Справа № 159/6644/20
Провадження № 1-кп/159/199/21
13 липня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020035110000473 від 21.11.2020 року про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою професійною освітою, працевлаштованого, одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
обвинувачений ОСОБА_7 20 листопада 2020 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи в дворі будинку по АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи на грунті тривалих неприязних відносин, умисно завдав потерпілому ОСОБА_6 один удар ножем в ділянку лопатки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого ножового поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітки в проекції лопатки, гемотораксу зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю та показав, що близько чотирьох років проживає з потерпілим в одному під'їзді. Останнім часом між ними існують неприязні відносини, оскільки за повідомленням дружини потерпілого його позбавили батьківських прав щодо дворічної доньки, за якою він сумує. Крім того, потерпілий напередодні події під час словесного конфлікту завдав йому удар рукою в обличчя. Повернувшись 20 листопада 2020 року з роботи він у присутності швагра потерпілого ОСОБА_9 запропонував потерпілому ОСОБА_10 поспілкуватись на вулиці. Проте розмова переросла у взаємні обвинувачення. Через стан алкогольного сп'яніння він не зміг подолати образу на потерпілого, тому взяв в квартирі перший предмет, яким виявився ніж, та маючи на меті завдати потерпілому болю, вийшов з під'їзду та наніс потерпілому ззаду одного удару ножем у верхню частину тулуба. Після чого потерпілий повалив його на землю. Хтось із присутніх забрав ніж та завів його до квартири. На даний час він шкодує про вчинене, просить у потерпілого вибачення, частково відшкодував майнову шкоду, працює, відвідує свою дитину у дитячому будинку та мріє повернути її.
Суд, оцінивши надані для дослідження докази, проаналізувавши доводи сторони захисту та обвинувачення, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.
Так, кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілого ОСОБА_6 від 20.11.2020 року про те, що того ж дня приблизно о 17.30 годині візуально знайомий ОСОБА_11 поблизу під'їзду по АДРЕСА_2 в ході конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин наніс тілесні ушкодження у виді одного удару ножем у ділянку лівої лопатки.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомлені правоохоронним органам обставини підтвердив та пояснив, що обвинувачений разом із своєю дружиною проживають в квартирі навпроти, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, після народження дитини продовжували розпивання спиртних напоїв, через що дитина залишалась без догляду, була голодною та жила в неналежних умовах. На неодноразові зауваження сусідів сім'я обвинуваченого не реагувала, тому змушені були повідомити органи опіки про порушення прав малолітньої дитини. Після відібрання дитини обвинувачений поводив себе агресивно та вимагав вибачень. 20.11.2020 року обвинувачений попросив вийти у двір та поспілкуватись, проте через стан сп'яніння окрім погроз нічого не сказав, згодом повернувся в будинок. Через незначний проміжок часу обвинувачений вийшов з під'їзду та раптово вдарив ззаду. Помітивши після удару в правій руці обвинуваченого ніж, потерпілий повалив його на землю та утримував руку, допоки у присутності свідка ОСОБА_12 сусід ОСОБА_13 не забрав ножа.
Свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що під час спілкування обвинуваченого та потерпілого між ними виникла словесна суперечка, обвинувачений пішов в квартиру, повернувся через дві хвилини та завдав удар потерпілому в спину. На початках свідок подумав, що удар завдано рукою, проте після удару побачив в руці обвинуваченого ніж. В день події свідок та обвинувачений перебували у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_15 показав, що не був очевидців завдання удару, підійшов на місце події в той момент, коли потерпілий лежав на обвинуваченому і утримував руку з ножем. Забравши ніж у обвинуваченого, він передав його ОСОБА_16 , а сам доставив потерпілого до лікувального закладу для надання медичної допомоги.
Під час огляду місця події, який проведено 20.11.2020 року в дворі будинку АДРЕСА_2 на підвіконні біля вхідних дверей в під'їзд будинку виявлено та вилучено знаряддя злочину - ніж з довжиною леза 13-14 см.
Також потерпілим видані футболка та куртка, в які він був вдягнутий, на яких згідно протоколу огляду речей відображені сліди крові та місце завдання удару - область лівої лопатки.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №275 від 07.12.2020 року на тілі потерпілого ОСОБА_6 відмічене тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого ножового поранення задньої поверхні лівої половини грудної клітки в проекції лопатки, гемотораксу зліва, що утворились від дії предмету, який має колюче-ріжучі властивості, можливо від удару ножем, в час, вказаний у постанові та в медичній документації, і за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. По тілу було нанесено не менше одного удару. Потерпілий був розміщений до травмуючого предмету задньою поверхнею.
Механізм завдання удару продемонстрований обвинуваченим під час слідчого експерименту 15.12.2020 року та узгоджується із показаннями потерпілого і свідка.
Існування зі сторони обвинуваченого неприязних відносин до сім'ї потерпілого в судовому засіданні підтвердила дружина потерпілого ОСОБА_17 , яка будучи допитаною в якості свідка, показала, що змушена була звернутись в органи опіки та піклування заради збереження життя дитини обвинуваченого, оскільки через аморальну поведінку батьків дитина залишалась без нагляду, допомога сусідів не могла гарантувати безпечних умов для дитини.
З огляду на викладене у суду не має обґрунтованих сумніві у доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до ст.50, ст.65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру скоєного діяння, його небезпечності та даним про особу винного.
При виборі покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Обираючи ОСОБА_7 вид, розмір покарання та порядок його відбування, суд враховує те, що вчинене кримінальне правопорушення згідно ст.12 КК України, є тяжким. Обвинувачений перебував в статні алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Обвинувачений умисно посягав на життя та здоров'я потерпілого, і образа за відібрання дитини не може слугувати цьому виправданням.
З огляду на позитивну характеристику обвинуваченого за місцем роботи, молодий вік, вчинення кримінального правопорушення вперше, з урахуванням пом'якшуючи покарання обставини, до якої суд відносить визнання вини та часткове відшкодування шкоди, суд вважає необхідним призначити реальне покарання на мінімальний строк, визначений санкцією частини першої статті 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Суд не вбачає можливим звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, оскільки визнання вини та часткове відшкодування шкоди у співставленні з повідомленими потерпілим даними про поведінку обвинуваченого після вчинення злочину не можуть слугувати доказом щирого каяття.
Згідно пояснень потерпілого він просив обвинуваченого відшкодувати витрати на лікування в розмірі 40 000 грн, припинити вживати спиртні напої та змінити спосіб життя.
Проте за час наданий судом для добровільного відшкодування майнової шкоди обвинувачений сплатив потерпілому лише 5 000 грн., продовжує зловживати спиртними напоями, залишається позбавленим прав щодо своєї малолітньої дитини, між сім'ями потерпілого та обвинуваченого виникають нові словесні конфлікти, потерпілий в судовому засіданні висловлює занепокоєння за життя своєї дружити та дитини.
Відсутність позитивних змін у поведінці обвинуваченого в поєднані з усталеним способом життя свідчать про суспільну небезпечність обвинуваченого.
Для реальної соціальної корекції його поведінки та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень призначення реального покарання є необхідним та справедливим.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відповідно до ч.4 ст.174 КПК України необхідно скасувати.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Дія раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту закінчилась, клопотань по обрання нового запобіжного заходу до суду не надходило.
Керуючись ст.ст.374,375 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази:
1) чоловічу футболку сірого кольору з порізами, що належить потерпілому ОСОБА_6 , ніж та захисну маску, які знаходяться в камері схову речових доказів Ковельського РУП, - знищити,
2) чоловічу куртку чорно-сірого кольору, яка знаходяться в камері схову речових доказів Ковельського РУП - повернути потерпілому ОСОБА_6
3) чоловіче взуття білого кольору, чоловічу зимову куртку, джинси, кофту чорного кольору, які зберігаються в камері схову речових доказів Ковельського РУП, - повернути обвинуваченому ОСОБА_7 .
Арешт, накладений на дане майно ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2020 року - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
ГоловуючийОСОБА_1