07.07.2021
Справа №313/345/21
Провадження № 2/313/185/2021
07 липня 2021 року смт. Веселе
Веселівський районний суд Запорізької області в складі, головуючий суддя Кравцов С.О., за участю секретаря Басова А.В., відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Баша А.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини, суд -
17.03.2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, де зазначила, що з 2005 року позивач знаходилась у цивільному шлюбі ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області по справі № 313/977/20 від 07.08.2020 року було встановлено факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України в с. Малий Маяк, м. Алушта, АРК Крим.
Від вищезазначеного цивільного шлюбу « Позивачка » має неповнолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 23.03.2018 року.
На початку травня 2020 року «Позивачка» залишила ОСОБА_5 погостювати у «Відповідачки» за адресою: АДРЕСА_1 .
Коли 20 травня 2020 року «Позивачка» приїхала до «Відповідачки» за дитино остання категорично відмовилась повертали дитину матері.
Враховуючи вищенаведене, « Позивачка » була змушена звернутися за допомогою до правоохоронних органів.
За результатами перевірки вищевказаного звернення посадовими особами відділення поліції № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (Веселівського ВП) була проведена перевірка, за наслідками якої « Відповідачку » було притягнуто д адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, звернення до правоохоронних органів не допомогло повернути дитину матері.
Враховуючи вищенаведене, « Позивачка » звернулась за допомогою до Служби справах дітей Веселівської державної райдержадміністрації Запорізької області.
03.09.2020 року та 23.09.2020 року було проведено два засідання комісії з питань захисту прав дитини при Веселівській райдержадміністрації, на яких обговорювалася вищезазначена конфліктна ситуація.
По результатам засідання, яке відбулось 23.09.2020 року було прийняте рішенні «Службі у справах дітей підготувати відповідний лист до Якимівської служби у справах дітей щодо організації спільних дій по передачі дитини матері та повернення її до навчання».
Однак до теперішнього часу конфліктна ситуація не вирішена, ОСОБА_5 продовжує проживати з «Відповідачкою».
Посилаючись до ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має праві на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідні до законів України.
Згідно ст. 162 Сімейного кодексу України: «Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам».
В п п. 2, 3 ст. 162 Сімейного кодексу України зазначено, що: «Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. ;
Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду».
Враховуючи вищенаведене, «Позивачка» змушена звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання своєї доньки та відібрання останньої у «Відповідачки».
Позивачем вживалися вищезазначені заходи досудового врегулювання спору.
На даний час сума збору становить: 908, 00 грн.
Оскільки, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, то 908,00 грн. + 908,00 грн. = 1 816, 00 грн.
Орієнтована сума судових витрат, які Позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи складає 1816,00 грн. (сума судового збору). Просить суд відстрочити оплату судового збору до розгляду по суті.
Позивач просить:
1.Визначити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний «номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , разом з її матір'ю ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової;картки платника податків: НОМЕР_3 .
2. Відібрати у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 неповнолітню дитину, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
3. Неповнолітню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , передати її матері - ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
4. Судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання позивач та її представник не прибули, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають.
Відповідач ОСОБА_1 (бабуся) в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, надала пояснення відповідно до яких з метою захисту насилля матері до дитини та за бажанням майже дорослої онуки яка не бажає проживати з матір'ю по причині постійних конфліктів з останньою з фізичного та психологічного насилля як збоку матері так і збоку співмешканця просить суд відмовити задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (майже 15 років) в присутності бабусі та представника служби у справах дітей Веселівської ОТГ Баша А.В. , надала свідчення відповідно до яких підтвердила своє бажання проживати з бабусею а не з матір'ю з якою у неї постійні конфлікти, отримує фізичне та психологічне насилля , також іншою причиною, є той факт, що матір співмешкає з другим чоловіком, який також спричиняє їй психологічне насилля, ображають її людську гідність. Вона була змушена звернутися 14.08.2020 року з листом-заявою до голови правління Запорізької громадської організації «Об'єднання психологів та психоаналітиків «Взаємодія» за допомогою де зазначила, що її мати ОСОБА_1 вчиняє до неї насильство фізичного, психологічного та економічного характеру. Крім того надала суду копії зазначеної заяви.
Представник служби у справах дітей як третя особа Баша А.В. не підтримала позовні вимоги позивача, просить суд вирішити питання проживання неповнолітньої дитини з бабусею, тобто з відповідачем крім встановлених в судовому засіданні фактів врахувати ще й бажання самої дитини проживати з бабусею. Відповідач та проживаюча онука позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання., забезпечені житлом та мають змогу у забезпечені , проживанні та виховання дитини,
Вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами документи та докази, суд прийшов до наступного:
Судом встановлено, що рідний батько помер, мати дитини, не належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, в судове засідання не прибула не надала своїх пояснень щодо своїх доводів та заперечень не надала суду позитивної характеризуються в побуті та на роботі, відсутні свідчення про зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами. Посилання позивача на ту обставину, що за результатами перевірки вищевказаного звернення позивача до органів поліції ,де посадовими особами відділення поліції № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (Веселівського ВП) була проведена перевірка, за наслідками якої « Відповідачку » було притягнуто д адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Зазначається що дійсно відповідач вчинила домашнє насильство, а саме висловлювання нецензурною лайкою на адресу позивача своєї доньки, а не на неповнолітню дитину, захищаючи інтереси неповнолітньої онуки.
Крім того «Позивачка» зверталася за допомогою до Служби справах дітей Веселівської державної райдержадміністрації Запорізької області.
03.09.2020 року та 23.09.2020 року було проведено два засідання комісії з питань захисту прав дитини при Веселівській райдержадміністрації, на яких обговорювалась вищезазначена конфліктна ситуація.
По результатам засідання, яке відбулось 23.09.2020 року було прийняте рішенні «Службі у справах дітей підготувати відповідний лист до Якимівської служби у справах дітей щодо організації спільних дій по передачі дитини матері та повернення її на навчання» про що позивач зазначила в своєму позові.
Але як було встановлено в судовому засіданні, крім того комісія вирішила, так як мати не позбавлена батьківських прав то вирішувати конфлікт повинні самостійно в родині.
- рекомендувати КУ «Центр соціальних послуг» Веселівської селищної ради поставити на соціальний облік та взяти під соціальний супровід родину ОСОБА_1 доки дитина буде проживати з бабусею;
- звернутися до фахівця з соціальної роботи Великотернівської сільської ради поставити на соціальний облік та взяти під соціальний супровід родину ОСОБА_1 ;
- рекомендувати матері ОСОБА_1 і ОСОБА_1 налагодити між собою стосунки, остільки штучно ними створювана конфліктна ситуація негативно впливає на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- рекомендувати матері ОСОБА_1 звернутися за допомогою до психолога у налагодженні стосунків з дитиною;
- у разі не вирішення ситуації в родині Кожевникових службі в справі дітей Веселівської райдержадміністрації підготувати відповідну інформацію на Якимівську службу у справах дітей щодо невиконання матір'ю своїх обов'язків;
При розгляді справи, судом враховані всі обставини, які створюють сприятливу обстановку для проживання дитини, враховано вік сторін, стан здоров'я, соціальну зайнятість, наявність джерел доходів, характеристики з місця роботи, школи та проживання, які свідчать про належний рівень та емоційно-вольових якостей сторони відповідача, безумовну любов до дитини, та любов дитини до бабусі, побутові умови, проживання та виховання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 160 Сімейного Кодексу України «Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.»
Відповідно до положень ст. 12 Конвенції держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Аналогічні положення викладені у ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, ІНФОРМАЦІЯ_6 ), яка зобов'язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку,( в даному випадку дитині 14 років 7 місяців на час з'ясування думки), та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України». У п. 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
У дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
При розгляді справи суд в судовому засіданні з'ясував думку доньки ОСОБА_1 яка виявила бажання проживати разом з бабусею ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення в справі «М. Є. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У відповідності до ст. 257, 258 Сімейного кодексу України ,баба, дід,прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні; Мають право на самозахист внуків, мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків, до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
На звернення неповнолітньої ОСОБА_5 04.08.2020 року з листом-заявою до голови правління Запорізької громадської організації « Об'єднання психологів та психоаналітиків «Взаємодія» за допомогою, де зазначила, що її мати ОСОБА_1 вчиняє до неї насильство фізичного, психологічного та економічного характеру, громадська організація «Взаємодія» 14.08.2020 року направила повідомлення Голові Веселівської селищної ради Кияшко П.М.; директорці Запорізького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Понікаровій О. А. ; начальниці служби у справах дітей Матвеєвій А.І. , начальнику ГУНП в Запорізької області Лушпієнко М.М. - повідомлення про вчинення насильства в сім'ї та реальну загрозу його вчинення. Де просили розглянути зазначене повідомлення та провести заходи реагування у відповідності до вимог діючого законодавства, на що очікували відповідь у встановлений законом строк. Як зазначив відповідач ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_5 ніяких заходів на її звернення не провели, відповіді вони не отримали.
Суд вважає за доцільне нагадати зазначеним організаціям про необхідність проведення необхідних заходів, щодо звернення неповнолітньої ОСОБА_5 за допомогою, про вжиття заходів припинення насильства в сім'ї, направивши копію звернення в зазначені організації та рішення суду.
З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що проживання неповнолітньої ОСОБА_5 з бабусею буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів.
В справі судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з бабусею.
Позивач не надала суду переконливих доказів, на противоправну поведінку Відповідача, на підставі якої можна було вважати, що проживання доньки з бабусею несе загрозу проживанню та вихованню дитини. Щодо до негайного виконання судового рішення в частині відібрання дитини від бабусі та повернення її тому, з ким вона проживала - матері дитини є на даний час не допустимим.
На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10,12,209,228,229,259,263-268 ЦПК України, ст.ст. 160, 161, 162 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», суд -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Веселівського районного суду
Запорізької області С.О.Кравцов