 250 000,00 грн.
Оскільки на вказану вимогу відповідач не відповів, позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виставляв позивачеві рахунок №16/2019-1 від 16.04.2019, договір про виконання будівельних робіт у формі єдиного документа у письмовій формі сторонами укладено не було, сторонами не було досягнуто домовленостей щодо істотних умов договору про виконання будівельних робіт, відповідачем будівельні роботи на користь позивача не виконувалися, а кошти в розмірі 250 000, 00 грн - не поверталися.
У процесі розгляду спору представником позивача було направлено повторну вимогу про повернення безпідставно набутих коштів №305 від 07.12.2020.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, посилався на те, що між ним та позивачем виникли правовідносини за договором будівельного підряду, рахунок на оплату виставлявся, будівельні роботи виконані, а тому вказані кошти отримані ним за наявності правових підстав.
На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано:
- копію рахунку №16/2019-1 від 16.04.2019 на суму 250000 грн за "організацію робіт з монтажу опалення, водопроводу, каналізації та котельні у приватному будинку за адресою: с.Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область";
- акт №04-1 від 16.04.2019 передачі-прийому наданих послуг на суму 250000 грн за організацію робіт з монтажу опалення, водопроводу, каналізації та котельні у приватному будинку за адресою: с.Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область. Акт підписаний лише відповідачем;
- поштову накладну від 17.08.2020 (вже після подання позову) та опис вкладення у цінний лист про направлення рахунку і акту позивачу;
- відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4825485700:07:000:0899, згідно яких власником є ОСОБА_1 ;
- фотографії будинку (зовнішні та внутрішні) у якому, за доводами відповідача, ним проводились роботи за домовленістю із позивачем;
- договір підряду №50-05/17/1 від 18.05.2017 між ДП "Екран-Вікносвіт" ТОВ "Екран" та ФГ "МТД" на виготовлення і встановлення вікон;
- видаткову накладну від 29.10.2018 та рахунок-фактуру від 29.10.2018 щодо закупівлі відповідачем матеріалів у ТОВ "Ромстал Україна", які потім використовувались для проведення робіт у будинку;
- заяву свідка Кіро І.М. , який пояснив що у червні 2018 року він робив ремонт у доньки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , а у серпні 2018 року ОСОБА_1 просив організувати роботи з проектування та монтажу опалення його приватного будинку за адресою: с.Романова Балка ; відповідачем було розроблено проект та направлено його на електронну пошту ОСОБА_2 ; грошові кошти на оплату робіт надходили від фермерського господарства "МТД (в сумах 571 500 грн, 343000 грн та 250000), які використовувались для закупівлі матеріалів та як оплата за роботи; ОСОБА_2 повідомила, що вони зроблять договори та акти, які їх влаштовують та мають надіслати їх згодом; роботи виконані належним чином; у серпні 2020 зателефонувала особа, яка представилась адвокатом і запропонувала свої послуги у зв'язку із поданням до суду чотирьох позовів;
- заяву свідка ОСОБА_6 , який пояснив що з 2003 року працює з КіроІ.М. та з вересня 2018 по квітень 2019 року виконував ремонтні роботи у с.Романова Балка з матеріалів, які були закуплені відповідачем;
- заяву свідка ОСОБА_8 , який пояснив що з 2010 року виконує сантехнічні та загальнобудівельні роботи для ФОП Кіра І.М. та з жовтня 2018 по квітень 2019 року виконував ремонтні роботи у с.Романова Балка з матеріалів, які були закуплені відповідачем;
- заяву свідка ОСОБА_9 , який пояснив що у 2019 року познайомився з ФОП Кіра І.М., який у нього замовив доставку котельних матералів та обладнання, а також матеріалів для монтажу опалення у с.Романова Балка;
- інформацію з ЄДР щодо ФГ "МТД", з якої вбачається, що засновниками господарства є ОСОБА_2 (частка 80%) та ОСОБА_1 (частка 20%);
- витяг з Державного реєстру речових прав, з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
- витяг з Державного реєстру речових прав, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та він же є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825485700:07:000:0899, на якій знаходиться вказаний будинок;
- роздруківку переписки у телефонному додатку "Вайбер" та електронною поштою.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт укладання договору між фермерським господарством "МТД" та відповідачем, відсутня проектно-кошторисна документація з чітким переліком видів робіт та їх орієнтовною вартістю, які мав виконати відповідач.
Посилання відповідача на домовленості відповідача із засновниками позивача, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки надані відповідачем знімки екранів з мобільного додатку "Вайбер" та електронної пошти "Gmail" не містять підтвердження факту укладення будь-яких договорів з позивачем.
Крім цього, з доводів відповідача вбачається, що він виконував роботи з монтажу опалення, водопроводу, каналізації та котельні у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4825485700:07:000:0899.
Власником вказаного будинку є ОСОБА_1 , який також є одним із засновників (учасників) фермерського господарства "МТД".
Згідно ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства
Статтею 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Таким чином, виконання відповідачем робіт за замовленням у приватному житловому будинку ОСОБА_1 може бути підставою відповідних цивільних прав та обов'язків саме у зазначеної особи, а не у юридичної особи - фермерського господарства "МТД".
У той же час, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини, апеляційний господарський суд погоджується їх висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку між позивачем і відповідачем були відсутні договірні правовідносини з будівельного підряду, роботи відповідачем на належних позивачу об'єктах не надавались, отже, відповідач безпідставно набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 250 000 грн, які в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кіро Івана Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26 березня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.07.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук