15.07.2021
Справа № 721/633/21
Провадження 1-КП/721/89/2021
Путильський районний суд Чернівецької області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила, Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021262060000152 від 09.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Яблуниця, Путильського району, Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, громадянина України, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 ,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
05.05.2021 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_3 , знаходячись у власному будинку, що по АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт з ОСОБА_7 , у ході якого переслідуючи умисну мету направлену на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 кинувши ОСОБА_7 на підлогу, наніс йому численні удари ногами в область грудної клітки як з переді так і з-заді. У подальшому в конфлікт втрутились сторонні особи та припинили його, однак внаслідок даного конфлікту ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження, що в подальшому 08.05.2021 призвели до його смерті.
Згідно висновку експерта №428 від 01.06.2021року смерть ОСОБА_7 , настала від геморагічного шоку через масивну внутрішню кровотечу, як наслідок закритої тупої травми грудної клітки та черева із ушкодженням селезінки. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на грудній клітці з ліва в проекції 4-го ребра по середньо-ключичній лінії; на зовнішній поверхні лівого передпліччя у середній третині; на передній поверхні лівої гомілки у середній третині; на внутрішній поверхні лівого стегна у нижній третині; злами 10-го ребра зліва по лопатковій лінії 8-9-го ребер справа по передньо-підпаховій лінії.
Також, відповідного до вказаного вище висновку експерта, на тілі потерпілого ОСОБА_7 виявлено синець в проекції 8-11-го ребер зліва по лопатковій лінії; злам 9-го ребра зліва по лопатковій лінії; розриви: на куполі діафрагми зліва; розрив капсули та паренхіми селезінки по задній поверхні ближче до воріт з наявними згустками та рідкою кров'ю, що виникли відносно незадовго до моменту настання смерті від дії твердих тупих предметів (якими могли бути частини тіла людини - руки, взуті ноги), і за ознакою «небезпека для життя» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться на прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті.
Таким чином, своїми умисними діями, направленими на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, викладених у пред'явленому йому обвинуваченні, просив суд суворо не карати.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що доводиться братом обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_7 . Зазначив, що брат ОСОБА_8 був конфліктною особою, він антисоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями. Шкоди йому не завдано. Просив суд суворо не карати обвинуваченого.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доведена повністю.
Оскільки обвинуваченим, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред'явленого йому обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позицій, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин наведених у вироку.
Такі, покази обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки останній вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу винного.
Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те що потерпілий ОСОБА_7 , який є його братом, постійно зловживав спиртними напоями, вів антисоціальний спосіб життя, та в день вчинення злочину щодо нього, перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, визначеною ст. 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення ним злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних та близьких відносинах.
Також суд враховує те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, на диспансерних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
З урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_3 , а також враховуючи думку потерпілого, який просив суворо його не карати, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
Мотиви інших рішень
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 12 травня 2021 року.
Речовий доказ по справі, а саме: чорні кросівки, які упаковані в поліетиленовий пакет та зберігаються в камері зберігання речових доказів відділення поліції №1 (смт. Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області - передати за належністю обвинуваченому ОСОБА_3 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1