Головуючий суддя у першій інстанції : Гаврилко С.Є.
30 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3858/20 пров. № А/857/5953/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Глушка І.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №260/3858/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
25.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення від 11.11.2020р. №921010152294 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно заяви від 02.11.2020р. за №6688/3123.
Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату, щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 80% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області від 02.03.2020р. № 1134, починаючи з 19.02.2020р. з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2021р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 11 листопада 2020 року № 921010152294 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 29 вересня 2020 року.
Крім того, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області № 1134 від 02 березня 2020 із розрахунку 80 % від грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В решті вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 09.07.1997р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фону України в Закарпатській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітку.
29.09.2020р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.03.2020р. № 1134 яка видана Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Закарпатській області.
Листом від 29.10.2020р. № 2331-2443/Р-02/8-0700/20 Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області повідомив ОСОБА_1 , що подана заява не відповідає вимогам порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та її розглянуто в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Так, згідно довідки від 02.03.2020р. № 1134 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 94 590,00 грн., у тому числі: посадовий оклад 63 060,00 грн.; доплата за вислугу років (40%) 25 224,00 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 6306, 00 грн.; доплата за науковий ступінь 0, 00 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0, 00 грн.; щомісячна доплата відповідно до ч.6 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0, 00 грн.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області № 921010152294 від 11.11.2020р. позивачу відмовлено в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з відсутністю внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Так, ч.1ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
ч.4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Із змісту ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видно, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., виключено зазначені вище п.22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999р. № 6-рп/99, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020р. № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.
У вказаному рішенні (п.15-17) зазначено, що згідно з положеннями п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Таким чином, відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013р. № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.5, 6 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020 п.25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно ч.1 ст.91 Закону України від 13.07.2017р. № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
ст.152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019р. у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020р. у справі № 200/3958/19-а висловлював висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується в 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, перерахунок, який просить здійснити позивач з 19.02.2020р., обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020.
Тобто, саме з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на підставі довідки про суддівську винагороду від 02.03.2020р. за №1134 яка видана Територіальним управління Державної судової адміністрації України у Закарпатській області.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 11 листопада 2020 року № 921010152294 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 29 вересня 2020 року та зобов'язання пенсійний орган здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області № 1134 від 02 березня 2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Оскільки, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020р. та має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із рішенням Верховного Суду від 16.06.2020р. в зразковій адміністративній справі №620/1116/20, яке в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Разом з тим, щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, колегія суддів зазначає наступне.
Рішення пенсійного органу про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 11.11.2020р. за №921010152294 на підставі вказаної вище довідки не містить будь-яких покликань на відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача або здійснення певного розрахунку.
ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що дії суб'єкта владних повноважень начебто впливають на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Таким чином, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, відсутні підстави для задоволення позову.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015р. у справі №21-5361а15, від 01.12.2015р. у справі №21-3222а15, від 05.08.2020р. у справі № 811/1228/18.
Отже, оскільки Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області не визначав розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачу відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у розмірі 80 % суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді Мукачівського міськрайонного суду) з яким би останній був не згідний, зобов'язання здійснити такий розрахунок при відсутності порушеного права є передчасним.
У випадку, якщо позивач за результатами вчиненого пенсійним органом, на виконання рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде не згідний, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.
Тобто, вирішення цього питання можливе при порушенні прав, свобод та інтересів особи, а саме після проведення відповідного перерахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Закарпатській області №1134 від 02.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020р.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ст.317 КАС України та наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог допустив неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвело до задоволення позову у спосіб, що викладений в оскаржуваному рішенні суду, а тому слід частково його скасувати, в решті рішення суду, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.229, 243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року в справі № 260/3858/20 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області № 1134 від 02.03.3030р. в розмірі 80% від грошового утримання судді у відставці з врахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020р. і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Закарпатській області від 02.03.2020р. № 1134 з урахуванням фактично виплачених сум з 19.02.2020р.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року по справ № 260/3858/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель
У зв'язку із перебуванням судді Глушка І.В. 12.07.2021р. у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 13.07.2021р.