1Справа № 335/4984/21 2-а/335/113/2021
01 липня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сухоносенка Ігоря Ігоровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Штенгелова О.В. звернувся до суду з позовом до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сухоносенка Ігоря Ігоровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначено наступне.
06.05.2021 року постановою серії ЕАН № 4167983, винесеною відповідачем у справі, позивача визнано винним за ч. 1 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 8.4 (в) ПДР України.
Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, стягнути на свою користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 14.05.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.
Представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У судове засідання відповідач інспектор 2 роти 2 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП Сухоносенко І.І. не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяву про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надав.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позов суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Як зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 06.05.2021 року серії ЕАН №4167983 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень за те, що він 06.05.2021 року о 12-48 год., керуючи транспортним засобом Lexus RX 350 д.н.з НОМЕР_1 у м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 155/Б, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.23 «поворот ліворуч заборонено», здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги п.8.4.в ПДР України.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.4 ПДР України визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема пункт в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Знак 3.23 ПДР України «Поворот ліворуч заборонено».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інкримінованого йому адміністративного правопорушення не вчиняв, та жодних Правил дорожнього руху України не порушував, оскільки на вказаній в оскаржуваній постанові ділянці проїзної частини за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 155/Б взагалі відсутній такий дорожній знак, передбачений 3.23 ПДР України. Позивач зазначає, що не погоджується з постановою, вважає її такою, що винесена в порушення вимог закону в частині необхідності підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення доказами, що зроблено не було.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, будь-яких доказів суду не надали.
Крім того, у п. 7 оскаржуваної постанови зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення, а саме відео 00163, проте, вказане відео відповідачами суду не було надано.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 06.05.2021 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачами пояснення позивача не були спростовані, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються і повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач, їх не спростує, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і вважає за можливе покласти їх в основу як докази обставин, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, в ході розгляду справи судом не було встановлено доказів на підтвердження наявності порушень в діях ОСОБА_1 .
За викладених обставин, за відсутності належних доказів, необхідних для висновку про наявність обставин порушення вимог Закону ОСОБА_1 , яких відповідачем зібрано не було та суду не надано, і постанова таких доказів не містить, а також за відсутності даних, які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4167983 від 06.05.2021 року, підлягає скасуванню.
Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: ордер на надання правової допомоги серії АР №1046353 від 06.05.2021 року; угода про надання правової допомоги від 06.05.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Штенгеловим О.В.; акт приймання-передачі наданих послуг від 13.05.2021 на суму 2000,00 грн. (з яких: 500,00 грн. ознайомлення з матеріалами справи; 1500,00 грн. написання та подання позовної заяви); копію квитанції від 13.05.2021 на суму 2000,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2021 на суму 700,00 грн. за представництво позивача в судовому засіданні 15.06.2021; копію квитанції від 15.06.2021 на суму 700,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021 на суму 700,00 грн. за представництво позивача в судовому засіданні 01.07.2021; копію квитанції від 01.07.2021 на суму 700,00 грн.;
Окрім того, суду надано попередній розрахунок суми судових витрат, згідно з яким: ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення 0,5 год. вартість 500,00 грн.; підготовка та подача позовної заяви - 1,5 год. вартість 1500,00 грн.; участь у судовому засіданні 1 год. вартість 1000,00 грн.
Суд враховує, що представником позивача не доведено, що ним здійснювалося ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки з наданої заяви вбачається, що заява на ознайомлення дійсно була отримана представником УПП в Запорізькій області 06.05.2021 року, про що свідчить розпис, однак факт отримання заяви не підтверджує факту ознайомлення з матеріалами справи.
Також суд враховує, що представник позивача приймав участь у судовому засіданні 15.06.2021 року.
Тож, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши аргументи позивача, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу слід стягнути у розмірі 2200,00 грн. (складання та подання позовної заяви, участь у судовому засіданні 15.06.2021), оскільки саме вказаний розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим, співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сухоносенка Ігоря Ігоровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АЕН № 4167983 від 06.05.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп., а всього стягнути 2 654 (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення рішення.
Суддя В.В.Калюжна