Провадження № 22-ц/803/5522/21 Справа № 185/4765/20 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
12 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1 ,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів /а.с. 1-2/, який в подальшому уточнила (а.с. 29-31).
Позов обґрунтовано тим, що позивач за час шлюбу стала інвалідом 3 групи, шлюб розірвано, відповідач є батьком ОСОБА_3 , який мешкає з позивачем. Сторони в досудовому порядку не дійшли згоди щодо способу та порядку утримання позивача. Доходів позивача в теперішній час недостатньо для свого утримання.
Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на її утримання, як непрацезданої дружини, аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом довічно, та 1/4 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання як непрацездатної дружини аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 липня 2020 року довічно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп. /а.с. 102-103/.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього на користь позивача аліментів в розмірі 1/8 частини довічно відмовити, та стягнути з нього аліменти до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини, починаючи з 19.10.2020 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права /а.с. 107-110/.
ОСОБА_2 скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд першої інстанції задовольняючи частково заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 виходив з їх обгрунтованості та доведеності.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , який знаходиться на утриманні у позивача та мешкає з позивачем. (а.с. 5, 6)
Сторони в досудовому порядку не дійшли згоди щодо способу та порядку утримання позивача. Доходів позивача в теперішній час недостатньо для свого самостійного утримання.
Сторони перебували у шлюбі з 28.08.1999 до 26.10.2020. (а.с. 4, 100)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 визнано інвалідом 3 групи з 01.06.2015 безстроково. (а.с. 3)
Відповідно до копій податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 за 2019 рік обсяг оподаткованого доходу відповідача склав 375 191 грн, за три квартали 2020 року обсяг оподаткованого доходу відповідача склав 204 696 грн, тобто приблизно середній місячний оподатковиний дохід відповідача складав біля 31000-34000 грн. Під час розгляду справи 05.02.2021 ФОП ОСОБА_1 припинено, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП.
Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 02.11.2020 та № 91 від 24.11.2020 позивач отримує пенсію в розмірі 2100 грн. та середньомісячна заробітна плата позивача на посаді двірника в ОСББ "Два дома" складає 3086 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, колегія суддів виходить з наступного.
Частинами другою, четвертою статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини першої статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Таким чином, з аналізу зазначених норм закону вбачається, що стягнення з відповідача коштів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку можливе незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання позивача у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
ОСОБА_1 заперечував щодо періоду починаючи з якого стягувати з нього аліменти, а саме вважає, що оскільки вказана вимога була заявлена позивачем лише 19.10.2020 року при поданні уточненої позовної заяви, тому саме з цього часу слід починати стягнення аліментів.
Однак, колегія суддів вважає вказані твердження апелянта безпідставними, оскільки аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а збільшення позовних вимог на вказане не впливає.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що суд виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи думку сторін щодо задоволення позовних вимог, майновий стан сторін, стан здоров'я, відсутність у відповідача інших утриманців, дійшов до вірних висновків про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на непрацездатну дружину колегія суддів виходить з наступного.
Так, правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, за змістом наведеної норми право на утримання (аліменти) від другого з подружжя має непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 02.11.2020 та № 91 від 24.11.2020 позивач отримує пенсію в розмірі 2100 грн. та середньомісячна заробітна плата позивача на посаді двірника в ОСББ "Два дома" складає 3086 грн.
Отже, суд першої інстанції прийшов до невірних висновків щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання як непрацездатної дружини аліменти у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 липня 2020 року довічно, позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2100 грн. та середньомісячну заробітну плату на посаді двірника в ОСББ "Два дома" у розмірі 3 086 грн., тобто в розмірі, більшому прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні ч. 4 ст. 75 СК у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року в частині стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.02.2020 року довічно - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року в частині стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.02.2020 року довічно - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року в іншій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О.Макаров