13 липня 2021 року Справа № 160/7256/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.05.2021р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка полягає у некорегуванні відомостей в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 і несписанні нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів, пені з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р.; зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити корегування відомостей в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом скасування нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів, пені з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р.
В обґрунтування позову зазначено, що на позивача, як на фізичну особу-підприємця (до внесення запису про припинення підприємницької діяльності), який перебував на загальній системі оподаткування, поширюються вимоги пункту 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 13.05.2020 № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Проте, відповідач всупереч вимогам закону безпідставно обмежив позивача в реалізації гарантованого йому права на списання вказаної недоїмки зі сплати ЄСВ.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 р., відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог вказаної ухвали суду на адресу суду 02.06.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити.
04.06.2021р. від позивача до суду надішла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підримала позовні вимоги у повному обсязі.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 28.03.2011р. був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис 22230000000017225. Основним видом діяльності позивача є «Діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0)».
18.02.2020 р. державним реєстратором припинено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням, про що в ЄДР вчинено відповідний запис 22230060002017225.
Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Кам'янська ДПІ) з 29.03.2011р. по 18.02.2020р. на загальній системі оподаткування.
Так, згідно з ІТС «Податковий блок» у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка складає 29293, 44 грн., в т.ч. за 2017 рік - 8448, 00 грн., за 2018 рік - 9828, 72 грн., за 2019 рік - 11016,72 грн. Встановлено, що сплата ЄСВ за період з 01.01.2017р. по день розгляду справи судом відсутня.
У зв'язку із наявністю в інтегрованій картці платника податків позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VІ відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020р. № Ф-309461-55У.
09.07.2020р. Південним ВДВС у м. Кам'янське Південно-Східного МРУ МЮ(м.Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 62508278 про примусове стягнення зазначеної заборгованості, в ході виконання якого державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно позивача.
26.02.2021р. позивачем було направлено відповідачу заяву про списання суми недоїмки за період з 01.01.2017р. до 01.12.2020р., а також штрафів та пені, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання даної заяви. До зяви також було долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію паспорта, копію заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (опис) та раніше неподану звітність з нарахування єдиного внеску. Проте, відповідач недоїмку, штрафи та пеню не списав, виконавчий документ не відкликав.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача, що виразилась у неприйнятті рішення про списання недоїмки по сплаті ЄСВ протиправною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону № 2464-VI).
13.05.2020р. Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі Закон№592-ІХ).
З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ вбачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
На підставі Прикінцевих положень Закону №592-ІХ цей закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу І цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02.06.2020р., а тому з 03.06.2020р. набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, відповідно до пункту 9-15 розділу VIІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано доходів (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу-звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього закону за період з 1 січня2017року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Отже , відповідно до цього пункту підлягають списанню за заявою платника несплачені на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платником єдиного внеску, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано доходів (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом №592-ІХ платниками у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI( крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Суд зазначає, що після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку , за результатом якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено , що :
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася неоплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовується.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Крім того, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020р. №11220-16-62/26150 надало роз'яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якому вказало, що обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону№2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб-підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 №592.
З 3 червня 2020 року діють окремі положення Закону «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року №592-ІХ щодо списання суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску з числа фізичних осіб підприємців (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до набрання чинності Законом №592 01.01.2021р., а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, якщо такими платниками не отримано доходів (прибуток) від їх діяльності що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Суд звертає увагу на те, що Законом України №1072-ІХ від 04.12.2020р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464, цей закон набув чинності 10.12.2020 року.
Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592, внесеними Законом №786 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців від 14.07.2020року (набрав чинності 08.08.2020 року).
Так, підлягають списанню у порядку, визначеному Законом №2464-VI, несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані фізичним особам-підприємцям (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо дотримано такі умови:
-такими платниками у відповідних місяцях періоду з 1січня 2017 року до 1 грудня 2020 року не отримано доходів (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, якщо до 1 березня 2021 року подано необхідні документи.
Зокрема, для фізичних осіб підприємців ( крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, яка подається державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи-підприємця (якщо така заява не подавалася раніше); заяву про списання заборгованості та звітність відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалась раніше або була подана з помилками).
Цю норму слід розуміти таким чином, що подана фізичною особою звітність має обов'язково відображати данні за період з 1 січня 2017 року до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності включно у зазначеному періоді, який закінчується 1 грудня 2020 року.
Фізичній особі не потрібно звітувати за період після дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, оскільки в такому проміжку часу вона вже не вважається платником єдиного внеску відповідно до Закону №2464-VI на підставі даних, одержаних контролюючим органом від Державного реєстратора.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 29.03.2011 р. по 18.02.2020 р. перебував на загальній системі оподаткування, що не заперечувалося відповідачем у відзиві. 18.02.2020 р. реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця була припинена. Будучи припиненим, як ФОП, позивач своєчасно (з 03.06.2020р. до 01.03.2021р.) подав відповідачеві раніше не подану звітність з нарахування єдиного внеску та заяву про списання з нього суми недоїмки.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи та звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2017р.-2020 р., вбачається, що жодного доходу (прибутку) від зайняття підприємницької діяльності позивач не отримував.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами як отримання позивачем будь-якого доходу (прибутку) від зайняття підприємницької діяльності за спірний період, так і перебування його на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, зі змісту поданих звітів вбачається, що в графі «6» міститься інформація про перебування позивача як ФОП на загальній системі оподаткування. Також, в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем камеральної перевірки. Зазначені відомості залишені відповідачем поза увагою.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що позивач відноситься до кола осіб, що мають право на списання недоїмки, штрафів та пені на підставі Закону № 592-ІХ, оскільки, ним виконано всі вимоги пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI для списання заборгованості.
Відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявності підстав для нерозгляду заяви позивача про списання недоїмки, штрафів та пені, нарахованих позивачу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Судом встановлено, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв рішення, передбаченого абзацом четвертим пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, та відповідно допустив протиправну бездіяльність.
В той же час, суд звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити корегування відомостей в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом скасування нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів, пені з 01.01.2017 р. по 01.12.2020 р., буде свідчити про зобов'язання державного органу вчинити дії без дотримання встановленої законом процедури, зокрема проведення перевірки перед списанням суми недоїмки. При цьому, суд не є уповноваженим органом, який може здійснити перевірку наявності чи відсутності у позивача заборгованості зі сплати податків та зборів.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.
На цій підставі суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Покладення на відповідача обов'язку здійснити корегування відомостей в інтегрованій картці платника податків шляхом скасування нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску є по суті втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки саме на цей орган покладено обов'язок проведення перевірки, за результатом якої приймається рішення про списання суми недоїмки.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.9 КАС України, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нерозгляду по суті заяви позивача від 26.02.2021р. про списання суми недоїмки, штрафів та пені, нарахованих за період з 01 січня 2017року по 01 грудня 2020 року та зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області розглянути по суті заяву позивача від 26.02.2021р.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН2282151 від 06.05.2021 р.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 454,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни,суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49605, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 26.02.2021р. про списання суми недоїмки, штрафів та пені, нарахованих за період з 01 січня 2017року по 01 грудня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.02.2021р. про списання суми недоїмки, штрафів та пені, нарахованих за період з 01 січня 2017року по 01 грудня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
13.07.2021
Рішення не набрало законної сили 13 липня 2021 р.
Помічник судді І.В.Калита