14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 420/12948/20
адміністративне провадження № К/9901/23469/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку щодо припинення розгляду заяви по отриманню паспорту громадянина України та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому просила:
визнати протиправним та скасувати Висновок щодо припинення розгляду заяви по отриманню паспорту громадянина України ОСОБА_2 від 10 вересня 2020 року;
зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , паспорт громадянина України вперше.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2021 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Висновок Окнянського РС ГУ ДМС України в Одеській області щодо припинення розгляду заяви по отриманню паспорту громадянина України ОСОБА_2 від 10 вересня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України вперше відповідно до заяви-анкети №5045665 від 21 серпня 2020 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено у частині зобов'язання міграційної служби оформити та видати позивачці паспорт громадянина України у відповідності до заяви-анкети №5045665 від 21 серпня 2020 року, викладено дану частину рішення у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України вперше відповідно до поданої заяви-анкети у відповідності до норм діючого законодавства».
В іншій частині рішення залишено без змін.
25 червня 2021 року відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року. Скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку щодо припинення розгляду заяви по отриманню паспорту громадянина та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур