Справа №639/4744/21
Провадження №2-з/639/92/21
14 липня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Труханович В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 639/4744/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої вона просила суд вжити заходи забезпечення позову - зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Частиною 1, 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Стаття 151 ЦПК України встановлює загальні вимоги до заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів або позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454, 00 грн.
В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 ст. 11 та п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вона звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначають вичерпний перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Разом з тим, положення Закону України «Про захист прав споживачів» також містять у собі підставу для звільнення від сплати судового збору.
Так, частиною 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Частиною 3 цієї ж статті зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Системне тлумачення норм ст.5 закону «Про судовий збір» та ст.22 закону «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (ст.22 закону «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертається до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому в тексті заяви та в самому позові ОСОБА_1 посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування» та положення п. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими цей Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 4 ЦПК України, а саме частиною 1 зазначеної статті передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них
Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, в даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто матеріально-правові відносини, які виникли з приводу вчинення Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною виконавчого напису, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу споживчого кредиту.
Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування», як і положення Закону України «Про захист прав споживачів» у даному випадку не підлягають застосуванню.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Отже, до заяви про забезпечення позову заявником ОСОБА_1 не було додано документу що підтверджує сплату судового збору за її подання, що є порушенням вимог ч.5 ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до ч.9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові.
Зазначене не позбавляє позивача права звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, яка б відповідала вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151, 153 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 639/4744/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 14.07.2021 року
Суддя В.В. Труханович