Головуючий суддя у першій інстанції: Панікара Т.М.,
30 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3985/20 пров. № А/857/7224/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Глушка І.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
представник апелянта: Клебан М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 300/3985/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, зобов'язання вчинити дії,
29.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0063540410 від 14.12.2020р.;
- зобов'язати відкоригувати дані інтегрованої картки з податку на доходи фізичних осіб шляхом скасування нарахованої у період з 30.10.2015р. - 21.08.2020р. пені в розмірі 175722,82 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник апелянта Клебан М.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
14.12.2020р. податковий орган провів камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання правил застосування податку на доходи фізичних осіб
За результатами перевірки складено акт № 4772/09-19-04-10/ НОМЕР_1 від 14.12.2020р. в якому податковий орган встановив порушення правил застосування податку на доходи фізичних осіб визначені п.п.168.1.2 п.168.1, ст.168, п.179.7, ст.179 ПК України
На підставі акту перевірки контролюючий орган відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020р. № 0063540410 яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі - 49564 грн.03 коп.
Розрахунок штрафної санкції проводився наступним чином:
Дата операції- 01.08.2015р. (граничний строк сплати); 21.08.2020р. (дата сплати).
Нараховано згідно документу: податкова декларація 1500010323 F01002 від 29.04.2015р. про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність).
Кількість днів несплати податкового зобов'язання - 1848.
Сума сплаченого боргу - 247820,15 грн.
23.12.2020р. податковий орган проінформував позивача, що згідно інтегрованої картки платника (ІКП) по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування станом на 21.12.2020р. податкова заборгованість складає - 175722,84грн.,
Вказана сума є пенею нарахованою на підставі ст.129 ПК України за період 30.10.2015р.-21.08.2020р. на Податкову декларацію про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) № 1500010323 F01002 від 29.04.2015р.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Із змісту п.126.1 ст.126 ПК України видно, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
п.102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Проте, згідно розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення № 0063540410 від 14.12.2020р. податковий орган визначив суму штрафу позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань які визначені податковою декларацією № 1500010323 F01002 від 29.04.2015р. про майновий стан і доходи з граничним терміном сплати до 01.08.2015р., сплачено - 21.08.2020р. в розмірі 247820,15 грн., із затримкою 1848 днів. Нараховано штраф у розмірі - 49564,03 грн.
В даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань які визначені податковою декларацією №1500010323 F01002 від 29.04.2015р до 01.08.2015р., а розрахунок пені податковий орган нарахував з 30.10.2015р. Тобто, нарахування пені проведено поза межами строків давності, визначених ПК України.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених ст.102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Проведення контролюючим органом 14.12.2020р. камеральної перевірки так і нарахування штрафу в розмірі 20% в сумі 247820,15 грн. за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань за податковою декларацією про майновий стан і доходи від 29.04.2015 р. з граничним терміном сплати до 01.08.2015р. здійснено поза межами строків давності, передбачених п. 102.1 ПК України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позов, оскільки приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, податковий орган порушив строки давності, встановлені ст.102 ПК України, тобто діяв не у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Висновки колегії суддів про те що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань можуть бути нараховані в межах строку давності у 1095 днів, відлік якого починається із останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань узгоджуються з правовою позицією яка неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі № 820/3543/17, від 05 червня 2018 року у справі№ 824/760/17-а, від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17, від 10.12.2019 року № 821/865/16.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Суд, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 300/3985/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель
У зв'язку із перебуванням судді Глушко І.В. 12.07.2021р. у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 13.07.2021р.