14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 300/623/20
адміністративне провадження № К/9901/23591/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №300/623/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Служби безпеки України, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України №51-ОС/дск від 16 січня 2020 року "По особовому складу" щодо його звільнення з військової служби в органах СБ України за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "в" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з правом носіння військової форми одягу, у запас Служби безпеки України; визнати протиправним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області №29-ОС/дск від 21 лютого 2020 року про його виключення із списків особового складу; зобов'язати Голову СБУ поновити його на військовій службі в органах СБУ; зобов'язати начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області включити його до списків особового складу УСБУ в Івано-Франківській області; виплатити матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з військової служби з 21 лютого 2020 року до дати відновлення на військовій службі, із зарахуванням цього періоду до вислуги років.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Служби безпеки України №51-ОС/дск від 16 січня 2020 року "По особовому складу" в частині звільнення з військової служби ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області №29-ОС/дск від 21 лютого 2020 року щодо виключення ОСОБА_1 із списків особового складу. Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області за посадою першого заступника начальника управління (полковник) з 22 лютого 2020 року. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 лютого 2020 року по 30 грудня 2020 року у розмірі 273352,29 грн. з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області за посадою першого заступника начальника управління (полковник) та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 26199,90 грн. з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства звернуто до негайного виконання.
Не погодившись із вказаними рішеннями, Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 29 червня 2021 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, скаржник вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі №805/2723/17-а, від 18 червня 2020 року у справі №320/2446/20, Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №800/426/17.
При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, у справі №805/2723/17-а позов було пред'явлено до Головного управління Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях, в якому позивач просив визнати незаконним наказ Управління Служби безпеки України в Донецькій області в частині зниження та установлення надбавки та преміювання, визнати незаконними дії Управління Служби безпеки України в Донецькій області, пов'язані з умисною не виплатою грошового забезпечення за період з липня 2016 року по липень 2017 року, а також грошової винагороди за участь в АТО з 01.12.2015 по 24.01.2016; визнати незаконною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Донецькій області в частині невиконання пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, пункту 4.9, 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 №772, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість з грошового забезпечення, заборгованість з грошової винагороди за участь в АТО, судові витрати та моральну шкоду.
Натомість, предметом розгляду справи №300/623/20, рішення в якій оскаржуються, стосується визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України щодо звільнення з військової служби в органах СБ України за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "в" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з правом носіння військової форми одягу, у запас Служби безпеки України; визнання протиправним та скасування наказу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області №29-ОС/дск від 21 лютого 2020 року про його виключення із списків особового складу; зобов'язання Голови СБУ поновити його на військовій службі в органах СБУ; зобов'язання начальника Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області включити його до списків особового складу УСБУ в Івано-Франківській області; виплати матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з військової служби з 21 лютого 2020 року до дати відновлення на військовій службі, із зарахуванням цього періоду до вислуги років.
Таким чином, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм у справі, зазначеній скаржником, та у даній справі вважатись тотожними не можуть.
Крім того, у справі № 320/2446/20 позивач звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення кандидатури позивача на посаду голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області; зобов'язати Президента України розглянути кандидатуру позивача на посаду голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області та призначити останнього на посаду голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, у справі №800/426/17 - до Вищої ради правосуддя, третя особа - Адміністрація Президента України, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на його скаргу.
Відтак, суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, час, місце, підстави виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) у справах, зазначених скаржником, та у даній справі не є тотожними.
Отже, такі доводи скаржника не можуть вважатись належними для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №300/623/20.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №300/623/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі, зобов'язання до вчинення дій повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.А. Губська