Справа № 353/456/21
Провадження № 2-а/353/10/21
15 липня 2021 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужика Ярослава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4318536 від 07.06.2021 року,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Голуб Г.С., звернувся в суд з позовом до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужика Я.О про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4318536 від 07.06.2021 року. Вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відсутні будь-які докази щодо його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що у оскаржуваній постанові не вірно вказано місце вчинення адміністративного правопорушення, вона не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксування правопорушення, тощо. Просив також провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454,0 грн. та на правничу допомогу в сумі 2500,0 грн. просив стягнути на його користь з відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. від 16.06.2021 року справу за адміністративним позовом прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Розгляд справи було призначено на 15 год. 30 хв. 30.06.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
29.06.2021 року від представника відповідача - ГУНП в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що 07.06.2021 року в ході патрулювання та виконання своїх службових обов'язків інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужика Я.О. виявив автомобіль обладнаний засобами пасивної безпеки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , від керуванням ОСОБА_1 , який рухався близько 18 год. 16 хв. на автомобільній дорозі в м. Тлумач по вул. Січових Стрільців. При цьому водій не користувався ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) ПДР. Інспектор належним чином представився водію, проінформував про суть порушення та просив пред'явити посвідчення відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач виконав дані вимоги. Позивачу було роз'яснено ст. 63 Конституції України та ст.ст. 268, 289 КУпАП, заслухано його пояснення, розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено відповідну постанову. При цьому протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складався, оскільки розгляд вказаного правопорушення віднесений до компетенції Національної поліції. Тобто поліцейський є уповноваженою особою Національної поліції, яким на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Розглядаючи справу поліцейський з'ясував всі обставини справи, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Зазначає, що аргументація позивача про те, що зупинившись на вимогу працівників поліції, він зняв ремінь безпеки, оскільки хотів вийти з автомобіля, спрямована на уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до підпункту (б) п. 2 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний тримати руки в полі зору поліцейського і не виходити з транспортного засобу. Аргументація позивача стосовно невірно зазначеного місця вчинення адміністративного правопорушення не підтверджена ніякими доказами. Отже поліцейський правомірно та в межах своєї компетенції розглянув справу та виніс постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення. Щодо стягнення з ГУНП в Івано-Франківській області понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2500,0 грн. зазначив, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, адже підготовка справи в суді першої інстанції не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Станом на день розгляду справи від відповідача - інспектора СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужика Я.О. відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
13.07.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Голуб Г.С. подав до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких вказав, що відповідач на підтвердження зазначених у відзиві обставин не надав жодного доказу, який би підтверджував вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а також доказів того, що інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужик Я.О., зупинивши автомобіль позивача, дотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, зі змісту оскаржуваної постанови у ній відсутні посилання на достатні та належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, в т.ч. відсутні посилання на технічний засіб та технічний прилад, за допомогою якого здійснювалась фіксація адміністративного правопорушення. Інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужик Я.О. під час розгляду справи не представився, не оголошував яка розглядається справа, не роз'яснив позивачу прав та обов'язків, не вчинив жодних дій, окрім того як встановив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виніс оскаржувану постанову. Зважаючи на повну відсутність належних доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, вважає, що винесена постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Стосовно понесених позивачем судових витрат зазначив, що між ним та позивачем було укладено Договір № 113 про надання правової допомоги від 08.06.2021 року, за яким клієнт зобов'язався сплатити адвокату гонорар у розмірі 2500,0 грн. (п. 2.1). Розмір винагороди є фіксованим, не змінюється в залежності від обсягу робіт та витраченого адвокатом часу. А тому, враховуючи положення ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, беручи до уваги перелік виконаних робіт та їх співмірність, а також прибуття представника позивача до суду, з метою ознайомлення з матеріалами справи (відзивом на позовну заяву) та забезпечення захисту гарантованих Конституцією України порушених прав та інтересів позивача, тому судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,0 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, а отже підлягають стягненню з ГУНП в Івано-Франківській області.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Голуб Г.С. в судове засідання не з'явились, однак представник позивача подав до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує, просив його задовольнити та у зв'язку з неявкою відповідачів просив розгляд справи провести без участі представників сторін.
Відповідач інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужик Я.О. та представник відповідача - ГУНП в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Судом встановлено, що 07.06.2021 року інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Дужиком Я.О. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4318536 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 510 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 (позивач) 07.06.2021 року о 18 год. 16 хв. по вул. Січових Стрільців, 1, в м. Тлумач Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в), а саме вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 6-7).
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.3 (в) ПДР на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
У оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що до постанови не додано жодних доказів у справі про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 251 КУпАП, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Проте, поліціянтом при складанні постанови не були належним чином зібрані та досліджені докази, передбачені ст. 251 КУпАП. Крім цього, оскаржувана постанова, в порушення ст. 283 КУпАП, не містить посилань на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
До цього ж, відповідачі в судове засідання не з'явились та не долучили жодних належних та допустимих доказів, зібраних під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Суд критично відноситься до тверджень представника позивача, викладених у позовній заяві, в частині невірного зазначення у оскаржуваній постанові місця вчинення адміністративного правопорушення. Так, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не рухався по вул. Січових Стрільців, 1, в м. Тлумач, а їхав по вул. Винниченка, повз Римсько-Католицький костел в сторону вул. Плебанія м. Тлумач та був зупинений на АДРЕСА_1 . На підтвердження зазначених обставин представник позивача посилається на викопіювання з публічно-кадастрової карти з зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (№ 2625610100:04:013:0006), інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.06.2021 року, про земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1 та скрін-фото з карти «Google» з відображенням АДРЕСА_2 (а.с. 8-10).
Відповідно до п. 16 розділу ІІ наказу МВС України № 757 від 07.09.2017 року «Про затвердження Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» з метою забезпечення цілодобового контролю за використанням службових транспортних засобів керівники органів поліції вживають заходів щодо запровадження системи моніторингу за допомогою засобів глобальної системи позиціонування (GPS моніторингу) та забезпечення транспортних засобів відповідними GPS трекерами (маяками).
Отже, з вищевказаних документів долучених позивачем до позовної заяви, не можливо встановити номер екіпажу, його місце розташування, місце зупинки транспортного засобу та його позиціонування у період часу з 18 год. 16 хв. 07.06.2021 року (часу вчинення адміністративного правопорушення) до 18 год. 18 хв. 07.06.2021 року (часу складення оскаржуваної постанови), оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування обставин в частині невірного зазначення у оскаржуваній постанові місця вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до 4 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Предметом доказування у даній справі є факт користування або не користування ОСОБА_1 паском безпеки під час руху автомобіля.
Позивач та його представник факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення заперечують. Вказують, що ОСОБА_1 користувався паском безпеки під час керування автомобілем і зняв його тільки після зупинки його поліцейським. Проте поліцейський при розгляді справи про адміністративне правопорушення та при складанні оскаржуваної постанови не надав доказів на підтвердження порушених ним правил, не вислухав та не врахував заперечення позивача.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що посилання відповідача на оскаржувану постанову як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Положеннями ч. 3 ст. 77 КАС України передбачено, що докази до суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2021 року відповідачам було запропоновано надати суду відзив на позовну заяву, всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Слід зауважити, що належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Таким чином, уповноважена особа органу Національної поліції має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою (водієм) адміністративного правопорушення.
Однак, станом на день розгляду адміністративної справи жодних належних та допустимих доказів, зібраних під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на підтвердження вини позивача та на виконання вищевказаної ухвали суду на адресу суду від відповідачів не надходило, а отже суду не видається за можливе встановити, що позивачем справді було порушено ПДР.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні та відповідачами не надані суду належні та допустимі докази про порушення позивачем вимог ПДР України.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Як зазначено в частинах другій та шостій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 280 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення та таких не було надано суду.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а отже, інспектор СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужик Я.О., як суб'єкт владних повноважень, прийняв необгрунтоване рішення без урахування та встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
За встановлених в судовому засіданні обстанин, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4318536 від 07.06.2021 року, винесену інспектором СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Дужиком Я.О., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Голубом Г.С. 08.06.2021 року укладений договір про надання правової допомоги № 113 (а.с. 16, 40-42), що також підтверджується ордером серії АТ № 1011691 на надання правничої (правової) допомоги від 14.06.2021 року (а.с. 15).
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 11.06.2021 року за договором про надання правової допомоги № 113 від 08.06.2021 року вартість послуг адвоката становить 2500,0 грн., згідно п. 2.1., 2.6 договору про надання правової допомоги № 113 (а.с. 11). На підтвердження оплати послуг адвоката надано дублікат квитанції № 0.0.2160218966.1 від 14.06.2021 року на суму 2500,0 грн. (а.с. 12).
Щодо відсутності детального опису робіт, як передбачено ч. 4 ст. 134 КАС України, слід зазначити, що розмір гонорару адвоката в межах цієї справи встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19.
При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд бере до уваги, що позивач документально підтвердив, що він сплатив 2500,0 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був реальним та підтверджений матеріалами справи.
Дослідивши акт виконаних робіт, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку, що справа потребувала значних затрат часу та вимагала значного обсягу юридичної роботи.
За таких обставин суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути компенсовані в повному обсязі.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, відповідачі не надали суду обгрунтованих заперечень з приводу відшкодування судових витрат та не спростували їх належними доказами.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області 2500,0 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Також, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, який передбачав, що судовий збір при оскарженні постанов про адміністративне правопорушення сплаті не підлягає, та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збір у розмірі 454,0 грн. (а.с. 13), які відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Івано-Франківській області.
На підставі наведеного, ч. 5 ст. 121, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 78, 132, 134, 139, 162, 229, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4318536 від 07.06.2021 року, винесену інспектором СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Дужиком Ярославом Олександровичем (вул. Винниченка, 9, м. Тлумач Івано-Франківської області) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , жителя АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області (вул. А.Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , жителя АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , - 2954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 00 коп. понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
ГоловуючийУ. Ю. Луковкіна