Справа № 308/8659/21
1-кс/308/2914/21
13 липня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. м. Ужгород, працюючого в ТОВ «АВЕ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, проживаючого в цивільному шлюбі, на утриманні двоє дітей (зі слів), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Сторона обвинувачення просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що 15 травня 2021 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою знищення чужого майна шляхом підпалу, підпалив будинок ОСОБА_7 , чим спричинив потерпілій матеріального збитку, та з метою уникнення відповідальності покинув місце події.
Закінчити досудове розслідування у межах строку тримання під вартою підозрюваного, тобто до 15.07.2021, неможливо, оскільки необхідно виконати наступні дії:
-провести судово - психіатричну експертизу, яка знаходиться на виконанні в психіатричній лікарні в м. Берегово;
-провести будівельно - технічну експертизу, яка знаходиться на виконанні в Закарпатському НДЕКЦ МВС України;
-ознайомити підозрюваного ОСОБА_5 з матеріалами досудового розслідування;
-оформити обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування та відповідно до ст. 293 КПК України вручити його підозрюваному;
-при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування по даним кримінальним правопорушенням.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливим.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор вказав на наявність ризиків, передбачених п.1,п.3 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків. Надав для приєднання до матеріалів клопотання постанову керівника Ужгородської окружної прокуратури про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021071030000678 до 15.08.2021.
Слідчий висловив аналогічну позицію.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказував що тяжкість вчиненого злочину не може слугувати єдиною підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; впливати на свідків та потерпілих у ОСОБА_5 наміру не має; вказав про недопустимість перебування підозрюваного під вартою з огляду на стан його здоров'я. Надав для приєднання до матеріалів клопотання лист філії державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано - Франківській та Закарпатській областях № 664/ЧН-21 від 03.06.2021, виписку з історії хвороби ОСОБА_5 № 1160, акт обстеження № 10832/729. Обґрунтованість підозри не заперечував.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника, заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що завдана потерпілій шкода на момент розгляду клопотання відшкодована.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12021071030000678 від 15.05.2021 за ч.2 ст.194 КК України.
Стороною обвинувачення стверджено, стороною захисту не заперечувалося, що 15 травня 2021 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді /47-52/.
15 травня 2021 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу/а.с.57-59/.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2020 обрано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.07.2021 з визначенням розміру застави /63-68/.
05.07.2021 строки досудового розслідування по кримінальному провадженні №12021071030000678 від 15.05.2021 року продовжено керівником Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 до трьох місяців, а саме: до 15.08.2021.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, що підтверджується:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.05.2021 року /12/;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 15.05.2021 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.05.2021 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15.05.2021 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , від 15.05.2021 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.05.2021 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 15.05.2021 року;
- протоколом огляду місця події від 15.05.2021 року;
- протоколом огляду місця події від 15.05.2021 року;
- протоколом затримання від 15.05.2021 року;
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 15.05.2021 року;
- протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Слідчим суддею приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення на даний час існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого п.1.ч.1 ст.177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного ОСОБА_5 здається явно переконливою.
Крім того, на переконання слідчого судді, наявні підстави для продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, що обумовлено необхідністю досудового розслідування у кримінальному провадженні, необхідності проведення ряду процесуальних дій та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м'який запобіжний захід. Доводи сторони захисту їх не усувають і не спростовують.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).
Слідчий суддя вважає, що твердження прокурора щодо того, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду заслуговує на увагу. Таке твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі визнання його винним у вчинені вище вказаного злочину.
Слідчий суддя вважає доведеним, що на наданому етапі розгляду справи існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, що в свою чергу є підставою для продовження підозрюваному строку тримання під вартою.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, доводи сторони захисту не дають підстав вважати, що ризик переховування підозрюваного на даний час відсутній.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких. При обранні слідчим суддею іншого запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, підозрюваний отримає можливість впливати на вказаних свідків та потерпілого за допомогою мобільного зв'язку та мережі «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З врахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування підозрюваного під вартою, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованого підозрюваному діяння та одночасної потреби у проведенні стороною обвинувачення дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, суд вважає за доцільним продовження терміну тримання підозрюваному ОСОБА_5 під вартою.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, призначення покарання, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, підозрюваний має місце проживання та роботи, проживає у цивільному шлюбі, на утриманні має двоє дітей (зі слів), раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України.
Однак згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Також слідчий суддя враховує,що ОСОБА_5 підозрюється у вчинені вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти власності.
Враховуючи викладене, існування ризиків, доведених стороною обвинувачення, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти власності, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування до 15.08.2021.
Обґрунтованих медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано. При цьому підозрюваний та захисник заявили, що ОСОБА_5 страждає рядом захворювань.
Прийшовши до висновку про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 до вказаного строку під вартою, суддя також враховує відсутність на теперішній час належним чином підтверджених медичних даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я та вважає за необхідне в порядку ст. 206 КПК України вжиття заходу, про який зазначено нижче.
З урахуванням положень ст. 206 КПК України щодо загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини, суддя вважає наявними підстави до забезпечення ОСОБА_5 можливості залучення для планового огляду самостійно обраних лікарів-фахівців, в тому числі лікаря - ендокринолога та невролога, оскільки підозрюваний та захисник вказують об'єктивно на необхідність вирішення питання щодо надання відповідної планової медичної допомоги.
Частиною 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а також те що підозрюваний ОСОБА_5 не працевлаштований, відповідних доходів не отримує та переконаний, що застава в мінімальному розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватися із свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місце роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 395, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування - до 15 серпня 2021 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400,00 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкуватися із свідками, потерпілим, понятими, експертами у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Зобов'язати слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою останнього.
Зобов'язати начальника Державної установи «Ужгородський слідчий ізолятор» та начальника медичної частини Державної установи «Ужгородський слідчий ізолятор» надати ОСОБА_5 можливість залучення для планового огляду самостійно обраних лікарів-фахівців, в тому числі лікаря - ендокринолога та невролога, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012.
Зобов'язати начальника медичної частини Державної установи «Ужгородський слідчий ізолятор» повідомити суд про виконання ухвали в цій частині.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.07.2021.
Слідчий суддя ОСОБА_1