Справа № 524/3851/21
Провадження № 1-кп/524/406/21
13 липня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження №12021170500000525 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
В період часу з 16 години 00 хвилин 08.04.2021 року по 08 годину 00 хвилину 09.04.2021 року, ОСОБА_5 , перебуваючи в квартирі на законних підставах, за адресою: АДРЕСА_2 побачив в одній із кімнат на столі мобільний телефон марки “ASUS ZENFON MAX M2 (ZB633KL) X01AD” об'ємом пам'яті 32 гігабайти, чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , S/N- НОМЕР_3 , що належить потерпілому ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Так, ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, таємно, викрав з приміщення квартири мобільний телефон марки “ASUS ZENFON MAX M2 (ZB633KL) X01AD” об'ємом пам'яті 32 гігабайти, чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , S/N- НОМЕР_3 . Викраденим майном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку, який згідно висновку експерта № СЕ-19/117-21/474-кр-ТВ від 15.04.2021 року становить 1533,00 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна.
26.04.2021 року між прокурором ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучена заява від потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якої останній надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Пресдтавник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив, що потерпілий надає згоду на укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором та просив затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_4 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому обвинуваченим вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз і в його присутності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Укладаючи відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також розяснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, укладання угод по якому не допускається, крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладання ним угоди. Прокурором надано заяву потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до якої він надає згоду на укладання угоди між прокурором та обвинуваченим, а отже угода відповідає вимогам закону.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.ч.4, 5 ст. 474 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 .
Розподілити процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не пред'являвся.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 468, 469, 472, 474 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , укладену 26 квітня 2021 року.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Процесуальні витрати пов'язані із залученням експертів на суму 1307,60 грн. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази: мобільний телефон марки “ASUS ZENFON MAX M2 (ZB633KL) X01AD” - повернути потерпілому ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: