Провадження № 22-ц/803/6853/21 Справа № 204/6931/20 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
14 липня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна спільним майном та поділ спільного майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року,-
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу у період з квітня 2017 року до моменту реєстрації шлюбу - 21 вересня 2019 року; визнати об'єктом спільної сумісної власності транспортний засіб марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ частину транспортного засобу марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 .. В обґрунтування позову вказує на те, що позивач та її померлий чоловік - ОСОБА_4 з квітня 2017 року почали проживати однією сім'єю та вести спільне господарство без реєстрації шлюбу, який було зареєстровано лише 21 вересня 2019 року. Під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з квітня 2017 року по 21 вересня 2019 року позивач разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 вели спільне господарство, формували спільний бюджет за рахунок кожного з подружжя та набували майно за спільний кошт. Крім того, з моменту початку спільного проживання позивача та її чоловіка, активну допомогу їм надавали батьки позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Суттєву допомогу у вигляді грошових коштів батьки позивача надали позивачу на купівлю автомобіля, який в той період був дуже необхідний для роботи майбутньому чоловіку позивача. Між позивачем та її майбутнім чоловіком виникла домовленість про те, що батьки позивача нададуть в якості допомоги майбутньому подружжю грошові кошти у розмірі 3 000,00 доларів США, а нині покійний чоловік позивача зі свого боку також надасть 3 000,00 доларів США, а на загальну суму 6 000,00 доларів США позивач з чоловіком здійснять купівлю автомобіля, який в майбутньому подружжя буде використовувати для особистих потреб. За таких обставин, 03 вересня 2019 року чоловік позивача придбав транспортний засіб марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 . Покійним чоловіком позивача було здійснено реєстрацію права власності на транспортний засіб за собою, присвоєно номерний знак - НОМЕР_2 . Вже після придбання чоловіком позивача рухомого майна на спільні грошові кошти, між позивачем та її покійним чоловіком було зареєстровано шлюб, а саме 21 вересня 2019 року. Проте, внаслідок трагічних обставин, ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача - ОСОБА_4 помер. Відразу після смерті чоловіка позивача батьки чоловіка позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно заволоділи вищевказаним транспортним засобом та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Наразі ОСОБА_2 здійснює на позивача психологічний вплив, ображає позивача нецензурними словами та звинувачує у смерті покійного сина. Беручи до уваги те, що транспортний засіб був придбаний ще до реєстрації шлюбу та зареєстрований на померлого чоловіка позивача, то не встановлення факту проживання позивача зі своїм чоловіком однією сім'єю без реєстрації шлюбу та без визнання вказаного майна спільним особисті права позивача можуть бути порушені під час розподілу часток майна між спадкоємцями чоловіка позивача, так як позивач ще до моменту смерті свого чоловіка має право на половину спільного майна. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У зв'язку з викладеним позивач звернулась до суду з даним позовом (а.с.2-4).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна спільним майном та поділ спільного майна - задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 2017 року до моменту реєстрації шлюбу, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 .
Поділено спільне сумісне майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину транспортного засобу марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 . Вирішено питання судового збору (а.с.121-125).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з'ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову (а.с. 130-136).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 21 вересня 2019 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1347 (а.с. 9).
03 вересня 2019 року між ОСОБА_8 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем у м. Прилуки було укладено Договір купівлі-продажу № 7442/2019/1646573 транспортного засобу марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_5 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 153 720,00 грн. (а.с. 11).
На підставі заяви ОСОБА_4 № 244279066 від 03.09.2019 року (а.с. 110) транспортний засіб марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 03 вересня 2019 року було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_4 , в процесі перереєстрації змінено реєстраційний номер ТЗ з СВ 8137 ВХ на НОМЕР_2 , та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с. 99).
Згідно вищевказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 власником транспортного засобу марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 01 липня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1781 (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно та 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжа Ю.Г. було заведено спадкову справу № 3/2020 (номер у спадковому реєстрі - 66093278) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 60878565 від 10 липня 2020 року (а.с. 13).
Відповідач ОСОБА_2 є матір'ю, а відповідач ОСОБА_3 є батьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 08 серпня 1991 року Відділом РАЦС виконкому Ленінського району м. Дніпропетровськ, актовий запис № 2102 (а.с. 43).
Стороною відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнавались повністю, відповідачі наполягали на тому, що у період з 2016 року по квітень 2018 року їх син ОСОБА_4 мав сталі відносини з іншою жінкою, а не з позивачем ОСОБА_1 , з позивачем ОСОБА_4 почав зустрічатись лише у квітні 2019 року, при цьому до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_4 з позивачем не проживав, спільного бюджету з позивачем не мав та спільне господарство не вів, а спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_4 за власні кошти.
В матеріалах справи наявні фотознімки з соціальних мереж (а.с. 65-66, 68-70). Всіма учасниками справи визнавалось, що на вказаних фотознімках зображені разом позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 , а тому згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню. На цих фотознімках містяться наступні дати їх опублікування: 29 липня 2017 року, 25 вересня 2017 року, 04 червня 2018 року, 25 червня 2018 року та 27 червня 2018 року. При цьому, під час огляду вказаних фотознімків в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнала, що бачила ці фотознімки у соціальних мережах в дати їх опублікування та коментувала деякі з них, та не заперечувала, що зазначені на фотознімках дати відповідають дійсності.
Судом встановлено, що у власності ОСОБА_4 з 25 серпня 2018 року перебував автомобіль Dacia Logan, 2007 року випуску, об'єм двигуна 1390 см.куб, який 31 серпня 2019 року було перереєстровано та зареєстровано за іншою особою, про що зазначено у відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області № 31/4-115аз від 02 грудня 2020 року (а.с. 46).
Вказані обставини учасниками справи не оспорюються та з пояснень учасників справи судом встановлено, що 31 серпня 2019 року вказаний автомобіль ОСОБА_4 продав, отримавши за нього грошові кошти, які були ним використані як частина грошових коштів для придбання 03 вересня 2019 року спірного автомобіля марки Kia.
Стороною відповідача не заперечувалось, що грошових коштів з продажу транспортного засобу Dacia Logan, 2007 року випуску, не вистачило б для придбання транспортного засобу Kia Cee'd, 2008 року випуску, оскільки ринкова вартість автомобіля Kia Cee'd, 2008 року випуску, є значно вищою, ніж вартість автомобіля Dacia Logan, 2007 року випуску, проте відповідачі наполягали на тому, що інша частина грошових коштів для придбання спірного автомобіля були особистими коштами ОСОБА_4 , які він отримував як дохід за місцем роботи.
У договорі купівлі-продажу № 7442/2019/1646573 транспортного засобу від 03 вересня 2019 року зазначено, що ОСОБА_4 придбав автомобіль марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , за 153 720,00 грн.
При цьому, згідно довідки про доходи, виданої 16 листопада 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Неопак Груп», вбачається, що ОСОБА_4 працював менеджером зі збуту та за період з жовтня 2018 року по червень 2020 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 84 384,09 грн., з яких податок з доходів фізичних осіб становив 15189,14 грн. (а.с. 47), а у довідці про доходи від 16 листопада 2020 року, виданій Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Пекеджинг Юкрейн», зазначено, що ОСОБА_4 працював менеджером зі збуту та за червень 2020 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 3282,50 грн., з яких податок з доходів фізичних осіб становив 590,85 грн. (а.с. 48).
Враховуючи щомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_4 , а також те, що кожна людина щомісячно має нести витрати на харчування, оплату комунальних послуг, одяг та інші необхідні для життя товари, очевидним є висновок про те, що ОСОБА_4 навіть з урахуванням продажу автомобіля Dacia Logan, 2007 року випуску, не мав матеріальної можливості за власні кошти придбати спірний автомобіль Kia Cee'd.
Твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_4 мав значні доходи, жодними доказами у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України не підтверджені.
Факт того, що під час проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивач також працювала та отримувала доходи з викладання англійської мови, підтвердила допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_9 , а отже є підстави для висновку, що позивач приймала участь у формуванні спільної сумісної власності.
Крім того, слід зауважити, що з урахуванням сукупного доходу батьків позивача - ОСОБА_6 (за 2019 рік нараховано дохід у розмірі 319 594,96 грн., що підтверджується довідкою про заробітну плату № 300 від 29.09.2020 року, виданою Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» (а.с. 62)) та ОСОБА_5 (за 2019 рік нараховано дохід у розмірі 112 992,62 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 92 від 07.10.2020 року, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області (а.с. 63)) очевидним є висновок, що останні мали фінансову можливість надати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 3000,00 доларів США для придбання спірного автомобіля Kia НОМЕР_9 , а тому суд вважає встановленим той факт, що батьки позивача надали їй та ОСОБА_4 3000,00 доларів США для придбання спірного автомобіля, що узгоджується з наданими ними показаннями під час допиту їх як свідків, та підтвердила допитана в якості свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що позивач та ОСОБА_4 говорили їй, що батьки позивача дадуть їм для придбання автомобіля 3 000,00 доларів США, тобто половину вартості автомобіля.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте погодитися з такими висновками суду, колегія суддів не може.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Нормою ст.74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України (ст.60-74).
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Положеннями ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин сторін в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, за змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов'язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім'єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц).
Вирішуючи заявлену в межах даної цивільної справи позову вимогу про встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення цієї вимоги.
Надані позивачем докази, а саме роздруківка фотознімків з соціальних мереж (а.с. 65-66, 68-70), свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.
Позивач на підтвердження своїх вимог посилалася на покази свідків, проте, такі свідчення свідків не дають підстав для визнання сторін такими, що проживали однією сім'єю, вели спільне господарство.
Надання стороною позивача власних коментарів щодо оцінки доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки таким правом наділений лише суд.
Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про доведеність заявлених позовних вимог про встановлення факту спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з травня квітня 2017 року по 21 вересня 2019 року.
З урахуванням викладеного, не підлягає задоволенню і решта заявлених позовних вимог - про визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ між сторонами шляхом визнання права власності на цей майно, оскільки такі вимоги є похідними та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у задоволенні якої, як вказано вище, судом відмовлено.
Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що, також зазначено в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 442/2219/11.
Доводи позовної заяви щодо підтвердження наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю поясненнями свідків не можна вважати достатніми та переконливими доказами.
Отже, позивачем не надано допустимих доказів про придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання з відповідачем однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судовий витрат.
Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року - скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна спільним майном та поділ спільного майна - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3783,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: